Єдиний унікальний номер 259/128/13-ц Номер провадження 22-ц/775/12323/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Сачко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на заочне рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся відповідач ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на заочне рішення суду, яким з нього на користь позивача ОСОБА_2 було стягнуто 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1, який на той час працював на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового слідства прокуратури Донецької області, не надав відповіді на скаргу позивача ОСОБА_2, зареєстровану за № 2925 від 02 вересня 2008 року.

Даний факт був обговорений на нараді у прокуратурі та до відповідача були застосовані заходи дисциплінарного впливу.

Суд першої інстанції також установив, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року дії прокуратури Донецької області були визнані неправомірними щодо неналежного розгляду та надання відповідей на звернення ОСОБА_2 протягом липня-грудня 2008 року та було зобов»язано прокуратуру розглянути ці звернення і особисто надати належні відповіді.

Оскільки відповідач неналежним чином виконував свої обов»язки, що доведено не тільки судовими рішеннями, а й визнано керівництвом прокуратури, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 спричинив позивачеві ОСОБА_2 моральну шкоду, тому стягнув у відшкодування цієї шкоди 10 000 грн.

Ухвалою суду від 07 листопада 2013 року відповідачеві ОСОБА_1 було відмовлено у перегляді заочного рішення суду від 18 березня 2013 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним.

Зокрема, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року, якою дії прокуратури Донецької області було визнано незаконними та зобов»язано вчинити певні дії, було скасовано постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року в частині визнання дій прокуратури неправомірними щодо неналежного розгляду звернень позивача ОСОБА_2 та надання йому відповідей на його звернення особисто; у задоволенні цих вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Крім того, суд першої інстанції не з»ясував обсяг його службових повноважень, чи мав він право підписувати відповіді на звернення громадян, чи несе він відповідальність за стан розгляду таких звернень.

Суд також не встановив наявність причинного зв»язку між заподіяною позивачеві шкодою і протиправними діями заподіювача цієї шкоди, а також лишив поза увагою, що кримінальна справа, порушена за фактом вчинення стосовно ОСОБА_2 злочинів, передбачених ст.ст.225, 227 КК України, була закрита за відсутності складу зазначених злочинів.

Апелянт вважає, що не є доведеними ті обставини справи, на які посилається суд першої інстанції та вважає їх встановленими, крім того, судом були порушені вимоги як матеріального, так процесуального права.

Відповідач ОСОБА_1 до апеляційного суду не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому судової повістки, направленої на його адресу рекомендованим листом.

У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Оскільки ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки до апеляційного суду, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його вимог, з таких підстав.

Звертаючись до суду зі своєю позовною заявою, ОСОБА_2 вказав, що відповідач ОСОБА_1, який працював прокурором обласної прокуратури Донецької області, неналежним чином виконував свої обов»язки, на порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» та «Про захист прав споживачів» не вжив заходів до того, щоб він зміг замінити неякісний автомобіль, придбаний ним у автосалоні, більш того, автосалон був ліквідований без правонаступника, а відповідач не сприяв тому, щоб до нового статуту були включені відомості про те, що створений автосалон є правонаступником ліквідованого.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача, також вказав, що відповідач ОСОБА_1 як прокурор відділу обласної прокуратури неналежно виконував свої службові обов»язки, не надав особисто відповіді позивачеві на його звернення до обласної прокуратури, чим порушив його права та спричинив йому моральну шкоду.

Однак з такими доводами позивача та висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки вони не відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Так, зі справи вбачається, що між сторонами - позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 - виникли правовідносини з приводу звернень позивача до обласної прокуратури Донецької області у 2008 році, де у той час на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні дізнання та досудового слідства працював ОСОБА_1.

Позивач вважає, що його звернення були розглянуті неналежним чином, не отримані відповіді у встановленому законом порядку, не надана допомога йому як громадянину України, у зв»язку з чим були порушені його права споживача, бо він не зміг замінити неякісний автомобіль, який придбав в автосалоні.

Між тим, у відповідності до вимог ч.1 ст.1172 ЦК України за шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх службових обов»язків, відповідає юридична або фізична особа.

Отже, якщо позивач ОСОБА_2 вважає, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 як працівника прокуратури області при виконанні ним службових обов»язків стосовно розгляду його звернень до прокуратури йому була спричинена певна шкода, позовну заяву йому слід було подавати до юридичної особи - прокуратури Донецької області, а не до працівника цього органу, який у даному випадку не є належним відповідачем.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, послався на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року, якою дії прокуратури Донецької області визнані незаконними та зобов»язано вчинити певні дії, розглянути звернення ОСОБА_2 та надати йому особисто відповіді на його звернення.

Натомість суд першої інстанції не прийняв до уваги, що вказана постанова 19 травня 2009 року була скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду, ОСОБА_2 у задоволенні його вимог було відмовлено.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення суду скасувати як таке, що ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права, та ухвалити нове про відмову ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 березня 2013 року скасувати.

ОСОБА_2 відмовити у задоволенні його позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: