Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-ц/778/1144/14р. Головуючий у 1 інстанції Піх Ю.Р.

Суддя-доповідач Панкеєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Панкеєва О.В., Мануйлова Ю.С.

при секретарі Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ПП ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору та договорів поруки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначало, що між АКІБ «УкрСиббанк» (що після перейменування та зміну типу без проведення реорганізації, що не потребувало відповідного правонаступництва прав та обов'язків у зобов'язаннях) стало ПАТ «УкрСиббанк та ФОП ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №2006-82-С від 21.04.2006 року.

На виконання даного договору позивачем було надано у кредит грошові кошти у сумі 378276,25 швейцарських франків під 8,99% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлена у розмірі 13,5% річних.

Кредит було надано строком з 21.04.2006 роком по 19.04.2013 року. Додатковими угодами до Кредитного договору № 2006-82-С від 12.02.2007 року, 14.05.2007 року, 10.07.2007 року були внесені інші зміни до Кредитного договору щодо номера рахунку, на який сплачуються проценти, комісії, штрафи та інші платежі за кредитним договором, термін сплати процентів, порядок повернення всієї суми кредиту, збільшено суму кредиту до 533026,25 швейцарських франків, встановлено черговість погашення заборгованості, а також встановлено умови і порядок сплати позичальником пені Банку встановлено остаточний строк повернення 19.04.2016 року, викладено в новій редакції Графік погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору).

У забезпечення виконання грошових зобов'язань за цим Кредитним договором були укладені договір поруки №2006-82-С/П від 21.04.2006 року між банком і ОСОБА_3 та договір поруки № 2006-82-С/П-2 від 21.04.2006 року з ОСОБА_4 У зв'язку із збільшенням суми кредиту до вказаних договорів поруки внесені зміни додатковими угодами від 22.05.2007 року та 10.07.2007 року.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань по поверненню боргу, ПАТ «УкрСиббанк» просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі 4466125,43грн., в тому числі 393141,00 швейцарських франків, що еквівалентно 3645552,85грн - заборгованість за кредитом, 77641,10 швейцарських франків, що еквівалентно 719957,30грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, 6107,22 швейцарських франків що еквівалентно 56631,57грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 4743,26 швейцарських франків, що еквівалентно 43983,71грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, що утворилася станом на 06.05.2011р.

У лютому 2011 року ПП ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом, в якому зазначав, що укладений між ним та банком кредитний договір суперечить вимогам законодавства, оскільки платіжним засобом за умовами кредитного договору є іноземна валюта, проте банк при укладанні такого договору не мав індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції, що суперечить вимогам Цивільного Кодексу України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та іншим нормативно-правовим актам, а відтак є недійсним в силу ст. 203, 215, 227 ЦК України.

Окрім цього із посиланням на ч. 2 ст. 548 Цивільного Кодексу України ФОП ОСОБА_2 зазначив, що недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд, визнати недійсними Кредитний договір, укладений між ним та ПАТ «УкрСиббанк», договори поруки, укладені між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 у забезпечення зобов'язання виконання ним зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2012 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» та зустрічного позову ПП ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ПАТ «УкрСиббанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю -доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним положенням закону.

За змістом ст.ст. 1054, 1050 ч.2 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За положеннями ст. 553, 554, 559 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як вбачається із матеріалів справи, що 21.04.2006 року за кредитним договором № 2006-82-С від ПАТ «УкрСиббанк» надав, а суб'єкт ФОП ОСОБА_2 отримав у кредит грошові кошти у розмірі 378 276,25 швейцарських франків під 8,99% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлена у розмірі 13,5% річних. Кредит було надано строком з 21.04.2006 роком по 19.04.2013 року.

Додатковими угодами до Кредитного договору № 2006-82-С від 12.02.2007 року, 14.05.2007 року, 10.07.2007 року були внесені інші зміни до Кредитного договору щодо номера рахунку, на який сплачуються проценти, комісії, штрафи та інші платежі за кредитним договором, термін сплати процентів, порядок повернення всієї суми кредиту, збільшено суму кредиту до 533 026,25 швейцарських франків, встановлено черговість погашення заборгованості, а також встановлено умови і порядок сплати позичальником пені Банку встановлено остаточний строк повернення 19.04.2016 року, викладено в новій редакції Графік погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору).

У забезпечення виконання грошових зобов'язань за цим Кредитним договором були укладені договір поруки №2006-82-С/П від 21.04.2006 року між банком і ОСОБА_3 та договір поруки № 2006-82-С/П-2 від 21.04.2006 року з ОСОБА_4 У зв'язку із збільшенням суми кредиту до вказаних договорів поруки внесені зміни додатковими угодами від 22.05.2007 року та 10.07.2007 року.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по поверненню боргу, у ФОП ОСОБА_2 утворилася станом на 06.05.2011 року заборгованість за кредитним договором у сумі 4466125,43грн., в тому числі 393141,00 швейцарських франків, що еквівалентно 3645552,85грн - заборгованість за кредитом, 77641,10 швейцарських франків, що еквівалентно 719957,30грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, 6107,22 швейцарських франків що еквівалентно 56631,57грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 4743,26 швейцарських франків, що еквівалентно 43983,71грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується доданою до позовної зави довідкою-розрахунком, виданою посадовою особою Банку, який в силу ст.ст. 59, 64 ЦПК України являється допустимим доказом у справі. У передбаченому законом порядку вказаний письмовий доказ відповідачами не спростований, контррозрахунку суду не надано. Будь-яких клопотань про витребування копії рахунку позичальника, призначення судової бухгалтерської експертизи, тощо, в порядку, передбаченому ст.ст.134, 143 ЦПК України, відповідачі ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не заявляли. Доказів в обґрунтування неправильності визначення суми боргу апелянт до апеляційної скарги не додав, клопотання про їх витребування не заявляв.

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.12.2011р. у справі №23/5009/7706/11 фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.02.2012р. у справі №23/5009/7706/11 про банкрутство ФОП ОСОБА_2 визнано вимоги кредитора АТ «УкрСиббанк»в сумі 513945,27 швейцарських франків, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 26.12.11 становить 4386945,85 грн., які ґрунтуються на кредитному договорі №2006-82-С від 21.04.2006 р. (в редакції додаткових угод до нього від 14.05.2007 р., від 22.05.2007 р., від 10.07.2007 р.).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.07.2012р. у справі №23/5009/7706/11 підприємницьку діяльність банкрута - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та провадження у справі про банкрутство припинено. 15.08.2012 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДР) про припинення діяльності ФОП ОСОБА_2

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що боржником за кредитним зобов'язанням є саме суб'єкт господарювання - ФОП ОСОБА_2 та припинення суб'єкта господарювання припинило його зобов'язання, а відповідно і можливість банку звернутися із позовом до фізичної особи ОСОБА_2 та поручителів.

Проте такий висновок не відповідає вимогам матеріального права.

Статтею 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до ч. 3 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Вирішуючи спір та дійшовши висновку про припинення основного зобов'язання за кредитним договором на підставі ст. 609 ЦК України, поза увагою суду залишилися положення ст. ст. 51, 52 ЦК України, ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та ст. ст. 598-609 ЦК України, які визначають підстави припинення зобов'язання.

Згідно із ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 04 грудня 2013 року в справі № 6-125 цс13, згідно зі статтями 51, 52, 598-609 ЦК України, статтями 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

З огляду на положення ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України особливістю підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку виключення останньої з Реєстру її зобов'язання за укладеними нею договорами не припиняються, а залишаються за підприємцем як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. У випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи припиняються усі її зобов'язання.

Ураховуючи, що фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном - і тим, яке використовувалось для здійснення підприємницької діяльності, і тим, яке не використовувалося, після припинення нею здійснення підприємницької діяльності та виключення з Реєстру фізична особа відповідає за зобов'язаннями, взятими на себе як суб'єктом підприємницької діяльності, всім належним їй майном.

Оскільки зобов'язання за кредитним договором від 21.04.2006 року та додатковими угодами до нього від 12.02.2007 року, 14.05.2007 року, 10.07.2007 року не припинилися, фізична особа ОСОБА_2 несе відповідальність як і поручителі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким 01.07.2009 року банком була направлена вимога (а.с.32,33) про заборгованість ФОП ОСОБА_2 , пропозицією повернути борг і попередженням про примусове стягнення заборгованості.

Письмові вимоги банку були проігноровані поручителями та боржником.

За правилами ст. 11 ЦПК України суду розглядає справу у межах заявлених позивачем вимог, заперечень відповідачів та доказів наданих сторонами.

У зв'язку з тим, що позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором , яка утворилася станом на 06.05.2011 року, та за правилами ст. 11 ЦПК України, суд не може вийти за межі позовних вимог, колегія судів не може враховувати кошти у сумі 926 978 гривень 98 копійок, які були зараховані банку лише 30.07.2012 року в ліквідаційній процедурі ФОП ОСОБА_2 (а.с.204). Проте оскільки спір стосується заборгованості станом на 06.05.2011 року, вони можуть бути враховані при виконанні судового рішення.

Оскільки рішення суду не відповідає нормам матеріального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Крім того з відповідачів підлягає стягненню судові витрати понесені судові витрати у суді першої інстанції 1820 гривень та 1827 гривень у суді апеляційної інстанції, з кожного по 1215 гривень 67 копійок.

Керуючись ст.ст.307, 309,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2012 року в цій справі в частині відмови у задоволені позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення. Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором що утворилася станом на 06.05.2011 року у сумі 4 466 125 гривень 43 копійки, яка складається заборгованості за кредитом у сумі 3 645 552 гривень 85 копійок, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у сумі 719 957 гривень 30 копійок , пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 56631 гривень 57 копійок та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у сумі 43983 гривень 71копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» понесені судові витрати з кожного по 1215 гривень 67 копійок.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: