ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К/800/65932/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Олексієнка М.М.,

суддів: Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - УМВС в Полтавській області), Кременчуцького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - Кременчуцьке МУ ГУМВС в Полтавській області) про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди за касаційною скаргою управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:

визнати незаконним та скасувати наказ УМВС в Полтавській області від 23.07.2013 року №372 о/с у частині його звільнення з органів внутрішніх справ;

поновити на посаді начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Кременчуцького МУ ГУМВС в Полтавській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

стягнути з УМВСУ в Полтавській області 10000 грн. моральної шкоди.

Посилався на те, що звільнення зі служби здійснено з порушенням чинного законодавства. Зокрема, не відбиралося пояснення при проведенні службового розслідування, не був ознайомлений з рішенням про початок розслідування та його висновком.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника УМВС в Полтавській області від 23.07.2013 року №372 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_2 з посади начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Кременчуцького МУ ГУМВС в Полтавській області. Поновлено позивача на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Кременчуцького МУ ГУМВС в Полтавській області в званні капітана міліції з 23.07.2013 року. Зобов'язано Кременчуцьке МУ ГУМВС в Полтавській області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23.07.2013 року по дату поновлення. У решті в задоволенні позову відмовлено.

У касаційні скарзі представник УМВС в Полтавській області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення судів скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вказує на те, що при звільненні ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ дотримано процедуру звільнення і жодних порушень прав позивача не допускалося.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як установлено судами, з вересня 2003 року ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах.

Наказом начальника УМВС в Полтавській області №372 о/с від 23.07.2013 року, який є предметом оскарження, позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення).

Підставою для прийняття зазначеного наказу стало грубе порушення ОСОБА_2 службової дисципліни, яке виразилося у вимаганні від громадянина коштів за вирішення питання про можливість не позбавлення останнього волі.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з незаконності звільнення позивача, оскільки при його звільненні допущено порушення порядку та процедури проведення службового розслідування.

З таким висновком колегія суддів касаційної інстанції погодитись не може, так як він не відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Визначення дисциплінарного проступку наведено у статті 2 Дисциплінарного статуту, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут). Згідно положень зазначеної статті, під дисциплінарним проступком розуміється невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (стаття 1 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до змісту Присяги працівника органів внутрішніх справ, яку позивач приймав, він клявся завжди бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником. Зобов'язувався не використовувати службове становище з корисною метою в особистих інтересах чи інтересах інших осіб.

Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України, схвалений колегією МВС України 5 жовтня 2000 року №7КМ/8, теж зобов'язує працівника міліції при виконанні функціональних обов'язків ставитися до громадян справедливо, уважно, доброзичливо, неупереджено, з почуттям поваги до їх людської гідності.

Згідно матеріалів службової перевірки, які були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, позивач, будучи працівником міліції, допустив грубе порушення службової дисципліни, яке виразилося у намаганні отримання неправомірної вигоди. Зокрема, він упродовж травня - липня 2013 року вимагав у громадянина 2 000 грн., запевняючи, що останній не буде відбувати покарання. За даним фактом відкрито кримінальне провадження.

Зазначені обставини дають підстави вважати, що позивач при вчиненні проступку використовував службове становище з корисною метою, такими діями підривається авторитет органів внутрішніх справ.

Порушень проведення службового розслідування та притягнення винного до відповідальності відповідачем не допущено.

Так, у позивача відбиралися пояснення 13.07.2013 року, проте він, скориставшись правом, передбаченим статтею 63 Конституції України, відмовився їх надавати, тому висновок судів в цій частині не відповідає фактичним обставинам справи.

Звільнення ОСОБА_2 здійснено за пунктом 64 «є» (порушення дисципліни), а не за пунктом «й» (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", або кримінального правопорушення) Положення, тому посилання апеляційного суду на недоведеність вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, є безпідставні.

При накладенні стягнення враховано особу винного, небезпечність вчиненого проступку.

Наведені обставини дають підстави вважати, що судові рішення судів першої та апеляційної підлягають скасуванню, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухваленню в частині задоволення позову нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкодив касаційному порядку не оскаржуються.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області №372 о/с від 23.07.2013 року в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_2 з посади начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Кременчуцького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, поновлення ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Кременчуцького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в званні капітана міліції з 23.07.2013 року, зобов'язання Кременчуцького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області перерахувати і виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23.07.2013 року по дату поновлення.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кременчуцького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Ємельянова

Ю.Й. Рецебуринський