ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                        Невдашенко Л.П. - головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Векторбуд” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року у справі №  14/43  господарського суду м. Києва за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ, до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Векторбуд”, м. Київ, про   стягнення 24 394 грн. 07 коп.,

          за участю представників:

СПД ОСОБА_1, ОСОБА_2 (дов. від 08.08.2005 р.),

ТОВ “Векторбуд” -Киреєв О.М.(дов. від 03.07.2006 р.),

встановив:

У грудні 2005 року позивач -Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 пред'явив у господарському суді позов до відповідача -  Товариства з обмеженою відповідальністю “Векторбуд” про стягнення  24 394 грн. 07 коп.

Вказував, що відповідач за роботи, виконані позивачем за контрактом № НОМЕР_1 розрахувався частково, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі  11 433,28 грн., на яку нарахована пеня  у розмірі 12 960,79 грн. та штраф у розмірі 412,42 грн.

Уточнивши позовні вимоги позивач просив стягнути з відповідача  11 433,28 грн. основного боргу та  пеню в сумі 24 736,78 грн., всього 36 170,06 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Качан Н.І.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ТОВ “Векторбуд” на користь СПД ОСОБА_1 основний борг в сумі 8 266,84 грн., пеню в сумі 18 911,28 грн., витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року (колегія суддів у складі: Кондес Л.О., Куровського С.В., Михальської Ю.Б.) рішення господарського суду м. Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не в повній мірі виконано свої зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт, передбачені контрактом № НОМЕР_1, в результаті чого утворилася заборгованість. Факт наявності боргу належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Векторбуд”  просить скасувати судові рішення у даній справі та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судами встановлено, що 01.06.2005 р. між ТОВ “Векторбуд” (Замовник) та СПД ОСОБА_1 (Підрядник) укладено контракт № НОМЕР_1. Відповідно до умов даного контракту Підрядник зобов'язується виконати роботи, передбачені цим Контрактом, а Замовник -прийняти та оплатити фактично виконані роботи.

Відповідно до п. 2.1 Контракту та Додатку № 1 до нього загальна вартість робіт складає 43 266,84 грн.

П.8.1, 8.2 Контракту передбачено, що після виконання робіт Підрядник здає їх Замовнику по акту приймання-передачі, Замовник протягом п'яти робочих днів з моменту отримання акту приймання-передачі робіт зобовёязаний підписати його або надати (направити) Підряднику письмову обґрунтовану відмову.

Порядок оплати робіт закріплено в п.2.3 Контракту, відповідно до якого Замовник зобов'язаний сплатити сто відсотків загальної вартості робіт протягом п'яти банківських днів від дня підписання сторонами акту приймання-передачі робіт.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач роботи, передбачені Контрактом виконав, що підтверджується актами приймання-передачі робіт від 24.05.2005 р. та від 30.06.2005 р., які підписані прорабом, начальником ПТО та позивачем (а.с. 17,18).

Відповідач за виконані роботи сплатив  35 000 грн., що підтверджено випискою з банківського рахунку позивача за період з 01.07.2005 р. по 26.07.2005 р. (а.с. 19)

17.08.2005 р. СПД ОСОБА_1 звернувся до ТОВ “Векторбуд” з претензією про сплату 11 433,28 грн. основного боргу та 9 187,97 грн. пені. Відповіді на претензію відповідач не надав,  заборгованість не погасив.

Ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу повно і об'єктивно дослідив обставини справи, правильно встановив і виходив з того, що оскільки вартість робіт по Контракту сторонами узгоджено на 43 266,84 грн., зміни до умов узгодженого Контракту в частині збільшення вартості робіт сторони не вносили, відповідачем сплачено 35 000 грн., то несплаченою залишилась заборгованість у сумі 8 266,84 грн., яка й підлягає стягненню.

Апеляційний господарський суд правомірно погодився з висновком господарського суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що надані позивачем акти не можуть бути доказом прийняття робіт, до уваги не приймаються.

Ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. При цьому ні нормами законодавства, ні  Контрактом, укладеним між сторонами,  форма акту прийняття робіт не передбачена, а тому посилання скарги на невідповідність оформлених актів приймання-передачі робіт є безпідставними.

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти та обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Із наданої позивачем виписки з банківського рахунку вбачається, що платежі за виконані роботи за Контрактом № НОМЕР_1 здійснювалось відповідачем саме після підписання актів виконаних робіт, а тому висновок суду про підтвердження відповідачем своїми діями прийняття ним виконаних Підрядником робіт   є обґрунтованим.

Таким чином, оскільки судами встановлено, що  факт наявності у відповідача боргу перед позивачем  належним чином доведеним та документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому висновок місцевого господарського суду в означеній частині, з яким погодився апеляційний господарський суд, є законним та обґрунтованим.

Твердження скаржника про порушення норм матеріального права  при застосуванні штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, а саме незастосування ч. 2 ст. 343 ГК України, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, оскільки дана стаття визначає відповідальність за порушення строків розрахунків у фінансовій та банківській діяльності,  а тому їх належить залишити поза увагою.

Ст. 231 ЦК України встановлено розмір штрафних санкцій у сфері господарювання, ч. 6 якою встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими грошима, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

П. 10.2 Контракту № НОМЕР_1 передбачено, що за несвоєчасну оплату платежів, передбачених п. 2.3 Контракту, Замовник виплачує Підряднику  пеню у розмірі 1% від несплаченої суми за день прострочення.

Таким чином, судами правомірно було застосовано саме той розмір пені  (1%), який передбачений Контрактом, а твердження скаржника про перевищення розміру подвійної ставки НБУ при нарахуванні пені є необґрунтованим.

Враховуючи, що у відповідності зі ст. 111⁷ ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, доводи касаційної скарги, які стосуються оцінки доказів слід залишити поза увагою.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційної інстанції є обґрунтованою та відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, суд

                                   ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Векторбуд” залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року у справі №  14/43  залишити без змін.

Головуючий:                                                       Л.П. Невдашенко

Судді:                                                                   М.В. Михайлюк

                                                                                Н.Г. Дунаєвська