АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
[1]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» до ОСОБА_1 про стягнення боргу по оплаті послуг за проживання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року, -
встановила:
31.10.2013 р. Відкрите акціонерне товариство «Київхімволокно» ( надалі - ВАТ «Київхімволокно») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг за проживання в гуртожитку за період з липня 2010 р. по жовтень 2013 р. в сумі 19559,05 грн.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що є власником сімейного гуртожитку, розташованого в АДРЕСА_1. Відповідачу, як працівнику ВАТ «Київхімволокно», видано ордер №129 на право проживання у вказаному гуртожитку. В подальшому було надано згоду на спільне проживання з відповідачем членів його сім'ї. У зв'язку з скороченням посад трудові відносини з відповідачем в 2009 р. було припинено. З цього часу правовідносини між сторонами складаються на підставі договору оренди (найму) житла, укладеного в усній формі. Розмір плати за проживання в гуртожитку скороченим з підприємства працівникам та членам їх сімей затверджувався ВАТ «Київхімволокно» відповідними наказами з визначення тарифів. Відповідач не в повному обсязі виконує зобов'язання щодо сплати за проживання та користування житлом, внаслідок чого виникла заборгованість.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року позов ВАТ «Київхімволокно» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Київхімволокно» грошові кошти в розмірі 19 559 грн.05 коп. в рахунок заборгованості по оплаті послуг за проживання, а також судові витрати в розмірі 229 грн. 41 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Свої доводи мотивує тим, що судом не взято до уваги той факт, що договір оренди (найму) житла між сторонами ні усно ні письмово не укладався, плата за житлово-комунальні послуги на проживання сплачувалася відповідачем відповідно до встановлених норм чинного законодавства. Суд однобічно і не об'єктивно оцінив матеріали справи , що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_2, ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Представник ВАТ «Київхімволокно» - Симбірцев Є.В. просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на балансі ВАТ «Київхімволокно» на праві його повного господарського відання.
У зв'язку з перебуванням відповідача в трудових відносинах з позивачем, ВАТ «Київхімволокно» видало ОСОБА_1 ордер № 129 для поселення в гуртожиток з 20.04.2004 р., на час існування трудових відносин (а.с.8).
Згідно довідки форми №3 ВАТ «Київхімволокно» № 306 від 29.10.2013 року, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в гуртожитку по АДРЕСА_1 разом з донькою (а.с.10).
Відповідно до архівної довідки № 11/96 від 31.10.2013 року ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Київхімволокно» в період з 20.04.2004 р. по 05.01.2009 р., звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з скороченням штату (а.с. 9).
Після припинення трудових відносин, ОСОБА_1 разом з членами своєї сім'ї продовжують проживати в кімнаті гуртожитку та користуватися наданими послугами.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що з моменту звільнення відповідача з роботи між сторонами склались правовідносини на підставі договору оренди (найму), укладеному в усній формі. З 1 січня 2009 року розмір плати за проживання в гуртожитку встановлювався позивачем відповідно до наказів ВАТ «Київхімволокно» № 80 від 25.11.08 року, № 14/1 від 30.06.11 року, № 36 від 28.12.12 року, №36 від 28.12.2012 року. Внаслідок одностороннього порушення умов договору у відповідача виникла заборгованість в сумі 19 559,05 грн.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Частиною 1 ст.811 ЦК України передбачено, що договір найму житла укладається у письмовій формі.
Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується сторонами, договір найму (оренди) житла у письмовій формі, як того вимагає чинне законодавство, між ВАТ «Київхімволокно» та відповідачем укладено не було.
Матеріали справи не містять доказів, що право відповідача на користування житловим приміщенням у гуртожитку виникло у зв'язку з цивільно-правовою угодою, а не з підстав, передбачених ст.128 ЖК УРСР.
Відповідно до ст.132 ЖК УРСР працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.
Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Відповідно до ст. 125 ЖК Української РСР, без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено, зокрема, осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників.
Таким чином, зазначеними статтями встановлені законодавчі гарантії на житло, осіб які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою та звільнених, зокрема за п.1 ст.40 КЗпП України.
Оскільки ОСОБА_1 є мешканцем гуртожитку в силу закону, а не на підставі договору найму житла, на неї поширюються гарантії, встановлені законодавством, зокрема Примірним положенням про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208, Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення тарифів за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належить до повноважень органів місцевого самоврядування. Розмір тарифів на житлово-комунальні послуги встановлюються на рівні економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) таких послуг.
Відповідно до п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208, громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування житловою площею по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.
Відповідно до п. 4 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. №869 тариф на послуги для гуртожитків, що призначаються для проживання одиноких громадян (житловими приміщеннями спільно користуються кілька осіб, які не перебувають у сімейних стосунках), розраховуються згідно з цим Порядком, а вартість послуг з розрахунку на ліжко-місце визначається як добуток тарифу на норму житлової площі для однієї особи в гуртожитку.
Як вбачається з відповіді Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.03.2013 р. №050/20-2203, розрахунок тарифу на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій для будинку АДРЕСА_1 до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від ВАТ «Київхімволокно» не надходив. Таким чином, на даний час, по зазначеному гуртожитку тарифи у визначеному діючим законодавством порядку не встановлювалися. Вартість додаткових послуг, які не пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій і надаються у гуртожитках для проживання сімей, визначається понад розмір плати за послуги на підставі договорів, укладених відповідними надавачами послуг з наймачами та (або) власниками житлових приміщень у гуртожитках.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку, за період з липня 2010 року по жовтень 2013 року переплата за комунальні послуги та послуги по утриманню будинку та прибудинкової території за проживання в кімнаті 125 гуртожитку по АДРЕСА_1, нарахування по яким здійснено відповідно до затверджених чинним законодавством тарифів, становить 9 451,82 грн. (а.с.83-84).
Доказів надання додаткових послуг у вказаному гуртожитку матеріали справи не містять.
Оскільки в якості підстав позову позивачем визначено наявність заборгованості, що виникла відповідно до усного договору найму житла та тарифів, встановлених наказами підприємства, правові підстави перевірки правильності сплачених відповідачем сум відповідно до затверджених чинним законодавством тарифів на користування вказаним житлом відсутні.
Оскільки суд першої інстанції дійшов хибного висновку про фактичне існування між сторонами правовідносини оренди (найму) житла й стягнення заборгованості з наведених в позові підстав, ухвалене в справі рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» до ОСОБА_1 про стягнення боргу по оплаті послуг за проживання відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді:
Справа № 22-ц/796/4447/2014
Головуючий в суді першої інстанції: Панченко О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.