Справа № 761/33938/13-а
Провадження №2-а/761/39/2014
П О С Т А Н О В А
Іменем України
14 березня 2014 року
Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді: Маліновської В.М.
при секретарі Лазоришинець К.М., Касянчук Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві про визнання протиправними бездіяльності, рішення посадових осіб, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2013 року ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними бездіяльності і рішення посадових осіб УДВС ГУЮ у м.Києві (УДВС ГУЮ у м.Києві) від 11.07.2013р. у виконавчому провадженні №37085805 про закінчення виконавчого провадження при виконанні виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2013р., виданого в апеляційній справі № 2а-1691/11, та скасування постанови старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві Новак Г.М. від 11.07.2013р. про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії (а.с.1-5).
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 07.08.2013р. (справа №761/20348/13-а) вказаний адміністративний позов ОСОБА_1 до УДВС ГУЮ в м.Києві повернуто Позивачу разом з усіма доданими до нього матеріалами на підставі ст.ст. 18, 19, 108 КАС України (а.с.7).
Не погоджуючись з цією ухвалою Позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду (а.с.49-50).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 07.08.2013р. скасовано і направлено справу до цього ж суду для продовження розгляду справи (а.с.71-73).
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 19.12.2013р. відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДВС ГУЮ в м.Києві про визнання протиправними бездіяльність, та рішення посадових осіб, та призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.79).
21.01.2014р. через канцелярію суду надійшла заява Позивача про відвід судді Шевченківського районного суду м. Києва Маліновської В.М. (а.с.81). Питання про відвід судді вирішено ухвалою від 24.02.2014р. (а.с.85-86).
Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 18.03.2013р. ним на ім'я начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві (ВПВР УДВС ГУЮ в м.Києві) Кантеміра В.І. подано заяву про прийняття до примусового виконання виданого в адміністративній справі № 2а-1691/11 Київським апеляційним адміністративним судом виконавчого листа від 04.02.2013р. щодо зобов'язання (ГУ ПФУ) в м.Києві здійснити йому перерахунок та виплату додаткової пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року з 03 вересня 2010 року. Позивач зазначив, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2013р. він отримав з порушенням строків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» тільки 10.05.2013р., а 24.07.2013р. він отримав винесену 11.07.2013р. старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві Новак Г.М. і затверджену начальником зазначеного відділу Кантеміром Б.І. постанову про закінчення виконавчого провадження № 37085805 стосовно ГУ ПФУ у м. Києві на підставі п.11 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач вважає, що зазначена постанова про закриття виконавчого провадження є незаконною та необґрунтованою з огляду на таке: покладене судом на ГУ ПФУ у м. Києві зобов'язання здійснити перерахунок та виплату йому додаткової пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. з 03.09.2010р. не є рішенням не майнового характеру, оскільки відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, в тому числі і гроші, і тому судове рішення відносно зазначеного боржника має майновий характер. А тому за такими рішеннями державний виконавець має право не лише застосовувати стосовно боржника штрафні санкції і направляти до прокуратури подання щодо притягнення до кримінальної відповідальності відповідних посадових осіб, а й відповідно до п.п.6 і 18 ч.3 ст. 19, ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» накладати арешт на кошти, інші цінності боржника та оголошувати заборону на його відчуження, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду керівника боржника за межі України та вчиняти інші виконавчі дії з метою забезпечення виконання рішення суду. Тому старший державний виконавець Новак Г.М. не мала правових підстав для закінчення виконавчого провадження №37085805 стосовно ГУ ПФУ у м.Києві на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» без ужиття всіх передбачених вказаним Законом заходів для примушування боржника до виконання в повному обсязі рішення суду, яке має майновий характер, про що Позивач також зазначав і у своїх скаргах на ім'я начальника ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві Кантеміра В.І. від 10.04.2013р. і начальника УДВС ГУЮ у м. Києві Іванець Г.О. від 14.05.2013р. Вказані скарги Позивача було залишено без уваги і не враховано при проведенні виконавчого провадження та прийнятті рішення про його закінчення. Не вжиття посадовими особами УДВС ГУЮ у м. Києві всіх можливих і передбачених Законом України «Про виконавче провадження» виконавчих дій сприяє ухиленню боржника протягом тривалого часу від добровільного та примусового виконання судового рішення. Крім того, Позивач вважає, що з огляду на положення п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, у разі здійснення усіх можливих дій, спрямованих на виконання судового рішення, мав право повернути виконавчий документ, що не позбавляло б стягувача права повторно пред'явити його до виконання протягом строків, встановлених ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», а не закінчувати виконавче провадження.
Враховуючи викладене та з урахуванням письмових пояснень Позивача (а.с.89) останній просив: - визнати протиправними бездіяльність і рішення від 11.07.2013р. про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» посадових осіб УДВС ГУЮ у м.Києві (старшого державного виконавця Новак Г.М., начальника відділу примусового виконання рішень Кантеміра Б.І. і начальника УДВС Іванець Г.О.) у виконавчому провадженні №37085805, відкритому за виданим 04.02.2013р. Київським апеляційним адміністративним судом виконавчим листом № 2а-1691/11 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату Позивачу додаткової пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 03 вересня 2010 року; - скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві Новак Г.М. від 11.07.2013р. про закінчення на підставі п.11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого провадження № 37085805, відкритого за виданим 04.02.2013р. Київським апеляційним адміністративним судом виконавчим листом №2а-1691/11 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату Позивачу додаткової пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 03 вересня 2010 року.
Відповідач надав суду заперечення на адміністративний позов ОСОБА_1, в яких просив відмовити в його задоволенні повністю. У запереченнях зазначено, що у ВПВР УДВС ГУЮ в м.Києві на виконанні перебував виконавчий лист Київського апеляційного адміністративного суду, виданий 04.02.2013р. по справі №2а-1691/11. При здійсненні виконавчого провадження державним виконавцем вчинено всі можливі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Так, згідно повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві від 16.04.2013р. № 9554/12 встановлено, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 03.09.2010 по 22.07.2011р. Для проведення виплати нарахованих коштів в сумі 2 584,06 грн. 08.04.2013р. оформлено відповідне доручення. Однак кошти стягувачу не перераховано. Державним виконавцем у відповідності до ст.11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» виносились постанови про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві. Факт невиконання боржником рішення суду підтверджується актом державного виконавця від 05.07.2013. За невиконання боржником вказаного судового рішення державним виконавцем 11.07.2013р. направлено до ГУ МВС України у м.Києві подання про притягнення посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України до кримінальної відповідальності. Керуючись п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 11.07.2013р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
З огляду на вищевикладене, Відповідач вважає, що державним виконавцем вчинено всі виконавчі дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження» по виконанню виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду, виданого 04.02.2013р. по справі 2а-1691/11, рішення державного виконавця прийняті відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», та в межах його повноважень (а.с.101-103).
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, подав клопотання в якому просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повному обсязі (а.с.88).
Представник відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явився, просить слухати справу в його відсутність, проти адміністративного позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.99).
Вивчивши матеріали справи та копії матеріалів виконавчого провадження №37085805, надісланих державним виконавцем до суду, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Згідно положення ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Зміст ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України не містить жодних застережень, які б надавали можливість за тих чи інших умов не виконувати судове рішення, яке набрало законної сили. Зазначена норма Закону має імперативний характер і довільному та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).
Статтею 10 Закону визначено коло учасників виконавчого провадження, які мають право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі про примусове виконання рішення у спосіб і порядку, визначеному виконавчим документом.
Згідно положення ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Судом встановлено, що Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 21.07.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - неправомірними; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додаткової пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.09.2010р. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести перерахунок встановленого ОСОБА_1 розміру пенсії за вислугу років з урахуванням 10% грошового забезпечення як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 01.09.2010р. (а.с.23-25).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013р., апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено частково, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21.07.2011 року в частині задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправними дій Головного Управління Пенсійного фонду в м.Києві стосовно відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку основного розміру пенсії за вислугу років з урахуванням 10% грошового забезпечення як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ з 01 вересня 2010 року та зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду в м.Києві перерахувати встановлений ОСОБА_1 розмір пенсії за вислугу років з урахуванням 10% грошового забезпечення як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 01 вересня 2010 року скасувати, ухвалити в цій частині нову Постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21.07.2011 року в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій стосовно відмови в перерахунку додаткової пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком та зобов'язанні Головного Управління Пенсійного фонду в м. Києві здійснити перерахунок ОСОБА_1 відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ за період з 31 серпня 2010 року по 02 вересня 2010 року скасувати та в цій частині адміністративний позов залишити без розгляду. В іншій частині постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21.07.2011р. залишити без змін (а.с.26-27).
На виконання Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013р., 04 лютого 2013 року Київським апеляційним адміністративним судом у справі № 2а-1691/11 видано виконавчий лист, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796-ХІІ з 03 вересня 2010 року (а.с.13,106-107).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
На підставі заяви Позивача від 18.03.2013р. про прийняття до примусового виконання виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду , виданого 04.02.2013р. в адміністративній справі № 2а-1691/11 (а.с.105), старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у м.Києві Новак Г.М. 20.03.2013р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №37085805 щодо виконання виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду № 2а-1691/11, виданого 04.02.2013р., яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додатково пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796-ХІІ з 03 вересня 2010 року, та запропоновано Боржнику добровільно виконати рішення суду у семиденний строк з моменту винесення постанови про що надати письмове підтвердження (а.с.109-110).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України № 9554/12 від 16.04.2013р. державного виконавця повідомлено, що Боржником на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2013р. проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на суму 2 584,06 грн. за період з 03.09.2010р по 22.07.2011р. Для проведення виплати зазначених коштів оформлено доручення на одноразову виплату пенсії (допомоги) пенсіонеру від 08.04.2013р. Відповідно до ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, допомог та надбавок до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Водночас, Законами України «Про Державний бюджет на 2011 рік», «Про Державний бюджет на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачено, що у 2011-2013рр. норми та положення статей 39, 50, 51, 52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядках та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (а.с.111).
Державним виконавцем було направлено Начальнику Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві вимогу державного виконавця №242/6 від 17.04.2013р. про необхідність уповноваженому представнику Боржника з'явитись на прийом до державного виконавця 08.05.2013р. та у письмовому вигляді з наданням підтверджуючих документів повідомити ВПВР УДВС ГУЮ у м.Києві про наслідки виконання рішення суду (а.с.112-113).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України №11269/12 від 08.05.2013р. повторно повідомлено державного виконавця, що Боржником на вимогу державного виконавця №242/6 від 17.04.2013р. згідно виконавчого листа виданого Київським апеляційним адміністративним судом від 04.02.2013р. № 2а-1691/11 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на суму 2 584,06 грн. за період з 03.09.2010р по 22.07.2011р. Для проведення виплати зазначених коштів оформлено доручення на одноразову виплату пенсії (допомоги) пенсіонеру від 08.04.2013р. Також з тексту цього листа вбачається, що виплата не проведена, оскільки на даний час діючим законодавством деякі положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядках та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (а.с.114).
У зв'язку з невиконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України у м.Києві рішення суду в частині виплати заборгованості по пенсії, 23.05.2013р. державним виконавцем винесено Постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві в розмірі 680,00 грн. (а.с.121-122), разом з тим вимогою державного виконавця № 242/6 від 23.05.2013р. встановлено новий строк для виконання рішення суду 05.06.2013р. (а.с.123-124).
04.07.2013р. державним виконавцем було повторно винесено Постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі 1 360,00 грн. (а.с.116-117), та водночас направлено боржнику Вимогу державного виконавця №242/6 від 04.07.2013р. про виконання рішення суду в строк до 10.07.2013р. (а.с.118-119).
Актом державного виконавця №242/6 від 05.07.2013р. встановлено, що в ході виконання рішення суду державним виконавцем в порядку ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання боржником рішення суду застосовано штрафні санкції, про що винесено відповідні постанови. Однак рішення суду залишається не виконаним, будь-які дії спрямовані для повного виконання рішення суду посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві не вчинені, пояснень не надано. Державним виконавцем здійснені всі заходи примусового виконання рішення, передбачені ст.ст. 11,89 Закону України «Про виконавче провадження», інших заходів щодо виконання даної категорії виконавчих документів не передбачено (а.с.125).
11.07.2013р. державним виконавцем направлено до Головного управління МВС України в м.Києві подання про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві за невиконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2013р. по справі № 2а-1691/11 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796-ХІІ з 03 вересня 2010 року (а.с.127-128).
11.07.2013р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м.Києві Новак Г.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду № 2а-1691/11, виданого 04.02.2013р., на підставі п. 11 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.130-131). Вказана постанова про закінчення виконавчого провадження обґрунтована тим, що державним виконавцем здійснені всі заходи примусового виконання рішення передбачені ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», інших заходів даної категорії виконавчих документів не передбачено.
Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку покладено на державну службу.
Згідно положення статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 цього Закону державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу, який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
Згідно ч.1 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Частиною 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Так, діючим законодавством встановлений перелік дій державного виконавця в процесі виконання рішення суду за, яким боржник зобов'язаний вчинити певні дії, та, окрім того, не передбачено обов'язку державного виконавця перевіряти чи сплачено штраф та яким чином вирішено його подання про притягнення посадових осіб до кримінальної відповідальності.
За п.11 ч.1 ст.49 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі: - повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Як зазначалось вище, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 11.07.2013р. винесена на підставі саме п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», тобто державний виконавець мав повернути виконавчий документ з урахуванням положень ч.3 ст.75 Закону.
При цьому у п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012р. №5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» визначено: «Державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження"). Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Тому судам слід ураховувати, що з огляду на зазначені законодавчі приписи виконавці мають право повертати виконавчі документи щодо виконання рішень адміністративних судів про стягнення з пенсійних органів та суб'єктів владних повноважень відповідних виплат пенсії, соціальної допомоги тощо у разі здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення».
За таких обставин суд приходить до висновку, що повернення виконавчого листа мало бути здійснено саме стягувачу, що не позбавляло б його права повторно пред'явити виконавчий документ в ячастині виплати йому коштів до виконання протягом строків, встановлених ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», а не закінчувати виконавче провадження.
Як вбачається з копій матеріалів виконавчого провадження листом від 11.07.2013р. за підписом начальника ВПВР УДВС ГУЮ м.Києва Кантеміра В.І. сторонам виконавчого провадження, а також: Київському апеляційному адміністративному суду, направлено лише копію постанови про закінчення виконавчого провадження.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом скасування постанови держаного виконавця Новак Г.М. від 11.07.2013р. про закінчення виконавчого провадження №37085805.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки як вбачається з наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження державним виконавцем вчинено всі можливі на даний час виконавчі дії по виконанню виконавчого листа.
Відповідно до вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України).
Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки, встановлені у судовому засіданні обставини підтверджують те, що дії посадових осіб Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві в ході виконавчого провадження №37085805 з примусового виконання виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-1691/11, виданого 04.02.2013р. про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ з 03.09.2010р., є правомірними та відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження».
Разом з тим, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця Новак Г.М. є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки рішення суду в повному обсязі, а саме в частині проведення фактичної виплати грошових сум, не виконано, а виконавчий лист стягувану не повернуто, що унеможливлює виконання рішення суду у повному обсязі та призводить до порушення прав Позивача.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 19, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 1,5,6,10,11,19,25,30,75,89 Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись ст.ст. 2, 6-10, 14, 17, 69, 71, 104, 105, 121, 158-162 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві про визнання протиправними бездіяльності, рішення посадових осіб, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною постанову державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві від 11.07.2013р. про закінчення виконавчого провадження №37085805 по виконанню виконавчого листа №2а-1691/11 Київського апеляційного адміністративного суду, виданого 04.02.2013р.
Скасувати постанову державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві від 11.07.2013р. про закінчення виконавчого провадження №37085805 по виконанню виконавчого листа №2а-1691/11 Київського апеляційного адміністративного суду, виданого 04.02.2013р.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: