УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 413/2603/12 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/774/629/К/14 суддя Тимошенко Т.І.
Категорія - 53 ( І) Суддя-доповідач - Остапенко В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого-судді: Остапенко В.О.
суддів: Митрофанової Л.В., Савіної Г.О.
при секретарі: Кузьміній Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» про стягнення недоплаченої заробітної плати за час відпусток, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» (надалі - ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» ) про стягнення недоплаченої заробітної плати за час відпусток, посилаючись на те, що у період з 01.01.1990 року по 31.01.2010 року він працював на різних посадах у відповідача та за час його роботи на підприємстві наказами неодноразово підвищувались тарифні ставки і посадові оклади, однак нарахування заробітної плати за час відпусток провадилось із порушенням законодавства.
Посилаючись на вищевикладене, просив суд: стягнути з ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» на свою користь недоплачену заробітну плату за час відпусток за період з 01.01.1995 року по 31.01.2010 року; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари, тарифів на послуги, середній заробіток за частину часу затримки виплати недоплаченої заробітної плати в період з дня звільнення до дня відкриття провадження у справі.
Неодноразово уточнюючи позовні вимоги, в останній редакції позовної заяви від 09 листолпада 2013 року представник позивача ОСОБА_4 просив суд стягнути з ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» на користь ОСОБА_3 недоплачену заробітну плату за час відпусток у сумі 3071, 87 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у сумі 1921,21 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2014 року позов ОСОБА_3 до ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» про стягнення недоплаченої заробітної плати за час відпусток, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» на користь ОСОБА_3 недоплачену заробітну плату за час відпусток у сумі 2455, 11 грн. без утримання податків з доходу фізичних осіб.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ "ЄВРАЗ Суха Балка" просить скасувати рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за час відпусток в сумі 2455,11 грн. стягнувши на користь позивача 754,91 грн. посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що призвело до порушення норм матеріального права.
Так, з положень п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого 08.02.1995 року ПКМУ №100 та введеного в дію з 01.01.1995 року, вбачається, що коригування на коефіцієнт підвищення при обчисленні середньої заробітної плати є обов'язковим у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах).
З 01.01.2005 року на підприємстві було підвищено тарифні ставки (оклади) згідно наказу по ВАТ «Суха Балка» №83 від 24.01.2005 року з метою матеріальної зацікавленості працівників, підвищення ефективності виробництва та перевиконання планових завдань.
У цьому ж році ВАТ «Суха Балка» на підставі п. 3.1. розділу 3 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2005-2006 роки та п. 3.27 Колективного договору ВАТ «Суха Балка» на 2005 року наказом по ВАТ «Суха балка» №331 від 24.03.2005 року встановлено провести з 01.03.2005 року підвищення тарифних ставок у 1,2014 рази, без зміни положень про оплату праці.
Оскільки, підприємство не порушувало умов Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2005-2006 роки та п. 3.27 Колективного договору ВАТ «Суха Балка» на 2005 року та провело підвищення тарифних ставок з 01.01.2005 року з власної ініціативи, відсутні підстави для застосування до наказу №83 від 24.01.2005 року положень 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати та врахування цього коефіцієнту при обчисленні недоплаченої заробітної плати за час відпусток.
Крім того, судом не взято до уваги, що на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей, та не враховано, що підприємство на власний розсуд вже визначило корегуючи коефіцієнти для визначення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів у відповідності з актами законодавства і прийняло рішення про розрахунок цих сум за формулою: Корегуючий коефіцієнт = 1 + розмір підвищення тарифних ставок та окладів (в частках одиниці) Х 0,71, а тому незастосування судом цієї формули є незаконним.
Також, судом порушено норми процесуального права та не враховано, що згідно положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, сторони звільняться від доведення обставин, встановлених судовим рішенням у цивільній справі, яка стосується однієї зі сторін спору, а рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.02.2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» про стягнення недоплаченої заробітної плати за час відпусток, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, яке набрало законної сили та на теперішній час є чинним, встановлено правомірність дій ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» при застосуванні корегуючого коефіцієнта за формулою: 1 + розмір підвищення тарифних ставок та окладів (в частках одиниці) Х 0,71.
Судом не взято до уваги порушення позивачем тримісячного строку для звернення до суду за захистом свого порушеного права у період з 01.01.1995 року по 01.08.2001 року.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що з 01.01.1990 року по 31.01.2010 року ОСОБА_3 працював на ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» на різних посадах (а.с. 4-7).
Протягом роботи на підприємстві неодноразово знаходився у відпустках.
Спір виник з приводу невірного визначення розміру середньої заробітної плати при нарахуванні сум оплати за час відпусток без застосування відповідних коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів по підприємству, що призвело до недоплати заробітної плати за час відпусток позивача у період з 01.01.1995 року по 31.01.2010 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог у зв'язку з порушенням відповідачем п.п. 2, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок), що потягло неправильність нарахування заробітної плати за час відпусток та несвоєчасного проведення розрахунку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України Постановою №100 від 08.02.1995р. затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується при наданні працівникам відпусток.
Пунктом 10 Порядку передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригується на коефіцієнти підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем в період роботи ОСОБА_3 підвищувались тарифні ставки і посадові оклади на підставі наказів №543 від 29.07.1994 р на коефіцієнт 2;№ 786 від 31.10.1994р. на коефіцієнт 2; № 191 від 28.02.1995р. на коефіцієнт 3; №84 від 31.01.1996р. на коефіцієнт 2,5; №462 від 28.06.1996р. на коефіцієнт 1,5; №522 від 24.07.1997р. на коефіцієнт 1,15; №312 від 25.04.2000р. на коефіцієнт 1,3; №1252 від 19.12.2001р. на коефіцієнт 1,61; №717 від 20.08.2003р. на коефіцієнт 1,7; №391 від 21.04.2004р. на коефіцієнт 1,1360; №952 від 15.09.2004р. на коефіцієнт 1,0584; №83 від 24.01.2005р. на коефіцієнт 1,25; №331 від 21.03.2005р. на коефіцієнт 1,2014; №92 від 31.01.2006р. на коефіцієнт 1,06481; №367 від 05.04.2006р. на коефіцієнт 1,0269; № 1117 від 02.10.2006р. на коефіцієнт 1,0181; №23 від 05.01.2007р. на коефіцієнт 1,1; № 624 від 08.05.2007р. на коефіцієнт 1,0686; № 1432 від 10.10.2007р. на коефіцієнт 1,0125; №103 від 22.01.2008р.на коефіцієнт 1,1144; № 614 від 18.04.2008р. на коефіцієнт 1,0221; № 1705 від 13.10.2008р. на коефіцієнт 1,05; №7 від 04.10.2010р. на коефіцієнт 1,05. Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність коригування заробітної плати при розрахунку середнього заробітку для нарахування оплати часу відпусток.
Спільною постановою Генерального директора ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» та профспілкових комітетів №3 від 06.02.2012р. та наказом №295 від 16.02.2012р., відповідачем визнано порушення п.10 Порядку (а.с.8).
Позивач погоджується з розрахунком розміру сплаченої заробітної плати за час відпусток за періоди: березень -травень 1998 року, серпень 1998 року, березень -травень 2000 року, жовтень -листопад 2001 року, серпень-вересень 2002 року, жовтень -листопад 2003 року, серпень-жовтень 2006 р., травень-червень 2007 р., жовтень -листопад 2008 р., липень -вересень 2009 року, усього в сумі 1211, 88 грн., за винятком наказу №83 від 24.01.2005р, оскільки він виданий не на підставі колективного договору, а тому не може застосовуватись при проведенні розрахунку передбаченому п. 10 Правил.
Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги у цій частині, оскільки пунктом 10 Порядку передбачено коригування заробітної плати на коефіцієнти підвищення при обчисленні середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах).
Госпрозрахункові підприємства, виходячи із своїх фінансових можливостей самостійно визначають зростання коефіцієнтів тарифних ставок (посадових окладів) та терміни їхнього запровадження відповідно до фінансових можливостей та граничного розміру коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів, вказаних в Постановах КМУ за погодженням із профспілковими органами підприємства, що відповідно відзначалося в Спільних Постановах адміністрації та профспілкових організацій, які встановлювали розмір підвищення тарифних ставок та посадових окладів.
Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Суха Балка», на теперішній час ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка», відповідно до наказу №83 від 24.01.2005 року, який доповнено наказом №85 від 25.01.2005 року, по підприємству, в межах своїх повноважень та, виходячи із своїх фінансових можливостей, визначило розмір коефіцієнта зростання тарифних ставок і посадових окладів з 01 січня 2005 року.
Зазначений наказ є законним та не порушує права та інтереси працівників, а тому є обов'язковим до виконання.
Доводи ж апеляційної скарги в цій частині фактично зводяться до вільного тлумачення представниками відповідача ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.
Доводи апеляційної скарги щодо невірного розрахунку сум, належних до виплати ОСОБА_3, колегією суддів відхиляються, оскільки ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» визнано порушення п. 10 Постанови при нарахування та виплати відпусток працівникам у період з 1995 року по березень 2010 року, а визначення корегуючого коефіцієнта, який підлягає застосуванню для проведення розрахунку заборгованості, у вигляді: 1 + розмір підвищення тарифних ставок та окладів (в частках одиниці) Х 0,71, без скасування раніше визначених підприємством коефіцієнтів тарифних ставок (посадових окладів) та термінів їхнього запровадження, є незаконним.
Посилання представника відповідача на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.02.2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» про стягнення недоплаченої заробітної плати за час відпусток, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, як на підставу звільнення від доказування згідно положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тобто, даною нормою встановлено преюдиціальність певних фактів, встановлених при розгляді справи, а не визначених судом, у порядку ст. 215 ЦПК України, правовідносин відповідно до встановлених фактів.
Таким чином, преюдиціальним фактом встановленим рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.02.2012 року може бути факт застосування ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» корегуючого коефіцієнту при визначенні розміру недоплаченої заробітної плати за час відпусток, однак не висновки суду щодо оцінки таких дій та їх правомірності.
Обов'язковими ж для суду є лише висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України (ч. 2 ст. 214 ЦПК України).
Не може погодитись колегія суддів і з доводами апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку для звернення до суду за захистом свого порушеного права з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про порушення свого права лише із Спільної постанови Генерального директора та профспілкових комітетів від 06.02.2012 року, і саме з цього часу починається перебіг позовної давності, а підстави для застосування до правовідносин сторін обмеженого строку позовної давності тривалістю три місяці у відповідності до трудового законодавства, яке було чинне на час порушення ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» трудових прав позивача щодо оплати праці відсутні.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції чинній станом на 06.02.2012 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці", визнано, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а тому колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду та законність рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та проведення розрахунків в іншій частині позовних вимог.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка» відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:/підпис/
Судді: /підписи/