УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 435/8321/12

22-ц/774/383/К/14

Провадження № 22-ц/774/383/К/14 Головуючий в суді першої

Справа № 435/8321/12 інстанції - Ан О.В.

Категорія 27 ( 4 ) Доповідач - Ляховська І.Є.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михалів Л.В.,

при секретарі - Булах К.А.,

за участю - представника позивача Чурілова Дмитра Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04 червня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсним кредитного договору та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2009 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (далі - Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № 301-пк-2005 від 26 квітня 2005 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 9615,75 грн. зі сплатою 10% відсотків річних за користування кредита на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності строком до 26 квітня 2007 року. В забезпечення виконання зобов'язань вищезазначеного кредитного договору між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 301-пп-2005 від 26 квітня 2005 року. У зв'язку з невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої станом на 29 вересня 2009 року складає 73779,06 грн. Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на користь Банку заборгованість, яка станом на 15 квітня 2010 року складає 92732,62 грн., судовий збір у розмірі 737,79 грн. та 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2010 року позовні вимоги Банку задоволені, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на його користь 92732,62 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 301-пк-2005 від 26 квітня 2005 року.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2012 року заява ОСОБА_3 про перегляд вищезазначеного заочного рішення залишена без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2012 року ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2012 року скасовано та питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 29 жовтня 2012 року

заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду задоволено та заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2010 року скасовано.

26 березня 2012 року ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до Банку, третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсним кредитного договору та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що в 2008 році Дзержинським районним судом м.Кривого Рогу була розглянута кримінальна справа у відношенні ОСОБА_4, яка стосується щодо кредитного договору № 301-пк-2005 від 26 квітня 2005 року та договору поруки № 301-пп-2005 від 26 квітня 2005 року, оскільки договір фактично з нею не укладався, про що свідчать матеріали кримінальної справи, уточнивши зустрічний позов, просила визнати недійсним кредитний договір № 301-пк-2005 від 26 квітня 2005 року, стягнути з Банку на її користь безпідставно стягнуті грошові кошти в рахунок виконання рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 31 серпня 2010 року в сумі 2995,30 грн.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04 червня 2013 року в позовних вимогах Банку відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено, визнано недійсним кредитний договір №301-пк-2005 від 26 квітня 2005 року, стягнуто з Банку на користь ОСОБА_3 безпідставно стягнуті грошові кошти в рахунок виконання рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 31 серпня 2010 року в сумі 2995,30 грн.

Додатковим рішенням того ж суду від 23 грудня 2013 року з Банку на користь держави стягнуто судові витрати у розмірі 344,10 грн.

В апеляційній скарзі Банк ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог Банку в повному обсязі та відмову в зустрічному позові ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд не взяв до уваги, що експертизою встановлено, що кредитний договір №301-пк-2005 від 26 квітня 2005 року підписаний саме ОСОБА_3, тому суд безпідставно відмовив Банку в задоволенні позову.

На апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 подала письмові заперечення, в яких просить апеляційну скаргу відхилити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та Банком 26 квітня 2005 року укладено кредитний договір № 301-пк-2005, згідно якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 9615,75 грн. зі сплатою 10% відсотків річних за користування кредита на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності строком до 26 квітня 2007 року. В забезпечення виконання зобов'язань вищезазначеного кредитного договору між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 301-пп-2005 від 26 квітня 2005 року. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої станом на 29 вересня 2009 року складає 73779,06 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в документах кредитної справи підпис ОСОБА_3 не належить, грошові кошти за кредитним договором № 301-пк-2005 від 26 квітня 2005 року вона не отримувала, кредитний договір між ОСОБА_3 та Банком не укладався, у зв'язку з цим підстави для задоволення первісного позову Банку відсутні, а кошти в сумі 2995,15грн., утриманої з ОСОБА_3 на підставі рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 31 серпня 2010 року, підлягають поверненню.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як убачається з матеріалів справи, 26 квітня 2005 року ОСОБА_3 з Банком уклала кредитний договір № 301-пк-2005 та отримала кредит у розмірі 9615,75 грн. зі сплатою 10% відсотків річних за користування кредита на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності строком до 26 квітня 2007 року. В забезпечення виконання зобов'язань вищезазначеного кредитного договору між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 301-пп-2005 від 26 квітня 2005 року.(а.с. 5-6; 7).

Частина перша ст.1046 ЦК України зазначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до п. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Як убачається із умов кредитного договору, ОСОБА_3 зобов'язалась повернути Банку до 26 квітня 2007 року грошові кошти у розмірі 9615,75 грн. та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 10% (т.1 а.с.5-6).

З Умовами надання кредиту ОСОБА_3 ознайомилась та була згодна, про що свідчить її підпис на договорі.

Висновок суду першої інстанції про те, що підпис на кредитному договорі № 301-пк-2005 від 26 квітня 2005 року не належить ОСОБА_3 спростовується висновком

почеркознавчої експертизи № 58/04-273 від 21 липня 2008 року, якій суд надав неправильну оцінку.

Так, як убачається з матеріалів дослідженої судом кримінальної справи № 1-543/2008 року за обвинуваченням ОСОБА_4 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України, була проведена почеркознавча експертиза за № 58/04-273 від 21 липня 2008 року.

Згідно висновку даної експертизи підписи від імені ОСОБА_3 в документах:

- заява на отримання споживчого кредиту на ім'я керуючого ФБ

«Фінанси та Кредит» від 15 квітня 2005 року;

- заява на отримання кредиту в ФБ «Фінанси та Кредит»;

- кредитний договір № 301-пк-2005 від 26 квітня 2005 року;

- додаток №1 до кредитного договору № 301-пк-2005 від 26 квітня 2005 року;

- договір поруки 301-пп-2005 від 26 квітня 2005 року;

- договір застави 301-пз-2005 від 26 квітня 2005 року;

- виписка ФБ «Фінанси та Кредит» по кредиту на 9792,00 грн. на ім'я ОСОБА_3;

- акт прийому-передачі № 190від 12 квітня 2005 року , укладеним між продавцем ПП ОСОБА_8 і покупцем ОСОБА_3;

- договір купівлі-продажу від 12 квітня 2005 року, укладеним між продавцем ПП ОСОБА_8 і покупцем ОСОБА_3,

виконані ОСОБА_3.

Підписи від імені ОСОБА_4 в документах:

- анкета поручителя по кредиту - ОСОБА_4 від 22 квітня 2005 року у графі «підпис заявника»;

- договорі поруки 301-пп-2005 від 26 квітня 2005 року, в графі «За поручителя ОСОБА_4»,

виконанні ОСОБА_4 ( т.2 кримінальної справи а.с. 30-39).

Кримінальну справу № 1-543/2008 року у відношенні ОСОБА_4 по звинуваченню у скоєнні правопорушень, передбачених за ст.ст. 190 ч.1, 358 ч.3 КК України, судом розглянуто та ухвалено постанову 23 грудня 2008 року, згідно якої ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ст.ст. 190 ч.1, 358 ч.3 КК України на підставі ст.1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року, тобто за нереабілітуючими підставами.

Згідно ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦК України.

На думку колегії суддів, Банком доведено факт підпису відповідачами спірних угод, у зв'язку з чим висновок суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, а також в частині відмови в задоволенні позову Банку про стягнення заборгованості за договором кредиту є неправильним, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Як убачається з матеріалів справи, станом на 15 квітня 2010 року за кредитним договором № 301-пп-2005 від 26 квітня 2005 року у розмірі 92732,62 грн. утворилась заборгованість у розмірі 92732,62 грн., яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів на підставі вищезазначених норм.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню, а заочне рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 04 червня 2013 року - скасуванню з ухваленням, відповідно до вимог п. 3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, нового рішення про задоволення у повному обсязі позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за договором кредиту та відмову у позові ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Згідно ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з цим додаткове рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2013 року підлягає скасуванню, а з ОСОБА_3 на користь Банку підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в судах першої та апеляційної інстанції в сумі 1321, 42 грн., а також на користь держави судовий збір у розмірі 458,80 грн., який відповідач ОСОБА_3 не сплатила при зверненні до суду першої інстанції із зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.

Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04 червня 2013 року та додаткове рішення того ж суду від 23 грудня 2013 року скасувати ти ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість станом на 15 квітня 2010 року в сумі 92732,62 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсним кредитного договору та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати по сплаті судового збору в судах першої та апеляційної інстанції в сумі 1321,42 грн., а також на користь держави судовий збір в сумі 458,80 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В.Михайлів