25 грудня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

                  Левченка Є.Ф., Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, визнання договору дарування недійсним й виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення  Апеляційного суду Миколаївської області від 2 серпня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, визнання договору дарування недійсним й виселення.

ОСОБА_3 позов не визнала та пред'явила зустрічний позов до                 ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 4.05.2006 р. у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено: визнано за ОСОБА_3 право власності на спірну квартиру та стягнуто з неї на користь  ОСОБА_1  компенсацію  вартості  ¾  частини  квартири  в розмірі 35777 грн. 52 коп.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 2.08.2004 р. рішення місцевого суду в частині позовних вимог про припинення права на частку у спільному майні і визнання права власності скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким припинено право власності ОСОБА_3 на ¼ частку спірної квартири, визнано за ОСОБА_1 право власності на цю ¼ частину квартири, стягнуто  з  неї на користь ОСОБА_3 компенсацію  її  вартості   в  розмірі 11925 грн. 85 коп.; у задоволенні зустрічного позову відмовлено, а в решті рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення апеляційного суду відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 2 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :