25 грудня 2006 року                                                                                    м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління сільського господарства і продовольства Зачепилівської районної державної адміністрації про визнання наказів недійсними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 липня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до управління сільського господарства і продовольства Зачепилівської районної державної адміністрації (далі - управління) про визнання наказів недійсними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1.

Наказом № НОМЕР_1 його було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що його було звільнено з роботи з порушеннями норм КЗпП України, просив визнати наказ про звільнення незаконним, поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 3 500 грн.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від             17 травня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 липня 2004 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від             17 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від             22 липня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.