ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
______________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Сіроша М.В., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на постанову господарського суду м.Києва від 8 листопада 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2007 року у справі №39/286-а за позовом страхового товариства з додатковою відповідальністю “Авіва” до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання недійсними рішень, -
в с т а н о в и л а :
В вересні 2006 року страхове товариство з додатковою відповідальністю “Авіва” звернулося в суд з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, в якому просило визнати недійсними рішення відповідача №212-л від 14.04.2006р. та №385-л від 31.07.2006р.
Постановою господарського суду м.Києва від 8 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2007 року, позов задоволений.
_________________________________________________________________________________________________________________
Справа № К-5618/07 Доповідач: Леонтович К.Г.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі посвідчення від 07.02.2006р. за № 96/08-п, виданого для проведення інспекції позивача Головою Держфінпослуг України, керівник інспекційної групи Сисоєв Є.О., члени інспекційної групи Овсянников Д.В. та Цвинтарний Д.М., чекаючи їх направлення безпосередньо до відповідача, підписали та направили позивачеві запит про надання інформації в термін до 20.02.2006р.
Виходячи зі змісту розділів 2, 3, 4 та 6 Правил проведення перевірок (затверджено розпорядженням Держфінпослуг України від 28.10.2003р. за №96) та змісту типової форми Запиту про надання інформації, є перевищенням членами інспекційної групи службових повноважень. Адже, з наведених правових норм вбачається, що такий запит слід було направляти позивачеві за підписом директора відповідного департаменту центрального апарату або голови територіального управління Держфінпослуг України.
Відповідно до пункту 4.1 Правил керівник та члени інспекційної групи тільки при проведенні інспекції наділені правом вимагати необхідні документи та іншу інформацію.
Отже, Правилами передбачено, що всі дії, пов'язані з проведенням інспекції (виїзної перевірки суб'єкта нагляду), повинні проводитися на його території.
Оскільки станом на 09.02.2006р. інспекційна група ще не приступила до проведення інспекції позивача та з урахуванням ч.1 ст.19 Конституції України запит від 09.02.2006р. за №08/3-01, підписаний неналежними посадовими особами, не породив для позивача ніяких правових наслідків.
У зв'язку з невиконанням позивачем вимог запиту від 09.02.2006р. №08/3-01 інспекційною групою був складений акт від 21.02.2006р. №96/08-п-і про ненадання позивачем витребуваних документів.
На підставі вказаного акту Директором Департаменту страхового нагляду відповідача до позивача був застосований захід впливу у вигляді припису про усунення порушень від 02.03.2006р. №СК-08/06-53. У приписі зазначено, що позивач зобов'язаний усунути порушення, виявлені у акті в строк до 17.03.2006р. Також позивач був попереджений, що у разі невиконання припису до нього будуть застосовані інші заходи впливу, передбачені чинним законодавством.
Відповідно до п.п.3 п.4.10 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг України від 13.11.2003р. №125, уповноважена особа відповідача при підготовці справи до розгляду повинна була перевірити дотримання вимог законодавства при складанні відповідних актів про порушення, яких, на думку відповідача, припустився позивач.
Всупереч цього Директор Департаменту, приймаючи рішення про вжиття до позивача заходу впливу у вигляді припису від 02.03.2006р. №СК-08/06-53, не звернув уваги на порушення чинного законодавства з боку інспекційної групи під час складання акту від 21.02.2006р. № 96/08-п-і.
Відповідно до підпункту “и” пункту 3.1 Правил інспекції можуть проводитися згідно з планом перевірок Держфінпослуг України (планові інспекції) або, в тому числі, за відсутності відповіді на запит, зазначений у пункті 2.2 цих Правил, або відмови суб'єкта нагляду надати інформацію на такий запит (позапланові інспекції).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно подання Директора Департаменту щодо проведення перевірки позивача від 19.05.2006р. №08/3-233 на ім'я Голови Держфінпослуг України, в ньому з посиланням на застосування до позивача заходу впливу у вигляді припису про усунення порушень від 02.03.2006р. №СК-08/06-53 та рішення від 14.04.2006р. №212-л про зупинення дії ліцензій позивача на право здійснення страхової діяльності було поставлено питання про дачу дозволу на призначення перевірки виконання позивачем застосованих до нього відповідачем заходів впливу.
В пункті 4 подання від 19.05.2006р. № 08/3-233 Директор Департаменту просив дати згоду на проведення перевірки начальником відділу Департаменту Шаповаловій Л.М. (керівник інспекційної групи) та головному спеціалісту інспектування страховиків Департаменту Діордієвій Р.М.
Отже, виходячи зі змісту пункту 3.2 Правил Директор Департаменту, зазначивши в поданні від 19.05.2006р. №08/3-233 конкретні прізвища перевіряючих, фактично призначив склад інспекційної групи для перевірки позивача.
Резолюцією на поданні від 22.05.2006р. Голова Держфінпослуг України зобов'язав начальника відділу інспектування страховиків Департаменту Шаповалову Л.М. провести перевірку позивача.
Пунктом 11 Положення від 04.04.2003р. № 292/2003 передбачено, що керівництво поточною роботою Комісії та вирішення інших питань її діяльності, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Комісії, здійснює її Голова. Цим пунктом також передбачено право Голови Комісії у разі потреби скасовувати рішення директорів департаментів та інших посадових осіб Комісії, за винятком рішень про включення фінансових установ до відповідного Державного реєстру або виключення з нього, а також про видачу, зупинення або анулювання ліцензій на надання фінансових послуг.
Таким чином, з резолюції Голови Держфінпослуг України від 22.05.2006р. на поданні Директора Департаменту від 19.05.2006р. вбачається, що він, як перший керівник, остаточно визначив склад інспекційної групи (Шаповалова Л.М., Діордієва Р.М.) та вид інспекції (перевірка).
Пунктом 3.1 Правил передбачено, що рішення про позапланові інспекції приймається Головою Держфінпослуг України з власної ініціативи або за поданням його заступників, директора відповідного департаменту.
Питання про дачу дозволу здійснити позапланову інспекцію в поданні від 19.05.2006р. №08/3-233 не ставилось та керівництвом відповідача не приймалось.
Разом з тим, посвідчення від 26.05.2006р. №594/08-п, яке підписано Директором Департаменту, свідчить, що в порушення рішення Голови Держфінпослуг України був змінений як вид інспекції, так і коло осіб, яким доручено її провести.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що рішення Директора Департаменту про проведення позапланової перевірки позивача не відповідає чинному законодавству.
З вказаного випливає, що не породив для позивача ніяких правових наслідків, також запит відповідача від 09.06.2006р. №5458/08-8, підписаний керівником інспекційної групи Шимановським Є.Ю. та членом інспекційної групи Овсянниковим Д.В., що діяли на підставі посвідчення на проведення позапланової виїзної перевірки від 26.05.2006р. № 594/08-п. У зв'язку з цим, вірні висновки суду апеляційної інстанції, що відсутні підстави вважати акт від 04.07.2006р. № 594/08-п про ненадання позивачем документів, які вимагалися для інспекції, таким, що відповідає чинному законодавству.
Позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення відповідача від 14.04.2006р. №212-л також підлягають задоволенню, оскільки воно було прийняте у зв'язку з невиконанням позивачем протиправного припису відповідача від 02.03.06 №СК-08/06-53.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами розгляду акту від 04.07.2006р. №594/08-п про ненадання позивачем документів, які вимагалися для інспекції, відповідач, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 37 Закону від 07.03.96 № 85/96-ВР, прийняв рішення від 31.07.2006р. № 385-л про анулювання всіх ліцензій позивача на здійснення страхової діяльності, анулював свідоцтво позивача про реєстрацію як фінансової установи та виключив позивача з реєстру фінансових установ. При цьому в порушення пункту 4.10 Положення від 13.11.2003р. №125, відповідач, приймаючи спірне рішення, не перевірив ні законності проведення самої інспекції, ні законності складання акту від 04.07.06 №594/08-п.
Рішення від 31.07.2006р. №385-л прийняте відповідачем на підставі пункту 3 частини 1 статті 37 Закону від 07.03.96 № 85/96-ВР. Цією правовою нормою передбачено право уповноваженого органу видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону від 12.07.2001р. №2664-111 державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Згідно з п.1 Положення від 04.04.2003р. № 292/2003 відповідач є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону від 12.07.2001р. № 2664-III передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Як правильно встановив місцевий суд, вичерпний перелік повноважень відповідача у сфері регулювання ринків фінансових послуг визначено статтею 28 Закону від 12.07.2001р. №2664-111. Ця норма не передбачає право відповідача анульовувати свідоцтва фінансової установи та виключати їх з реєстру фінансових установ.
Відповідно до пункту 8.1 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг України від 28.08.2003р. № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.2003р. за № 797/8118, підставами для виключення з Реєстру та анулювання свідоцтва є:
- заява фінансової установи про виключення з Реєстру у зв'язку з припиненням надання фінансових послуг;
- рішення про скасування державної реєстрації фінансової установи;
- рішення про виключення з Реєстру за фактом виявлення недостовірної інформації у документах, поданих фінансовою установою для внесення в Реєстр.
Отже, анулювання свідоцтва фінансової установи та виключення з реєстру фінансових установ як захід впливу за правопорушення на ринку фінансових послуг чинним законодавством не передбачено.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсними рішення відповідача №212-л від 14.04.2006р. та №385-л від 31.07.2006р.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України – відхилити.
Постанову господарського суду м.Києва від 8 листопада 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2007 року – залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді: