29 грудня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

   Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М., 

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Київське міське управління юстиції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним і визнання права власності на квартиру, а також за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання права власності на частину квартири, за касаційними скаргами ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 травня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

В лютому 2004 р. ОСОБА_1. і ОСОБА_2. звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3.  про визнання заповіту недійсним і визнання права власності на квартиру.

В січні 2005 р. третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_5. пред'явила позов до ОСОБА_3., ОСОБА_1. і ОСОБА_2. про визнання права власності на частину квартири.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.02.2005 р. позов ОСОБА_1. і ОСОБА_2. задоволено частково, а позов ОСОБА_5. задоволено: визнано  за  ОСОБА_5.  право  власності   на 43/200  частки  в  квартирі  №АДРЕСА_1   в  м. Києві, а за ОСОБА_3., ОСОБА_1. і ОСОБА_2. право власності на 157/600 частки в цій же квартирі за кожним.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26.05.2005 р. рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1. і ОСОБА_2. задоволено частково: заповіт спадкодавця визнано недійсним та визнано в порядку спадкування  за  законом  право  власності за ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3. на 1/3 частину спірної квартири за кожним, а в позові ОСОБА_5. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3. просить рішення апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на невірну оцінку судами зібраних доказів, неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_5. просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення апеляційного суду відсутні, виходячи з наступного.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1. і ОСОБА_2. та відмову в позові ОСОБА_5., виходив з того, що спадкодавець на час складання заповіту не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними; ОСОБА_3., ОСОБА_1. і ОСОБА_2. є спадкоємцями першої черги за законом і прийняли спадщину у встановленому порядку, а ОСОБА_5. без поважних причин пропустила строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційних скаргах доводи висновок суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 травня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :