УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2014 року Справа № 35795/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Кухтея Р.В., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
представника позивача Звіра Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2011 року в справі за позовом Державної податкової інспекції у Жовківському районі до ОСОБА_2 про стягнення податку з власників транспортних засобів,
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2010 року Державна податкова інспекція у Жовківському районі Львівської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення податку з власників транспортних засобів. Позивач просив стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 240187 грн. за рахунок його активів.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2011 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 до місцевого бюджету Жовківської міської ради податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 240187 грн.
Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_2, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову податковому органу в задоволенні позову.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством. Оскільки державна реєстрація належних йому транспортних засобів була проведена в 2009 році, то всі необхідні податкові платежі були ним сплачені. Законодавство не встановлює обов'язку платника податку зберігати квитанції про його сплату. В 2010 році в нього не виникло обов'язку сплачувати такий податок, оскільки всі транспортні засоби в 2009 році були передані у власність іншим особам.
Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач протягом лютого-березня 2009 року вперше здійснив постановку на облік в органах МРЕВ ДАІ таких транспортних засобів :
12.02.2009 року MERSEDES BENZ ATEGO 817, 1996 року випуску, об'єм двигуна 4249 куб. см;
6.02.2009 року MAN L 2000, 2000 року випуску, об'єм двигуна 4580 куб. см;
6.02.2009 року MAN L 2000, 2000 року випуску, об'єм двигуна 4580 куб. см;
7.02.2009 року MAN L 2000, 2000 року випуску, об'єм двигуна 4580 куб. см;
7.03.2009 року FORD TRANSIT, 2000 року випуску, об'єм двигуна 2402 куб. см;
12.02.2009 року FIAT DUKATO, 2000 року випуску, об'єм двигуна 1905 куб. см;
7.02.2009 року FOLSWAGEN TRANSPORTER, 2001 року випуску, об'єм двигуна 2461 куб. см.
Відповідно до наданого податковим органом розрахунку загальна сума податку з власників транспортних засобів під час здійснення реєстрації цих транспортних засобів склала 240187 грн.
Вказана сума податку в дохід місцевого бюджету не поступала, що підтверджується наданими позивачем доказами, в тому числі довідкою податкового органу № 15433/17-0 від 28.10.2010р.
Згідно листа управління Державтоінспекції Головного управління МВС України у Львівській обл. від 31.08.2010 року № 9/2074 копія квитанції про сплату податків з власників транспортних засобів в матеріалах реєстрації за ОСОБА_2 транспортних засобів є відсутньою.
Відповідно до листа Західного головного регіонального управління Приватбанку від 4.11.2010 року № 5949 факт перерахування коштів відповідачем не виявлений.
Спірні відносини на час їх виникнення регулювалися приписами Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», відповідно до ст.1 якого платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст.2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Згідно з ст. 5 цього Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується, зокрема, фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.50 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що оскільки сума податку з власників транспортних засобів не надходила до бюджету, тому відповідачем не виконаний обов'язок щодо сплати цього податку, через що останній належить стягнути в дохід бюджету.
В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з того, що проведення державної реєстрації транспортних засобів не може слугувати беззаперечним фактом сплати всіх податків та обов'язкових платежів власником транспортних засобів; обов'язок органів ДАІ проводити таку реєстрацію лише за умови сплати всіх податків і обов'язкових зборів не спростовує наведеного висновку, а недотримання вказаного обов'язку з боку цього органу і не поступлення коштів до бюджету не звільняє власника транспортних засобів від сплати податку.
Крім того, колегія суддів враховує, що факт проведення першої реєстрації транспортних засобів відповідачем в судовому порядку не оспорюється, останній не звертався до суду з приводу визнання недійсними договору купівлі-продажу автомобілів (тобто, не спростовував факту придбання автомобілів), тобто не спростовував фактів оформлення права власності на вказані автомобілі тощо.
Таким чином, наявними матеріалами справи стверджується факт реєстрації за відповідачем транспортного засобу без сплати ним відповідного податку.
Відповідно до приписів ст.7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.
Недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством.
При цьому висновок про наявність заборгованості із податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та обгрунтованість заявлених вимог зроблено судом першої інстанції з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2011 року в справі № 2а-12054/10/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : Р.В. Кухтей
Д.М. Старунський