УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 р. Справа № 51419/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кухтея Р.В., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.02.2012 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.02.2012 року позовну заяву ОСОБА_1 повернено на підставі п.6 ч.3 ст. 108 КАС України.

Ухвалу судді суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1, яка просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження та продовження розгляду справи.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідно до п.5 ст. 18 КАС України, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої ст. 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист. Оскільки виконавчий лист видано Ковельським міськрайонним судом Волинської області, тому дана позовна заява про скасування постанови про стягнення виконавчого збору предметно підсудна цьому місцевому загальному суду як адміністративному.

Особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для її розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву позивачці, суддя суду першої інстанції виходив з того, що дана справа предметно підсудна окружному адміністративному суду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Отже, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії та рішення про поновлення на роботі.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження»порядку.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом

З матеріалів справи видно, що оскаржувана постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору ВП № 29766906 від 30.01.2012 року винесена на підставі виконавчого листа № 2/0306/42/2011 від 3.11.2011 року, що видав Ковельський міськрайонний суд Волинської області. Позивачка ОСОБА_1 у даному виконавчому провадженні є боржником.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 оскаржує постанову державного виконавця з приводу виконання рішення суду на підставі виконавчого листа, який видав Ковельський міськрайонний суд, тому дана справа предметно підсудна даному суду як адміністративному.

Отже, суддя суду першої інстанції прийшов до помилкового висновку про повернення позовної заяви у справі, оскільки позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору слід розглядати в порядку адміністративного судочинства Ковельським міськрайонним судом Волинської області.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суддею Ковельського міськрайонного суду Волинської області прийнято ухвалу про повернення позовної заяви у справі з порушенням норм процесуального права, що зумовлює її скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст.195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.02.2012 року в справі № 0306/793/12 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : Р.В. Кухтей

Д.М. Старунський