КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-313/11 Провадження № 2/268/10/14

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2014 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуюча суддя Запорожець Т.А.

при секретарі Бондур М.В.

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

20 січня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги фактичним припиненням подружнього життя, неможливістю збереження сім'ї і вагітністю та пологами дитини від іншого чоловіка, який визнає себе батьком новонародженої дитини.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послалася на факти і обставини, викладені у заявах, та зазначила, що з 23 січня 2010 року перебуває з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі. З лютого 2010 року вони припинили шлюбні відносини, не ведуть сумісне господарство, мають окремий бюджет. Відповідач проживає на своїй історичній батьківщині в Австрії, а вона - в Україні. На теперішній час вона фактично проживає з іншим чоловіком - ОСОБА_3, від якого в січні 2014 року народила дитину. Вони з ОСОБА_3 мають намір зареєструвати шлюб. За наведених обставин вважає, що збереження шлюбу з ОСОБА_2 суперечить її інтересам, тому примирення між ними неможливе.

Посилаючись на наведені обставини та їх правове обґрунтування, позивач просить суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2, на зміні її прізвища на дошлюбне не наполягає, судові витрати віднести на її рахунок.

Відповідач ОСОБА_2, переклад пояснень якого в судовому засіданні здійснювала перекладач ОСОБА_6, в судовому засіданні позов ОСОБА_1 визнав у повному обсязі, зазначивши, що на протязі останніх 4 років не проживає разом з позивачем та не є батьком малолітньої дитини, яку народила позивач, спору щодо розділу майна не має. Надав на адресу суду нотаріально посвідчену заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_1 та про відмову від своїх батьківських прав на новонароджену дитину.

Третя особа - ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог позивача та пояснив, що на теперішній час він проживає з ОСОБА_1 однією сім'єю у фактично шлюбних відносинах. На теперішній час ОСОБА_1 народила від нього дитину, яку на теперішній час вони не зареєстрували, і він визнає себе її батьком, про що 24 січня 2014 року надав на адресу суду відповідну письмову заяву.

Вислухавши пояснення сторін та третьої особи, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 23 січня 2010 року у об'єднанні відділів реєстрації актів цивільного стану в місті Штайнах ам Бреннер, федеральна земля Тіроль, Австрійська республіка, номер реєстрації № 1/2010.

Наприкінці січня 2014 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 народили дитину, ім'я якій ще не надали в зв'язку з недавніми пологами.

Формально дитина походить від ОСОБА_2, з яким мати має юридичний шлюб, однак фактично кровним батьком дитини є ОСОБА_3

Наведені факти та обставини визнані сторонами під час розгляду справи, вони підтверджені наявними у справі документами, тому відповідно до положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Положеннями ч.1 ст. 58 Закону України від 23 червня 2005 року N 2709-IV «Про міжнародне приватне право» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

Приписами ст.ст. 60, 63 Закону N 2709-IV визначено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу. Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.

Угода про вибір права на момент укладення шлюбу та в подальшому між сторонами не укладалась, в зв'язку з чим, з урахуванням наведених положень Закону N 2709-IV, суд вважає можливим застосувати до спірних правовідносин норми чинного цивільного права України.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Рішення про розірвання шлюбу, як визначено нормою статті 112 СК України, суд постановляє якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. При цьому суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з лютого 2010 року припинили шлюбні відносини, не проживають однією сім'єю, мають окремий бюджет, не ведуть сумісне господарство.

На теперішній час ОСОБА_1 проживає з іншим чоловіком - ОСОБА_3, від якого народила малолітню дитину, що визнано сторонами в судовому засіданні.

Частинами 2, 4 статті 110 Сімейного кодексу України передбачено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою.

Як убачається з письмової заяви ОСОБА_3 від 24 січня 2014 року останній визнає себе батьком дитини, яка народжена в громадянки ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, суд визнає, що надання подружжю строку для примирення у даному випадку суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно до положень статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини в справі, оцінивши надані сторонами в силу вимог статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, приймаючи до уваги існуючи взаємини між подружжям, причини розлучення, небажання сторін продовжувати шлюбні відносини, строк, протягом якого подружжя проживає окремо, народження ОСОБА_1 дитини від іншого чоловіка, який визнає себе її батьком, суд дійшов висновку, що подальше подружнє життя ОСОБА_1 та ОСОБА_5, збереження їх сім'ї є неможливе та суперечить їх інтересам. Заява відповідає дійсній волі дружини, тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Позивач не наполягає на відновленні її дошлюбного прізвища.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги ступінь відповідальності кожного з подружжя у розпаді сім'ї, враховує їх матеріальне і сімейне становище та відповідно до ст. 88 ЦПК України, за бажанням позивача судові витрати, понесені при зверненні до суду відносить на її рахунок.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 110-112 Сімейного кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою м. Артемівськ Донецької області, Україна, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Шладмінт, Австрійська республіка, зареєстрований 23 січня 2010 року у об'єднанні відділів реєстрації актів цивільного стану в місті Штайнах ам Бреннер, федеральна земля Тіроль, Австрійська республіка, номер реєстрації № 1/2010, розірвати.

За вибором позивача її прізвище ОСОБА_1 залишити без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: