ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2014 року Справа №827/353/14
Окружний адміністративний суд м. Севастополя у складі:
головуючого - судді: Куімова М.В.
за участю секретаря: Козько М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі про визнання рішення №10542715 від 31 січня 2014 року незаконним та зобов'язання провести державну реєстрацію права власності на 1/7 частку квартири АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 липня 2013 року ухвалою Гагарінського районного суду м. Севастополя по справі № 2/763/1846/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільної власності, було визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за якою п. 3 резолютивної частини ухвали визнано право власності ОСОБА_1 на 1/7 частку квартири АДРЕСА_1, яка раніше належала ОСОБА_3 08 січня 2014 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі з заявою про проведення державної реєстрації права власності на 1/7 частку квартири АДРЕСА_1. Рішенням № 9931844 від 15 січня 2014 року відповідач зупинив розгляд заяви № 4860876, у зв'язку з відсутністю усіх необхідних для проведення держаної реєстрації прав та їх обтяжень документів та просив надати документ, що визнає набуття речового права оформлений відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з тим, що ухвала Гагарінського районного суду м. Севастополя від 08 липня 2013 року не містить у резолютивній частині документа визнання права власності на частку нерухомого майна, що заявлено до відповідної реєстрації. 31 січня 2014 року рішенням № 10542715 було відмовлено в державній реєстрації права власності за позивачем на 1/7 частку квартири АДРЕСА_1 та зазначено, що після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення. З таким рішенням Державного реєстратора позивач не згоден, у зв'язку з чим, просить суд, визнати рішення Державного реєстратора Гросс К.В. №10542715 від 31 січня 2014 року незаконним та зобов'язати провести державну реєстрацію права власності позивача на 1/7 частку квартиру АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача Жиліна М.В. у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 19-21).
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У судовому засіданні встановлено, що 08 липня 2013 року ухвалою Гагарінського районного суду м. Севастополя по справі № 2/763/1846/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільної власності, було визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за якою п. 3 резолютивної частини ухвали визнано право власності ОСОБА_1 на 1/7 частку квартири АДРЕСА_1, яка раніше належала ОСОБА_3 (а.с. 6)
08 січня 2014 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі з заявою про проведення державної реєстрації права власності на 1/7 частку квартири АДРЕСА_1.
Рішенням № 9931844 від 15 січня 2014 року відповідач зупинив розгляд заяви № 4860876, у зв'язку з відсутністю усіх необхідних для проведення держаної реєстрації прав та їх обтяжень документів та просив надати документ, що визнає набуття речового права оформлений відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з тим, що ухвала Гагарінського районного суду м. Севастополя від 08 липня 2013 року не містить у резолютивній частині документа визнання права власності на частку нерухомого майна, що заявлено до відповідної реєстрації (а.с. 7).
31 січня 2014 року рішенням № 10542715 було відмовлено в державній реєстрації права власності за позивачем на 1/7 частку квартири АДРЕСА_1 та зазначено, що після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення (а.с. 8).
Суд вважає, що вказане рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (далі - Закон № 1952) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 1952, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі:
1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном;
2) рішень судів, що набрали законної сили;
3) ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;
4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;
5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;
6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом;
7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Відповідно до п. 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (далі - Порядок № 703) для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у встановленому порядку надав відповідачу вичерпний комплект документів, передбачений Порядком держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ №703 від 22 червня 2011 року, а також відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оформлену належним чином ухвалу Гагарінського районного суду м. Севастополя від 08 липня 2013 року по справі № 2/763/1846/13, яка набрала законної сили 12 серпня 2013 року, згідно якої, було визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за якою п. 3 резолютивної частини ухвали визнано право власності ОСОБА_1 на 1/7 частку квартири АДРЕСА_1, яка раніше належала ОСОБА_3.
Отже, встановлені судом факти, свідчать про відповідність дій позивача нормам діючого законодавства, а саме позивачем до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі було надано всі необхідні документи для здійснення реєстрації права власності, які вимагає законодавство.
З огляду на викладене, суд вважає, що відмова відповідача від проведення державної реєстрації права власності на 1/7 частку квартири АДРЕСА_1 є неправомірною та такою, що порушує законні права та інтереси ОСОБА_1
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати у сумі 73,08 грн.
Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі Гросс Ксенії Василівни №10542715 від 31 січня 2014 року, - визнати незаконним.
Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Севастополі провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/7 частку квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 73 гривень 08 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя М.В. Куімов