Копія
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2014 року місто Севастополь 10 год. 34 хв. Справа №827/3069/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді - Водяхіна С.А.,
секретар - Прокопенко О.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 12 березня 2004 року;
представника відповідача - Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополя - в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополі про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з позовом до Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополі про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем у порушення Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» безпідставно відмовлено позивачу у оформленні паспорту для виїзду за кордон.
Позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Зазначив, що ним був наданий повний пакет документів для оформлення та видачі паспорту для виїзду за кордон, а тому підстави для відмови у реєстрації відсутні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Під час участі у минулих судових засіданнях проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 травня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополі із заявою-анкетою про нетермінове оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до якої додав наступні документі: копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УДМС України в м. Севастополі 12 березня 2004 року; квитанцію про сплату державного мита у розмірі 170 грн. 00 коп.; квитанцію про сплату за бланк паспорту у розмірі 120 грн. 00 коп., квитанцію про сплату адміністративної послуги у розмірі 87 грн. 15 коп., витяг з реєстру від 07 травня 2013 року № 33-11042013/85200 про підстави обмеження у праві виїзду за кордон.
18 травня 2013 року Управління державної міграційної служби України в м. Севастополя ОСОБА_1 було надано довідку про перевірку реєстраційних даних отримувача паспорту громадянина України для виїзду за кордон для перевірки реєстраційних даних в органі державної податкової служби за місцем проживання на підтвердження результатів цієї перевірки.
05 липня 2013 року позивач повторно звернувся до Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополі щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Листом від 18 липня 2013 року за вих. № Б-83-02 Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополі повідомило ОСОБА_1 про те, що за результатами проведеної перевірки щодо даних позивача, встановлено факт відсутності реєстраційного номера в Державному реєстрі або серії та номеру паспорту в Окремому реєстрі, у зв'язку з чим ОСОБА_1 видано довідку про перевірку реєстраційних даних отримувача паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Крім того, у листі зазначено, що для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивачу необхідно виконати вимоги пункту 70.5 статті 70 Податкового кодексу України, якою передбачено, що фізична особа-платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному органу державної податкової служби повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.
16 серпня 2013 року ОСОБА_1 ще раз звернувся до відповідача із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі поданих 13 травня 2013 року документів.
Відповідач листом від 29 серпня 2013 року за вих. № Б-102/02 повідомив позивача про те, що після виконання ОСОБА_1 вимог діючого законодавства, а саме: вимог статті 70 Податкового кодексу України, Порядку взаємодії Державної міграційної служби України та Державної податкової служби України при перевірці достовірності реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта фізичної особи, яка звернулася за оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, буде здійснено оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі поданих 13 травня 2013 року документів.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», який також встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться: громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, - за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. У виняткових випадках (за наявності вимог держави, до якої здійснюється виїзд, чи вимог міжнародної організації, для участі в заходах якої здійснюється виїзд, а також у разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини - громадянина України) паспорт може бути оформлено до досягнення громадянином 18-річного віку. Порядок оформлення, видачі, обміну, повернення, вилучення, знищення, визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспорта громадянина України для виїзду за кордон виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства; громадянам України, які постійно або тимчасово проживають за кордоном і досягли 16-річного віку, - за їх особистим клопотанням про отримання паспорта або через їх законних представників до закордонних дипломатичних установ України. Громадяни України, які постійно проживають за кордоном, можуть звернутися з клопотанням про отримання паспорта також до Міністерства закордонних справ України. Оформлення паспорта громадянам України, які не досягли 16-річного віку, провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або їх законних представників у разі потреби в самостійному виїзді таких осіб за кордон.
Особи, які звертаються за отриманням паспорта, сповіщають дані про себе, відомості про сімейний стан і наявність неповнолітніх дітей та утриманців, про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється на період до десяти років з можливістю продовження на такий же термін.
Продовження терміну дії паспорта провадиться у порядку, встановленому для оформлення його видачі.
Статтею 5 зазначеного закону встановлено, що заяви громадян України або їх законних представників про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини (далі - паспорт) розглядаються протягом не більше трьох місяців з дня подання документів, а якщо поїздка пов'язана з терміновим лікуванням від'їжджаючого, від'їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживає за кордоном, - протягом трьох робочих днів. У разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини - громадянина України для неї оформляється паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Термін його оформлення - до десяти робочих днів.
У разі обґрунтованої відмови у видачі громадянинові України паспорта мотиви такого рішення доводяться до відома заявника у письмовій формі.
Згідно зі статтею 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань; 6) він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості - до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей; 8) щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі; 9) він перебуває під адміністративним наглядом міліції - до припинення нагляду.
Статтею 7 цього Закону передбачено, що Правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
Відповідно до пункту 1 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 (далі Правила), паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт) і проїзний документ дитини (далі - проїзний документ) є документами, що посвідчують особу і підтверджують громадянство України особи, на яку вони оформлені, і дають право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Згідно з пунктом 10 Правил для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.
Пунктом 22 Правил встановлено, що громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта/проїзного документа у разі, коли: 1) він обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю, - до закінчення строку, встановленого Законом України "Про державну таємницю" (у разі виїзду за кордон на постійне проживання); 2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання, - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, чи забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; 3) стосовно нього в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення, - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань; 6) він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості, - до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей; 7) він підлягає призову на строкову військову службу, - до вирішення питання про відстрочку від призову; 8) щодо нього подано цивільний позов до суду, - до закінчення провадження у справі; 9) він перебуває під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ, - до припинення нагляду.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 63.5 статті 63 Податкового кодексу України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
Пунктом 63.6 статті 63 Податкового кодексу України передбачено, що облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Відповідно до пункту 70.1 статті 70 Податкового кодексу України облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
Пунктом 70.5 статті 70 цього Кодексу передбачено, що фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.
Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.
Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - контролюючому органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.
Форма облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) і порядок їх подання встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року N 231 "Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення" у частині використання інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) для перевірки достовірності реєстраційного номера облікової картки платника податків (далі - реєстраційний номер) або серії та номера паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) (далі - серія та номер паспорта) фізичної особи, яка звернулася за оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, розроблено Порядок взаємодії Державної міграційної служби України та Державної податкової служби України при перевірці достовірності реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта фізичної особи, яка звернулася за оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затверджений наказом Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України від 21 червня 2012 року № 554/752 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26 липня 2012 року за № 1257/21569 (далі Порядок).
Цим Порядком установлені правила оформлення та подання Державною міграційною службою України (далі - ДМС) до Державної податкової служби України (далі - ДПС) запитів про достовірність реєстраційного номера або серії та номера паспорта фізичної особи (далі - запит) і оформлення та надання відповідей ДПС на такі запити (далі - відповідь на запит).
Згідно з пунктом 2.1 цього Порядку запити, що передаються уповноваженим підрозділом до структурного підрозділу, формуються на базі інформації Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування (далі - ДІС).
Склад інформації містить: реєстраційний номер з інформаційного фонду Державного реєстру або серію та номер паспорта з окремого реєстру Державного реєстру (далі - Окремий реєстр); дату народження громадянина; прізвище, ім'я та по батькові громадянина; місце проживання громадянина; примітку.
Пунктом 4.1 Порядку передбачено, що відомості кожного запису файла-запиту перевіряються на відповідність даним інформаційного фонду Державного реєстру, зокрема, таким чином: виконується перевірка наявності реєстраційного номера громадянина в Державному реєстрі або серії та номера паспорта в Окремому реєстрі.
Підпунктом 4.1.5 пункту 4.1 Порядку встановлено, що у разі відсутності реєстраційного номера в Державному реєстрі або серії та номера паспорта в Окремому реєстрі поле "Ознака перевірки" файла ZEddmmnn.DPA набирає значення "3" - "Реєстраційний номер відсутній в Державному реєстрі" / "Серія та номер паспорта відсутні в Окремому реєстрі".
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополі було надано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УДМС України 12 березня 2004 року, оригінал якого було оглянуто судом у судовому засіданні, у якому на сторінці 9 є відмітка уповноваженої особи органу внутрішніх справ про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, що зроблена на підставі довідки за формою № В3 від 26 жовтня 2007 року № 2702202.
У 2007 році процедуру відмови від ідентифікаційного номеру було регламентовано Законом України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» та Порядком внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004 року за НОМЕР_2
Так, статтею 5 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» встановлено, що до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Відповідно до частини другої статті 1 зазначеного Закону для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Згідно з відповіддю, наданою Державною податковою інспекцією у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 28 лютого 2014 року за вих. № 71119/27-02-18-02-66, у 2007 році ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, надав до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя всі документи, що необхідні для відмови від прийняття ідентифікаційного номеру.
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя було видано йому довідку форми № В3 від 26 жовтня 2007 року № 2702202 та органом внутрішніх справ до паспорту ОСОБА_1 було внесено відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Отже, із зазначеного вбачається, що позивач у 2007 році офіційно повідомив податкові органи та органи внутрішніх справ про відмову від прийняття ідентифікаційного номера, про що свідчить відповідна відмітка у паспорті ОСОБА_1
Посилання відповідача на відсутність відомостей про паспортні дані позивача у Окремому реєстрі судом до уваги не приймаються, оскільки, вимоги щодо реєстрації у цьому реєстрі осіб, які відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру, встановлені Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.
У свою чергу, ОСОБА_1 офіційно відмовився від прийняття ідентифікаційного номеру у 2007 році у межах законодавства, що діяло на час виникнення цих правовідносин.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що і відображено у принципі верховенства права.
Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина відповідно до статті 22 Конституції України є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься у частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.
Таким чином, прийняття нового законодавства та відсутність механізму реалізації передбаченого права, не є підставою для відмови у реалізації цього права.
За таких обставин, суд вважає, що не оформлення ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду за кордон, є порушенням права позивача, яке має бути поновленим.
Стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України наводить перелік способів захисту порушених прав, свобод чи інтересів та інших видів висновків суду по суті позовних вимог. При цьому даний перелік не є вичерпний, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що просить позивач у позовних вимогах.
Отже, суд може змінити чи уточнити формулювання позовних вимог, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з викладеним, з метою належного і повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі в оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 та зобов'язати Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі оформити паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1.
Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою, другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи відповідач не довів суду правомірності своїх дій, а тому суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі в оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі оформити паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 73 гривень 08 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 18 березня 2014 року.
Суддя (підпис) С.А. Водяхін
З оригіналом згідно
Суддя С.А. Водяхін