29 грудня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

   Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М., 

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, за касаційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2006 року та ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У  лютому  2004 р.  ОСОБА_1.  звернулась   в  суд з позовом до ОСОБА_2. про поділ спільного майна.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.03.2006 р. позов задоволено:  за  ОСОБА_1. визнано право власності на 53/200 частини будинку № АДРЕСА_1 в м. Кіровограді, зменшено частку в цьому будинку, що належить ОСОБА_2.; стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. понесені нею судові витрати в розмірі 584 грн. 50 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18.05.2006 р. рішення місцевого суду залишено без змін та уточнено резолютивну частину рішення із зазначенням, що за ОСОБА_2. залишено право власності на 53/200 частини будинку № АДРЕСА_1 в м. Кіровограді.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2. посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_1. у касаційній скарзі поросить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині уточнення резолютивної частини рішення місцевого суду, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, а тому придбані відповідачем на підставі договору купівлі-продажу 53/100 частини будинку є їх спільною сумісною власністю  і підлягають поділу відповідно до вимог ст. 74 СК України.

 Апеляційний суд обґрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 березня  2006 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :