ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2014 року Справа № 9104/33185/10
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Рибачука А. І., Яворського І. О.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року по справі №2а - 4812/10/1370 за адміністративним позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання нечинною та скасування постанови, -
УСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Львіввугілля» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області і просило: визнати постанову державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Кеда М. В. від 19 травня 2010 року про арешт коштів боржника, що містяться на всіх рахунках ДП «Львівугілля» у Львівській філії «Брокбізнесбанк», філії «Відділення Промінвестбанку в м.Червоноград, ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві нечинною та скасувати її.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу» державне підприємство «Львіввугілля» внесено до реєстру підприємств паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості. Тому, постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Львівської області від 19 травня 2010 року про арешт коштів має бути скасована, оскільки відповідно до норм вищевказаного закону на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім рішень про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової ) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано нечинною та скасовано постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Кеда М.В. від 19 травня 2010 року про арешт коштів боржника, що містяться на всіх рахунках ДП «Львіввугілля».
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції і подав на вказану постанову до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує посиланням на ті обставини, що судом не враховано вимоги ч. 2 ст. 2 Закону України ««Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу», згідно яких, дія цього закону поширюється тільки на підприємства паливно - енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії. Оскільки дія Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу» не поширюється на правовідносини між ДП «Львіввугілля» та стягувачем ОСОБА_2, постанова підлягає скасуванню.
Сторони в судове засідання представників не направили, хоча були повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку про дату, час та місце судового засідання.
При цьому, від сторін відсутні клопотання про розгляд справи за участі їх представників.
У зв'язку з цим та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивача, ДП «Львіввугілля», внесено до Реєстру підприємців паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу», що відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для зупинення виконавчого провадження.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області від 19 травня 2010 року про арешт коштів боржника накладено арешт на кошти у межах суми 42 000 гривень, що належать боржнику та містяться на всіх рахунках в Львівській філії «Брокбізнесбанк», ПАТ «Альфа Банк», Філії «Відділення Промінвестбанку у м. Червонограді Львівської області. Зазначена постанова про арешт коштів прийнята на підставі виконавчого листа №2 - 1359, виданого 22 грудня 2003 року Червоноградським міським судом Львівської області про стягнення з ДП «Львіввугілля»на користь ОСОБА_2 42 000 моральної шкоди.
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу» передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
Згідно п. 1.3 ст.1 вказаного Закону до учасників розрахунків віднесено: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єктів господарської діяльності, розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступників ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядників цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.
Відповідно до п.1.4 ст.1 цього Закону до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення п.15 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу» його дія поширюється на паливно - енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в п.1.3 ст. 1 цього ж Закону, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.
Проте, борг позивача не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податкового боргу. Спірний борг стосується відшкодування моральної шкоди.
З наведеного вбачається, що на стягнення моральної шкоди, визначеної судовим рішення та виданим 22 грудня 2003 року на виконання цього рішення виконавчим листом №2 - 1359, не поширюються вимоги ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні будь - які законодавчі чи інші обмеження для винесення спірної постанови про арешт коштів Державного підприємства «Львіввугілля».
Із урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що постанова державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 19 травня 2010 року «Про арешт коштів боржника», якою постановлено накласти арешт на кошти у межах суми 42 000 гривень, що належать боржнику та містяться на всіх рахунках в Львівській філії «Брокбізнесбанк», ПАТ «Альфа Банк», Філії «Відділення Промінвестбанку у м. Червонограді Львівської області, винесена обґрунтовано та не суперечить нормам законодавства.
Крім цього, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу на таке.
У відповідності до ст. 181 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
В даному випадку позов пред'явлено до підрозділу органу державної виконавчої служби, який не може бути відповідачем як суб'єкт владних повноважень в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, у зв'язку з чим до задоволення не підлягали.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.
Згідно ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір та постановляючи судове рішення, неповно з'ясував обставини справи та допустив порушення норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому постанову суду слід скасувати і винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року по справі №2а - 4812/10/1370 скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Львіввугілля» до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання нечинною та скасування постанови відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі, копії постанови і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: А. І. Рибачук
І. О. Яворський