ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 817/4089/13-а
21 березня 2014 року 12год. 00хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник позивача: ОСОБА_1,
відповідача: представник Грімова Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
доУправління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області
про визнання незаконним та скасування наказу та про поновлення на роботі, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач - ОСОБА_3 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області. Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ №300 о/с від 24.09.2013 року про звільнення ОСОБА_3 з органів МВС України. Поновити її на службі МВС України на посаді помічника начальника Гощанського РВ з кадрового забезпечення УМВС України в Рівненській області. Стягнути з УМВС України в Рівненській області заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні позовній заяві, зокрема зазначили, що наказ Управління МВС України в Рівненській області №300 о/с від 24.09.2013 року про звільнення ОСОБА_3, є незаконним, винесений з грубим порушенням чинного законодавства, оскільки при звільненні позивача відповідачем не дотримано вимог трудового законодавства України.
Представник відповідача заперечила проти задоволення позову з підстав, наведених в письмових запереченнях. Зокрема пояснила, що відповідно до наказу УМВС від №300 о/с від 24.09.2013 року ОСОБА_3 звільнено з публічної служби. В цей же день, 24.09.2013 року під підпис отримала трудову книжку, здала своє службове посвідчення та жетон з особистим номером, ознайомилась з послужним списком, в якому виконаний запис про її звільнення, а також зазначені всі дані про проходження нею служби в органах внутрішніх справ. Таким чином про своє звільнення позивач дізналася 24.09.2013 року, а з позовом звернулась 18.11.2013 року, тому позивачем порушено строк визначений ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України. Також зазначила, що пункт 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлює лише граничний термін видання наказу про звільнення, а не обов'язковий строк перебування особи, яка виявила бажання звільнитися, в органах внутрішніх справ перед звільненням.
Розглянувши позовну заяву по суті, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши їх в сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, у відповідності до норм чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Звертаючись до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, позивач одночасно просила визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними, у зв'язку з проходженням стаціонарного лікування та комісії в поліклініці МВС в Рівненській області.
Вирішуючи дане питання суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина третя статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частина перша статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства. Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення. Так, у справі Dеlcourt v. Веlgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Веllet v. Fгаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч.4 ст.6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Матеріали справи підтверджують, що позивач знаходилася періодично то на стаціонарному, то на амбулаторному лікуванні, а також в період з 10.10.2013 року по 21.10.2013 року проходила військово - лікарняну комісію при УМВС.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_3 строк звернення до суду встановлений частиною 3 статті 99 КАС України пропущено з поважних причин.
Судом встановлено, що наказом №300 о/с від 24.09.2013 року ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "Ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.6).
Підставою для прийняття зазначеного наказу став рапорт ОСОБА_3 від 24.09.2013 року на ім'я начальника УМВС України в Рівненській області генерал - майора ОСОБА_4 наступного змісту: "Прошу звільнити мене з органів внутрішніх справ за власним бажанням" (а.с.50).
З наказом про звільнення №300 о/с від 24.09.2013 року позивач ознайомлена 24.09.2013 року.
Підпунктом "Ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення) встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Відповідно до пункту 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Отже, звільнення за підпунктом "Ж" пункту 64 Положення можливе за умови вільного волевиявлення службовця та наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків. Не допускається звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби до спливу тримісячного строку від дня попередження ними про своє бажання звільнятись, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк.
Такої самої позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13 березня 2014 року у справі №К/800/24129/13.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи рапорту ОСОБА_3 від 24.09.2013 року, позивачем не вказано поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Одночасно, в матеріалах справи відсутні докази погодження позивача з УМВС України в Рівненській області про звільнення ОСОБА_3 у більш короткий строк.
З матеріалів справи вбачається, що позивач подала рапорт про звільнення 24.09.2013 року, того ж дня, відповідачем в порушення пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ прийнято наказ №300 о/с від 24.09.2013 року про звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
За наведених обставин суд прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_3 відбулося без дотримання трудових прав, а тому наказ УМВС України в Рівненській області №300 о/с від 24.09.2013 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги про поновлення позивача на посаду помічника начальника Гощанського РВ з кадрового забезпечення УМВС України в Рівненській області до задоволення.
Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно з підпунктом 3.5.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499, особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.
За наведених обставин, з огляду на незаконність звільнення позивача, задоволенню підлягають також позовні вимоги про стягнення з УМВС України в Рівненській області заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме з 24.09.2013 року по день поновлення на службі.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, на думку Рівненського окружного адміністративного суду, УМВС України в Рівненській області не доведено правомірність та обгрунтованість звільнення позивача, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету у загальному розмірі 68,82 грн.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати наказ №300 о/с від 24.09.2013 року про звільнення ОСОБА_3 з органів МВС України.
Поновити ОСОБА_3 на службі МВС України на посаді помічника начальника Гощанського РВ з кадрового забезпечення УМВС України в Рівненській області.
Стягнути з УМВС України в Рівненській області на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 25104,12 грн.
Присудити на користь позивача ОСОБА_3 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 68,82 грн.
Постанова, в частині поновлення на посаді та присудження виплати грошового забезпечення - у межах суми стягнення за один місяць, виконується негайно.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Нор У.М.