Справа № 344/6508/13-к

Провадження № 1-кп/344/16/14

У Х В А Л А

25 березня 2014 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Болюк І.І.

судді Поповича В.С.,

основних присяжних Свистуна В.А., Маклєцової Н.Ю., Римарука М.Ю.

запасних присяжних Петрини І.П., Фітковської Г.П.

з участю: секретаря Макаранюк М.М.

прокурора Свірідова Д.І.

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.357 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Івано-Франківського міського суду знаходиться кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.357 КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді триманні під вартою на домашній арешт, оскільки останній утримується під вартою з 08.04.2010 року; після повернення справи на додаткове розслідування, досудове розслідування розпочато з 15.03.2013 року, тобто більше одного року тому, а тому відповідно до п.2 ч.3 ст.197 КПК України, якою визначено, що строк тримання під вартою обвинуваченого щодо особливо тяжких злочинів не повинен перевищувати дванадцяти місяців, просить змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого на домашній арешт.

Прокурор в судовому засіданні вказав на доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ризики, які дали достатні підстави для обрання та продовження запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою на даний час не змінились.

Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали заявлене клопотання та просили застосувати до обвинувачено запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Потерпіла ОСОБА_9 заперечила проти заявленого клопотання, підтримала думку прокурора та вважає, що обвинувачений ОСОБА_8 повинен перебувати під вартою.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_7 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2014 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк два місяці.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого такого заходу. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У відповідності до ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

За ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

П.4 ч.2 ст.183 КПК України зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8, суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Пунктом 3 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначено право заарештовано на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

Для продовження тримання особи під вартою повинні бути вийнятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (Рішення Європейського Суду з прав людини від 12 січня 2012 року у справі Тодоров проти України, заява №16717/05).

Судом встановлено, що ОСОБА_8 утримується під вартою з 05 квітня 2010 року, тобто протягом майже 4-х років. Ухвалою суду від 21.12.2012 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_8 було направлено на додаткове розслідування. Згідно повідомлення про початок досудового розслідування, 15.03.2013 року розпочато досудове розслідування даного кримінального провадження. На даний час по даному кримінальному триває судовий розгляд, в судовому засіданні допитано потерпілу та ряд свідків, а тому ризик можливості незаконно впливати на потерпілу та свідків в цьому кримінальному провадженні на даний час відсутній.

Окрім того, суд при вирішенні даного питання, відповідно до ст.178 КПК України враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, тяжкість покарання за вчинення кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується, особу обвинуваченого, зокрема відсутність судимостей, стан його здоров'я, сімейний і матеріальний стан, дотримання умов раніше застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, розмір майнової шкоди завданої злочинами.

Враховуючи тяжкість скоєних злочинів, які відносяться до особливо тяжких, за які законом передбачено покарання до довічного позбавлення волі, а також на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом; зважаючи на те, що під час судового провадження встановлено наявність ризиків, передбачених у ст.177 КПК України, що виключає можливість застосування до обвинувачено ОСОБА_8 інших, більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків суд приходить до переконання, що запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою слід продовжити. Разом із тим, керуючись ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених цим Кодексом. Розмір застави, у відповідності до ч.5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчинення особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена в розмірі, що перевищує, триста розмірів мінімальної заробітної плати.

А тому суд приходить до переконання, що оскільки в ході судового провадження поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, то клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 слід задовольнити частково та продовжити застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із одночасним визначенням розміру застави.

Відтак, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч.5 ст.182 КПК України в розмірі сімсот п'ятдесят мінімальних заробітних плат, тобто в сумі 913 500 грн. (Згідно ст.8 Закону «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 №719-VII розмір мінімальної заробітної плати на 2014 рік у місячному розмірі з 1 січня становить 1218 гривень), яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду, оскільки на переконання суду саме такий розмір застави буде достатнім задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

При цьому, обставини, які зазначені обвинуваченим та його захисниками не можуть бути підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, виходячи з тяжкості вчинених злочинів та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або 4 ст.183 КПК України, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст. 183 та ч.5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками.

Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжних захід у вигляді застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, та практикою Європейського Суду з прав людини щодо її застосування, ст.ст.29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст.131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194, 197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 - тримання під вартою продовжити до 24 травня 2014 року.

Визначити розмір застави в межах 750 мінімальних заробітних плат, тобто в сумі 913 500 (дев'ятсот тринадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області, МФО: 836014, р/р: 37316005000355).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в даній ухвалі, протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Івано-Франківський міський суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала суду підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на СІЗО м.Івано-Франківська та прокуратуру Івано-Франківської області.

ОСОБА_8 дії ухвали - шістдесят днів.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику СІЗО м.Івано-Франківська для виконання.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Болюк І.І.

Суддя Попович В.С.

Основні присяжні Свистун В.А.

Маклєцова Н.Ю.

Римарук М.Ю.

Запасні присяжні Петрина І.П.

Фітковська Г.П.