26 грудня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Охрімчук Л.І.,  Романюка Я.М., 

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та за зустрічним позовом про визнання такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, за касаційним поданням заступника Прокурора Миколаївської області на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

Прокурор звернувся до Верховного Суду України з касаційним поданням на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1.04.2004 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23.06.2004 р., яким у первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено.

В обґрунтування касаційного подання прокурор посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Заперечуючи проти подання, ОСОБА_2. просить залишити ухвалені судові рішення в силі.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Задовольняючи зустрічний позов та відмовляючи в первісному позові, місцевий суд виходив з того,  що ОСОБА_1. відчужила спірну квартиру ОСОБА_2. і вибула з неї на постійне місце проживання до своєї доньки.

Апеляційний суд  погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційне подання заступника Прокурора Миколаївської області відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 квітня                 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 червня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :