У Х В А Л А 

                        І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

27 грудня 2006 року                                                                             м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

                   Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства (надалі ЗАТ) „Будівельно-монтажна фірма „Азовстальбуд” про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати з неправильним розрахунком, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 травня 2004 року, -

                                               в с т а н о в и л а :

У серпні 2002 року ОСОБА_1. звернулась до суду із позовом до ЗАТ „Будівельно-монтажна фірма „Азовстальбуд” про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 21 жовтня 2002 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 травня 2004 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 21 жовтня 2002 року частково змінено. Змінено дату звільнення ОСОБА_1. за п. 1 ст. 40 КЗпП України за наказом №НОМЕР_1 з                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               3 на 5 серпня 2002 року. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 21 жовтня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 травня 2004 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга  задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

          Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду України:                                               Лихута Л.М.

Левченко Є.Ф.

                                                                                           Романюк Я.М.