ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року Справа № 925/214/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю прокурора відділу прокуратури Черкаської області Зубенко В.С. - за посвідченням; представників: позивача: Якимчук Ю.В. - за довіреністю, першого відповідача: Христославенко С.В. - за довіреністю, другого відповідача: Троценко Ю.М. - за довіреністю, третьої особи: Данілейченко О.М. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовною заявою заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ

до державного підприємства "Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 62)", м. Черкаси (перший відповідач),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К", м. Черкаси (другий відповідач),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні першого відповідача - Державна пенітенціарна служба України,

про визнання недійсним договору купівлі - продажу незавершеного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

Заступником прокурора Черкаської області заявлено позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до державного підприємства "Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 62)" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі - продажу незавершеного будівництва від 21 вересня 2007 року щодо незавершеного будівництва літ. № 15, що знаходиться по вул. Сурікова, 30 в м. Черкаси та про зобов'язання відповідачів повернути один одному все одержане за вищевказаним договором. В обгрунтування позову прокурор вказав, що договір купівлі - продажу незавершеного будівництва від 21 вересня 2007 року укладений відповідачами з порушенням вимог ст. ст. 331, 376, 658 ЦК України, ст. ст. 2, 7, 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. ст. 4, 5, 11, 21 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", а тому на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України спірний договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку. Крім того, прокурор зазначив, що перший відповідач не мав права реалізовувати спірний об'єкт, оскільки постановою господарського суду Черкаської області у справі № 16/2532а, право власності на зазначений об'єкт не визнавалося; спірний договір купівлі - продажу укладений з порушенням вимог статті 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", оскільки він не містить такої обов'язкової умови приватизації об'єкту незавершеного будівництва як встановлення строку його завершення. У зв'язку з викладеним прокурор просить суд зобов'язати кожного з відповідачів повернути другій стороні в натурі все одержане за спірним договором купівлі-продажу.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2013 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 та рішення господарського суду Черкаської області від 04.04.2013 у справі № 925/214/13-г і справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду вказаної справи визначено суддю Пащенко А.Д.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.01.2014 прийнято справу № 925/214/13-г до провадження судді Пащенко А.Д.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.02.2014 задоволено клопотання прокурора та залучено Державну пенітенціарну службу України до участі у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні першого відповідача, також задоволено клопотання другого відповідача та витребувано у приватного нотаріуса ОСОБА_6 докази у справу.

У Поясненні до позову (т. 2, а. с. 93-98) прокурор на виконання вимоги в постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2013 вказав, що об'єкт незавершеного будівництва, який є предметом купівлі-продажу за спірним договором, існував станом на 1996 рік, коли був зареєстрований держаний акт на право постійного користування землею серії ЧР 24-89 від 22.01.1996, виданий відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської Ради народних депутатів від 23.11.1993 № 492. Факт створення спірного об'єкт незавершеного будівництва не в результаті господарської діяльності відповідача - 1, а ще задовго до його утворення та передачі засновником на баланс підприємства при його утворенні, підтверджується також у листі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Черкаській області від 24.04.2007 № 6-1581 (т. 2. а. с. 104), на який Державний департамент України з питань виконання покарань листом від 04.05.2007 № 1917Вс (доданий до позовної заяви) повідомив, що не заперечує проти реалізації об'єкту незавершеного будівництва виробничого корпусу Черкаської виправної колонії № 62 згідно з чинним законодавством.

Фонд Державного майна України у письмовому Поясненні (т. 1, а. с. 110-113) просить задовольнити позов прокуратури Черкаської області з тих підстав, що майно ДП Черкаської виправної колонії № 62 є державною власністю та закріплено за ним на праві господарського відання відповідно до вимог чинного законодавства України. Зміна правового режиму майна, що перебуває у державній власності, повинна відбуватися у порядку, встановленому Законом України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва". Вказаний об'єкт незавершеного будівництва наказами Фонду до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, не включався.

Перший відповідач - ДП "Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 62)" у відзиві на позовну заяву (т. 1, а. с. 72) заперечив проти позову, стверджуючи, що спірний договір купівлі-продажу укладений відповідно до умови пункту 4.2. Статуту підприємства, майно продане з аукціону, як це вимагається законодавством, що забезпечило відкритість і прозорість проведення процедури. Крім того, підприємством було отримано дозвіл державного департаменту України з питань виконання покарань.

Другий відповідач - ПП "Фірма "Акант+К" у відзиві на позовну заяву (т. 1, а. с. 74-77 т. 2, а. с. 135-138) повністю заперечив проти позовних вимог прокурора з підстав їх незаконності та необгрунтованості, з огляду на те, що спірний об'єкт незавершеного будівництва за рішенням господарського суду № 16/2532а першому відповідачу належить на праві власності та створене ним в результаті господарської діяльності; оскільки спірне майно належало підприємству на праві приватної, а не державної власності, до даних правовідносин не можуть бути застосовані норми Закону України "Про приватизацію державного майна", а підприємство як власник має право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд; ТОВ "Фірма Акант+К" набуло право власності на спірний об'єкт на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного у повній відповідності до вимог цивільного законодавства стосовно розпорядження майном, що знаходиться у приватній власності особи, на момент укладення спірного договору сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що підтверджується установчими документами обох сторін, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; внесені товариством кошти спрямовані першим відповідачем на погашення заборгованості перед бюджетом.

Комунальне підприємство "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" надало суду на його вимогу завірені копії документів із інвентаризаційної справи (т. 1, а. с. 116 - 121).

Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6 на вимогу суду подала до справи копії документів, на підставі яких 21 вересня 2007 року за № 6509 було посвідчено договір купівлі-продажу незавершеного будівництва, що знаходиться по вул. Сурікова, 30 у м. Черкаси, між Підприємством Черкаської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К".

Судовий процес у даній справі фіксується за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду".

У судовому засіданні:

прокурор повністю підтримав позов з підстав, викладених у позовній заяві та у Поясненні до позову від 22.01.2014, просив його задовольнити, визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, застосувати наслідки недійсності правочину;

представник позивача повністю підтримав позов прокурора та підтримав позицію Фонду державного майна України, викладену у поясненнях, поданих у справу;

представник першого відповідача, заперечуючи проти позову, покладався на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та пояснив, що спірний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства, було дотримано процедури продажу майна, зокрема, отримано дозвіл Державного департаменту України з питань виконання покарань на відчуження об'єкту незавершеного будівництва;

представник другого відповідача, повністю заперечуючи проти позовних вимог прокурора, посилався на доводи і міркування, викладені у відзивах на позовну заяву, та стверджував, що спірне майно належало першому відповідачу на праві приватної власності, набуте та зареєстроване в установленому законом порядку, тому до даних правовідносин не можуть застосовуватися норми Закону України "Про приватизацію державного майна", а підприємство як власник законно розпорядилося належним йому майном на власний розсуд; спірний договір купівлі - продажу посвідчений нотаріально відповідно до вимог чинного законодавства України, кошти за придбаний об'єкт сплачені в повній сумі і без затримки, у зв'язку з чим другий відповідач просить повністю відмовити у задоволенні позову;

представник третьої особи пояснив, що у Державної пенітенціарної служби відсутні документи стосовно об'єкта незавершеного будівництва, який є предметом спірного договору купівлі-продажу.

У судовому засіданні 24.03.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи прокурора, представників сторін та третьої особи, суд встановив таке.

Спірний договір купівлі - продажу незавершеного будівництва від 21 вересня 2007 року (далі за текстом рішення - спірний договір) укладений Підприємством Черкаської виправної колонії № 62 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області в особі директора Колодчина Василя Васильовича (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" в особі директора Герасименка Сергія Дмитровича (Покупець).

Вказаний договір купівлі - продажу незавершеного будівництва посвідчений 21 вересня 2007 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 6509.

За умовами спірного договору відчужується незавершене будівництво літ. № 15, будівлі 1984 року побудови, що знаходиться по вулиці Сурікова, 30 у місті Черкаси. Вказане незавершене будівництво розташоване на земельній ділянці площею 33508 кв. м., наданій Продавцю в постійне користування.

Продаж зазначеного вище незавершеного будівництва вчиняється за ціною 1 471 544 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та вказується відповідачами, у 2007 році підприємство Черкаської виправної колонії № 62 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області (правонаступником якого є перший відповідач у справі - державне підприємство "Підприємство Черкаської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 62)" здійснювало дії по підготовці до реалізації об'єкту незавершеного будівництва літ. № 15, що розташований по вул. Сурікова, 30 в м. Черкаси.

Обґрунтовуючи правомірність укладення спірного договору перший відповідач надав у справу копію листа Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04 травня 2007 року (т. 1, а. с. 43), в якому як відповідь на № 6-1581 від 24.04.2007 вказав, що Державний департамент України з питань виконання покарань не заперечує проти реалізації об'єкту незавершеного будівництва виробничого корпусу Черкаської ВК № 62, згідно з чинним законодавством, зважаючи на обставини, викладені у зверненні.

22.06.2007 командитним товариством "Агентство експертних оцінок "Фатум-М" затверджено Висновок про вартість об'єкта оцінки, відповідно до якого вартість будівлі незавершеного виробництва (розширення) в м. Черкаси по вул. Сурікова, 30 складала 1 280 160грн. з ПДВ.

06 липня 2007 року між підприємством ЧВК № 62 та приватним підприємством "Марва" укладено Угоду про реалізацію майна, за умовами якої підприємство ЧВК № 62 доручило приватному підприємству "Марва" на протязі трьох місяців з дня підписання угоди провести реалізацію майна - незавершеного будівництва (розширення підприємства), загальною площею 4 730 кв. м., рік побудови 1984, готовність об'єкту 80%, розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова, 30. Початкова вартість майна на аукціоні повинна відповідати експертній оцінці, яка дорівнює 1 280 160грн. в т.ч. ПДВ.

03.09.2007 приватний підприємець ОСОБА_9 (сертифікат виданий Фондом державного майна України і Українським товариством оцінювачів від 03.02.2001р. за НОМЕР_1) склав Рецензію на звіт про незалежну оцінку будівлі незавершеного будівництва (розширення) за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова, 30, виконаний командитним товариством "Агентство експертних оцінок "Фатум-М", в якому вказав, що звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і може бути використаний за призначенням.

17.08.2007 в газеті "Урядовий кур'єр" у розділі "Інформація. Оголошення" було опубліковано оголошення про продаж майна, що належить підприємству Черкаської виправної колонії № 62 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області та розташоване по вул. Сурікова, 30 в м. Черкаси.

Згідно з протоколами про хід торгів на аукціоні продажу був виставлений лот № 1 на незавершене будівництво з початковою ціною 1 280 160 грн. На аукціоні були присутні два учасники - ТОВ "Фірма Акант+К" та фізична особа-підприємець ОСОБА_10.

Відповідно до витягу з протоколу № 1 від 17 вересня 2007 року про хід торгів на аукціоні з продажу незавершеного будівництва літ. № 15, готовність об'єкту 80%, загальною площею 4 730 кв. м., що знаходиться по вул. Сурікова, 30 в м. Черкаси, переможцем аукціону визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К".

На підставі результатів аукціону відповідачами було укладено спірний договір купівлі - продажу незавершеного будівництва.

В пункті 3 спірного договору вказано, що незавершене будівництво належить Продавцю на праві приватної власності та було отримане ним згідно Постанови Господарського суду Черкаської області б/н від 20 червня 2006 року. Зареєстроване в реєстрі права власності на нерухоме майно за № 2315 в книзі 27, реєстраційний № 15329809.

При цьому в матеріалах справи міститься копія Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.06.2007 (а. с. 120), в якому вказано, що власником незавершеного будівництва, що знаходиться в м. Черкаси, вул. Сурікова, 30 є підприємство Черкаської виправної колонії № 62 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області, підстава виникнення права власності - постанова господарського суду Черкаської області від 20.06.2006, форма власності - загальнодержавна.

Вказане рішення господарського суду не оскаржувалося, воно є чинним та у встановленому законодавством порядку скасоване не було.

18 грудня 2007 року наказом управління містобудування та архітектури Черкаського міського виконавчого комітету № 574 було змінено порядковий вуличний знак споруді незавершеного будівництва (літ. 15) з № 30 по вул. Сурікова на № 15 по вул. Промисловій у м. Черкаси.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення, з огляду на таке.

В частині першій статті 215 ЦК України, на яку посилається прокурор, вказано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В преамбулі Статуту підприємства Черкаської виправної колонії № 62 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Черкаській області, діючого на момент укладення спірного договору, вказано, що підприємство засноване на державній власності і підпорядковане безпосередньо управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань у Черкаській області, а також Державному департаменту України з питань виконання покарань, який здійснює права та виконує обов'язки засновника Підприємства щодо управління ним безпосередньо або через управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Черкаській області.

Згідно статті 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.

За приписом частини 2 статті 26 управління майном здійснює центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, який закріплює його за органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами, навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, підприємствами установ виконання покарань, іншими підприємствами, установами і організаціями, створеними для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, збереження та раціональне використання цього майна.

В частині 3 статті 26 вказано, що майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави.

Підприємства, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, використовують майно в порядку, передбаченому законодавством (частина 4 статті 26 Закону).

Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається (частина 5 статті 26 Закону).

Обґрунтовуючи законність та правомірність укладення спірного договору, відповідачі посилаються на пункт 4.2 Статуту підприємства Черкаської виправної колонії № 62 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області, в якій вказано, що майно підприємства є державною власністю, закріплюється за ним на праві повного господарського відання і не може бути об'єктом застави, крім товарів, що знаходяться в обороті або у переробці. Підприємство має право володіти на праві власності нерухомим та рухомим майном, яке створене в результаті господарської діяльності Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, здійснюючи стосовно нього будь - які дії, що не суперечать законодавству та цьому Статуту.

При цьому, в пункті 4.4. Статуту вказано, що відчуження майна, яке є державною власністю і закріплене за підприємством, здійснюється за погодженням з Державним департаментом України з питань виконання покарань у порядку, встановленому законодавством.

Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідачів, з огляду на наступне.

Судом встановлено і відповідачами не заперечено, що перший відповідач був на момент укладення спірного договору державним підприємством, діяв на підставі Статуту підприємства, затвердженого заступником Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань 07.06.2006 та зареєстрованого в установленому порядку 14.06.2006.

Це підтверджується також довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформацією Державної пенітенціарної служби України в листі від 05.03.2014 (т. 2, а. с. 218). Статутні документи підприємства на той час не містили даних щодо віднесення його до казенного підприємства.

Одним із основних питань у даному спорі є встановлення правового статусу спірного майна, встановлення того, чи було воно державною власністю чи створене в результаті господарської діяльності підприємства, на що вказано у постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2013 у даній справі.

Суд приходить до висновку, що об'єкт незавершеного будівництва, який є предметом продажу за спірним договором, на момент укладення спірного договору був державною власністю. Про це вказано у Витягу з Державного реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданому 13.06.2007, номер запису 25 в книзі 4 (т. 1, а. с. 120), а 10.07.2006 було зареєстровано право загальнодержавної власності на комплекс по вул. Сурікова, 30 у м. Черкаси, номер запису 2315 в книзі 27. У жодному із витягів не вказано рік будівництва, зокрема, відсутній такий реквізит і щодо об'єкта незавершеного будівництва літ. № 15. Суду не подано належного документа, який би підтверджував факт побудови цього об'єкта у 1984 році. Разом з тим, суд зазначає, що із тексту постанови господарського суду від 20.06.2006 у справі № 16/1532а вбачається, що вказаним рішенням суду було визнано право власності на комплекс будівель, споруджених у 1962р., незавершене будівництво не значилося.

Не подано також належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірне майно було створене першим відповідачем в результаті його господарської діяльності, що є обов'язковою умовою для визначення правильності подальших дій підприємства при здійсненні продажу об'єкта незавершеного будівництва.

Ні управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань у Черкаській області, ні Державною пенітенціарною службою України не подано доказів створення спірного об'єкта саме підприємством в результаті його господарської діяльності. Із листування щодо статусу та реалізації спірного об'єкта, поданого прокурором до справи, вбачається, що управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Черкаській області звернулося до Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань із листом від 24.04.2007 № 6-1581 (т. 2. а. с. 104), в якому вказало про те, що у відповідності з проектом розширення підприємства при Черкаській виправній колонії № 62 у квітні 1987 року було розпочато будівництво корпусу, яке з 1990 року було припинено. Оцінка незавершеного будівництва не проводилася у зв'язку з фінансовим становищем.

На вказаний лист Державний департамент України з питань виконання покарань відповів начальнику управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Черкаській області листом від 05.04.2007 (т. 1, а.с. 43) про те, що не заперечує проти реалізації об'єкту незавершеного будівництва виробничого корпусу Черкаської виправної колонії № 62 згідно з чинним законодавством.

Тобто, із вказаного листів вбачається, що незавершене будівництво обліковувалося як виробничий корпус Черкаської виправної колонії № 62, а не підприємства (державного підприємства) Черкаської виправної колонії № 62. Відсутні належні докази року будівництва спірного об'єкта, а подані суду архівні матеріали не свідчать про те, що саме цей об'єкт будувався за власні кошти підприємства від результату його господарської діяльності.

Згідно частини 2 статті 145 Господарського кодексу України зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

В частині 3 названої статті вказано, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Згідно статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності, регулюються нормами Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", який є спеціальним законом щодо відчуження об'єктів незавершеного будівництва. і до даних правовідносин повинні застосовуватися його приписи.

Відповідно до частини 1 статті 4 названого Закону в редакції станом на день укладення спірного договору рішення про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва приймаються Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями, органами приватизації в Автономній Республіці Крим (далі - органи приватизації) на підставі переліку об'єктів, що підлягають приватизації. У разі приватизації об'єкта незавершеного будівництва разом із земельною ділянкою рішення про приватизацію такого об'єкта органи приватизації приймають спільно із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів або його органами на місцях

З огляду на вказану норму, державне підприємство не вправі виступати продавцем державного майна, що підтверджується зокрема, в постанові Верховного Суду України від 24 січня 2011 року у справі № 16/295.

В статті 5 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" визначено порядок включення об'єкта незавершеного будівництва державної форми власності до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, вказується перелік документів, які повинні бути подані органом, який здійснює управління відповідними об'єктами незавершеного будівництва. Далі зазначено, що органи приватизації повідомляють органи, які здійснюють управління об'єктами незавершеного будівництва, про включення відповідних об'єктів до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, у місячний строк з дня прийняття такого рішення, а Фонд державного майна України здійснює оприлюднення інформації щодо об'єктів незавершеного будівництва, які підлягають приватизації, шляхом створення електронного реєстру цих об'єктів.

Як вбачається із письмових пояснень Фонду державного майна України, спірний об'єкт незавершеного будівництва до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, не включався, жодних рішень з цього приводу не приймалося.

Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу незавершеного будівництва від 21 вересня 2007 року укладений неправомірно, без дотримання встановленого законом порядку щодо відчуження такого майна державної власності, тому вказаний договір визнається судом недійсним.

Відповідно до припису частини 1 статті 236 ЦК України спірний договір визнається недійсним з моменту його вчинення.

Згідно частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто, в силу закону відповідачі зобов'язані повернути один одному все, що вони отримали за недійсним правочином, тому товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" зобов'язане повернути державному підприємству "Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 62)" незавершене будівництво літ. № 15, що знаходиться по вул. Промисловій, 15 (на момент укладення спірного договору - вул. Сурікова, 30 у місті Черкаси), а підприємство зобов'язане повернути товариству кошти в загальній сумі 1 471 544 грн., фактична сплата якої підтверджена матеріалами справи (т. 1, а.с. 144, 145) та визнається учасниками процесу.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з того, що при поданні позову прокурором судовий збір не сплачувався, з відповідачів належить стягнути до Державного бюджету України в рівних долях судовий збір в сумі 1 147 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту вчинення договір купівлі - продажу незавершеного будівництва від 21 вересня 2007 року, укладений між підприємством Черкаської виправної колонії № 62 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К".

3. Зобов'язати державне підприємство "Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 62)" (м. Черкаси, вул. Сурікова, 30, ідентифікаційний код: 08681057) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" (м. Черкаси, вул. Хоменка, 15, ідентифікаційний код 14207584) - грошові кошти в сумі 1 471 544 грн.

4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" (м. Черкаси, вул. Хоменка, 15, ідентифікаційний код 14207584) повернути державному підприємству "Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 62)" (м. Черкаси, вул. Сурікова, 30, ідентифікаційний код 08681057) незавершене будівництво літ. №15, що розміщується в м. Черкаси по вул. Промисловій, 15.

5. Стягнути з державного підприємства "Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 62)" (м. Черкаси, вул. Сурікова, 30, ідентифікаційний код 08681057) в доход Державного бюджету України 573 грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" (м. Черкаси, вул. Хоменка, 15, ідентифікаційний код 14207584) в доход Державного бюджету України 573 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31.03.2014 (понеділок).

Суддя А.Д. Пащенко