26 грудня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Охрімчук Л.І.,  Романюка Я.М., 

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1. звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13.12.2004 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30.03.2005 р., яким позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2.  на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі ¼ частини з усіх видів заробітку відповідача.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1.  посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про стягнення аліментів в більшому розмірі.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

При розгляді справи в суді першої інстанції позивачка подала заяву про уточнення заявлених  вимог і просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини  в  розмірі ¼ частини з усіх видів  заробітку відповідача.

Задовольняючи позов та стягуючи аліменти саме в такому розмірі, місцевий суд виходив з обсягу заявлених позовних вимог та наявності правових підстав для його  задоволення.

Апеляційний суд  обґрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня  2004 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 березня  2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :