Номер провадження № 22-ц/785/2481/14

Головуючий у першій інстанції Сувертак І.В.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Станкевича В.А.

- Ступакова О.А.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.04.2013 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 2-4 ), в якому просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість в розмірі 34 546,01 грн. за кредитним договором № б/н від 20.09.2006 року та судові витрати в розмірі 345,46 грн.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що 20 вересня 2006 року ОСОБА_3 уклала з позивачем кредитний договір № б/н, отримала кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до даного кредитного договору банк повністю та в строки виконав зобов'язання по даному договору перед відповідачем, видав йому зазначенні грошові кошти.

Однак, ОСОБА_3 свої зобов'язання за умовами кредитного договору не виконує.

У зв'язку з зазначеними порушеннями станом на 31 січня 2013 року заборгованість перед позивачем за кредитним договором № б/н від 20 вересня 2006 року становить 34 546,01 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 7 982,29 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 24 442,48 грн., а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 1 621,24 грн.

До теперішнього часу відповідач не виконує свої обов'язки щодо погашення боргу та продовжує користуватися отриманими кредитними коштами.

Як зазначено в рішенні суду, позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутністю, проти заочного розгляду справи не заперечував, позов підтримуав, просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, сповіщений судом належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25.04.2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН № НОМЕР_1, уродженки міста Одеси, зареєстрована: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості) рах. № 64993919400001 (для відшкодування судових витрат) МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.09.2006 року в сумі 34 546,01 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 7 982,29 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 24 442,48 грн., а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 1 621,24 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати - судовий збір у розмірі 345 грн. 46 коп.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.04.2013 року, в якій просить зупинити виконання рішення суду за виконавчим провадженням ВП № 39688578 відкритому старшим державним виконавцем Суворовського ВДВС Одеського МУЮ 10.09.2013 року постановою про відкриття виконавчого провадження до закінчення розгляду даної заяви про перегляд заочного рішення. Заочне рішення суду від 25.04.2013 року скасувати. Постановити ухвалу про скасування заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.04.2013 року по цивільній справі № 523/3714/13-ц і залишення заяви без розгляду. Вирішити питання про судові витрати. При цьому, ОСОБА_3 посилається на те, що суд першої інстанції в порушення ст. ст. 58-60 ЦПК України неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, і як наслідок необґрунтовано вважав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи.

Позивачем рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні відповідачка підтримала апеляційну скаргу, представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, погодилася з рішенням суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки та представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та наданих доказів, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1 621,24 грн. з ухваленням нового рішення, в цій частині, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 20 вересня 2006 року ОСОБА_3 уклала з позивачем кредитний договір № б/н, отримавши кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а. с. 13-19). Відповідно до даного кредитного договору банк повністю та в строки виконав зобов'язання по даному договору перед відповідачем, видав йому зазначенні грошові кошти.

Однак, ОСОБА_3 свої зобов'язання за умовами кредитного договору не виконує.

Станом на 31 січня 2013 року заборгованість перед позивачем за кредитним договором № б/н від 20 вересня 2006 року становить 34 546,01 гривень, у тому числі: заборгованість за кредитом - 7 982,29 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 24 442,48 грн., а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 1 621,24 грн.

До теперішнього часу відповідач не виконує свої обов'язки щодо погашення боргу та продовжує користуватися отриманими кредитними коштами.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 належним чином не виконує зобов'язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку договором, тому позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 13,15,16, 509,510,524-526, 530,532-534, 536, 543, 553-555, 545- 551,572, 610-612,615,621- 625, 626,1048-1050,1054 ЦК України, ст. ст. 10,11, 14, 57, 60, 61, 158, 209, 212- 215, 224, 218, 224, 294 ЦПК України, задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк».

Однак, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції в повному обсязі.

Так судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості з відповідачки на користь позивача за кредитом в розмірі 7 982,29 грн. та відсотками за користування кредитом в розмірі 24 442,48 грн.

Оскільки в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.09.2006 року між сторонами укладено кредитний договір № б/н, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а. с. 11-19).

Відповідно до даного кредитного договору банк повністю та в строки виконав зобов'язання по даному договору перед відповідачкою, видав їй зазначенні грошові кошти та в подальшому збільшив встановлений кредитний ліміт до 7 990 грн., що підтверджується наданими доказами в суді апеляційної інстанції, як представником позивача так і відповідачкою (виписки по особовому рахунку відповідачки).

Однак, відповідачка свої зобов'язання за умовами кредитного договору належним чином не виконує та продовжує користуватися отриманими кредитними коштами.

Станом на 31.01.2013 року її заборгованість перед позивачем за кредитним договором № б/н від 20.09.2006 року склала: заборгованість за кредитом - 7 982,29 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 24 442,48 грн. (а. с. 5-10). Докази протилежного в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За таких обставин, позовні вимоги позивача, в частині, стягнення заборгованості з відповідачки на користь позивача за кредитом в розмірі 7 982,29 грн. та відсотками за користування кредитом в розмірі 24 442,48 грн. є обґрунтованими.

Проте, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачки на користь позивача штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 1 621,24 грн., оскільки суд першої інстанції дійшов до таких висновків з порушенням норм матеріального права.

Так відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг (а. с. 16), на який посилався позивач та яким керувався суд стягуючи штрафи, визначено штраф в твердій сумі та в відсотках від суми позову, що суперечить ч. 2 ст. 549 ЦК України та не передбачено чинним законодавством.

Тому позовні вимоги, в цій частині не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, в цій частині, про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що кредитний договір було укладено з порушенням письмової форми, судова колегія не приймає до уваги.

Оскільки, ці доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема заявою про надання кредиту (а. с. 11-12), Умовами та правилами надання банківських послуг (а. с. 13-19), які разом з Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складають між відповідачкою та позивачем договір про надання банківських послуг, як вказано в заяві відповідачкою (а. с. 12).

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо розміру отриманого кредиту в розмірі 5 000 грн.

Оскільки, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції на підставі наданих сторонами доказів (виписки по особовому рахунку відповідачки) встановлено, що відповідачці було збільшено

встановлений кредитний ліміт до 7 990 грн.

Судова колегія також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно підписання договору зі сторони позивача в.о. начальника відділення № 14 - Махотіною І.С., яка також є менеджером та ОСОБА_5

Оскільки, в судовому засіданні представник позивача пояснила, що Махотіна І.С. на час підписання договору виконувала обов'язки начальника відділення № 14, а також крім того, вона як менеджер мала право підписувати такий договір, що не спростовано та не заперечувалося відповідачкою в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції. ОСОБА_5 відповідно до заяви (а. с. 12) також є менеджером.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо розрахунку заборгованості, який перепровірено в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції на підставі доказів наданих сторонами, в тому числі в суді апеляційної інстанції. Іншого розрахунку заборгованості відповідачкою суду не представлено, а також не надано будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність у неї заборгованості.

Судова колегія не приймає до уваги також заяву відповідачки про застосування позовної давності, оскільки така заява в суді першої інстанції не подавалася, а посилання позивачки на те, що вона не повідомлялася про час та місце розгляду справи спростовуються матеріалами справи рекомендованим повідомленням (а. с. 35), з якого вбачається, що судову повістку отримала мати відповідачки, яка, як пояснила в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідачка, проживає разом з нею та є членом її сім'ї (ч. 3 ст. 76 ЦПК України).

Інші доводи апеляційної скарги, судова колегія також не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду першої інстанції, з якими погодилася судова колегія.

Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.04.2013 року необхідно скасувати, в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1 621,24 грн. і ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк». В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.04.2013 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1 621,24 грн.

Ухвалити нове рішення, в цій частині, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

В.А. Станкевич

О.А. Ступаков