АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2534/14 Головуючий у 1-й інстанції - Берелет В.В.

Справа № 2/99/11 Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія: 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Калиновського А.Б., Свистунової О.В.,

при секретарі Чоха К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2012 року

у цивільній справі за позовом Прокурора Криничанського району Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави, в особі Криничанської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення збитків та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2011 року Прокурор звернувся до суду з вказаним позовом, зазначаючи, що у зв'язку із спливом строку дії договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_1, будучи головою фермерського господарства «Ранок», в період з 14 лютого 2008 року по червень 2010 року самовільно, в порушення вимог Земельного Кодексу України, користувався земельною ділянкою сільськогоподарського призначення площею 50,10 га, яка розташована на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, чим завдав державі матеріальної шкоди, тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Криничанської РДА в Дніпропетровської області матеріальні збитки в розмірі 48655,20 грн.; зобов'язати ОСОБА_1 повернути самовільну зайняту земельну ділянку та покласти на нього судові витрати по справі (а.с. 1-4).

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Криничанської районної державної адміністрації 48655,20 грн. матеріальних збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 50,10 га з земель запасу на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Зобов'язано ОСОБА_1 повернути державі в особі Криничанської районної державної адміністрації самовільно зайняту ним земельну ділянку площею 50,10 га з земель запасу на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 486,55 грн. та 120 грн. (а.с. 78-79).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування судом обставин у справі, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, у зв'язку з чим ставить питання про його скасування з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 101-104).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 з лютого 2008 року по червень 2010 року самовільно, в порушення ст.125 та ч.5 ст126 ЗК України продовжував використовувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення, чим завдав шкоди, яка підлягає стягненню на користь держави, а у зв'язку з припиненням оренди землі земельна ділянка підлягає поверненню власнику.

Однак з висновками суду не можна погодитися.

Встановлено судом , що ОСОБА_2 на підставі рішення Криничанської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 07.08.1997 року за № 7-ХУП/ХХП було надано у постійне користування спірну земельну ділянку площею 50.1 гектарів в межах згідно з планом на території Покровської сільської ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства та видано державний акт на право постійного користування землею від 29.09.1997 року, який зареєстровано в книзі державних актів за № 337, а згідно п.4.2 протоколу № 8 від 24 грудня 2002 року земельної комісії Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, на підставі заяви ОСОБА_2 про виведення його із членів фермерського господарства у зв'язку з пристарілим віком та покладення обов'язків голови фермерського господарства «Ранок» на ОСОБА_1, право постійного користування земельною ділянкою було передано ОСОБА_1 та внесено відповідні зміни до державного акту (а.с.109).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства «Ранок» від 19.11.1998 року, довідки № 12358 з єдиного реєстру підприємств та організацій України, Статуту селянського (фермерського) господарства «Ранок» зареєстрованого 19.11.1998 року із змінами від 16.12.2002 року, керівником господарства з грудня 2002 року є відповідач ОСОБА_1 (а.с.).

Згідно ч.5 ст. 7 ЗК України (1990 року, який діяв на час передачі землі у постійне користування та створення селянського (фермерського) господарства), у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;

Положеннями статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство (1991 року Закон № 2009-ХП, який діяв до 19.06.2003 року) передбачалось, що після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (ч.2 статті).

Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку (ч.3 статті).

Як вбачається із матеріалів справи спірна земельна ділянка селянським (фермерським) господарством «Ранок» використовувалася за цільовим призначенням.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5рп/20055.4 (справа про постійне користування земельними ділянками), зокрема в абз.1 та абз. 2 п.5.4 зазначено, що конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод. Конституція України закріпила рівність суб'єктів права власності перед законом, гарантії права власності та обов'язки власників, положення про те, що сама власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (статті 13, 41 Конституції України).

Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Переоформлення права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, на право власності або право оренди на них за конституційно-правовим смислом має виходити з рівності сторін, автономності їх волі та майнової самостійності і повинно бути спрямоване на реалізацію зазначених принципів щодо місця фермерських господарств в економічній системі держави та цивільно-правових відносинах (частина друга статті 13, частина друга статті 14 Конституції України, стаття 3 Цивільного кодексу України) (абз.9 п.5.4).

Земля як об'єкт постійного користування, надана державою громадянам на законних підставах, виконувала і продовжує виконувати важливу соціально-економічну функцію. Вона є основою життєдіяльності і господарювання громадян. Так, земельні ділянки, які було надано громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, є матеріальною основою життєдіяльності і господарювання не лише окремих громадян, а певного суспільного прошарку населення України (абз.17 п.5.5 рішення )

Набуття громадянином права власності на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні, в загальному порядку, визначеному статтею 118 Кодексу, не передбачає встановлення обмеження щодо строків набуття цього права. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 2 квітня 2002 року N 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб( абз18 п.5.5 рішення).

Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"(2004 року) право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна (абз.6 п.5.6 рішення).

Після прийняття нового Земельного кодексу України, який почав діяти з 01 січня 2002 року, між Криничанською районною державною адміністрацією та селянським (фермерським ) господарством «Ранок» 14 лютого 2003 року було укладено договір оренди спірної земельної ділянки на п'ять років. По закінченню дії договору у січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до райдержадміністрації з заявою продовжити термін оренди землі і на засіданні комісії райдержадміністрації від 02 червня 2008 року (витяг з протоколу №5) було надано згоду на продовження договору оренди строком на один рік, а згодом 29 листопада 2011 року з селянським (фермерським ) господарством «Ранок» було укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 49 років.

Разом з тим, рішення органами виконавчої влади щодо припинення права користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_3 та ОСОБА_1, в порядку передбаченому ст.141 ЗК України (2002 року), як вбачається із матеріалів справи, не приймалося.

Таким чином, посилання позивача та висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 використовував спірну земельну ділянку самовільно не знайшло свого підтвердження.

Відповідно до ст.156 ЗК України (2002 року), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідач використовуючи спірну земельну ділянку за цільовим призначенням сплачував податкові внески, в тому числі за 2008-2010 роки, про що свідчать довідки податкової інспекції, податкові декларації (а.с.23-40).

За таких обставин висновок суду, про спричинення ОСОБА_1 шкоди та необхідності повернути земельну ділянку власнику є безпідставними.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2012 року - скасувати та прийняти нове.

У задоволенні позовних вимог Прокурора Криничанського району Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави, в особі Криничанської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення збитків та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: