Справа № 2-567/11

Провадження № 22-ц/779/80/2014

Категорія 45

Головуючий у 1 інстанції Грещук Р.П.

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого- судді Фединяка В.Д.

суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є.

секретаря Яковин М.Я.

з участю представників: Надвірнянської міськоїради Дем’янчука Я.Р.; ОСОБА_3 і ОСОБА_4- ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Надвірнянської міської ради та прокурора Надвірнянського району в інтересах Надвірнянської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про усунення перешкод щодо користування землями загального користування, повернення у міський земельний фонд самовільно захоплені земельні ділянки та відшкодування завданих збитків за апеляційною скаргою Надіврнянської міської ради на рішення Надвірнянського районного суду від 18 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2008 року Надвірняська міська рада та у листопаді 2009 року прокурор Надвірнянського району в інтересах Надвірнянської міської ради звернулись в суд з указаним позовом, який в подальшому уточнили і зазначали, що проведеною перевіркою прокуратурою Надвірнянського району щодо додержання вимог чинного законодавства, яке регулює земельні правовідносини у сфері державної та комунальної власності виявлено самовільне захоплення ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,1593 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1. Згідно розрахунку розмір шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки становить 3955,80 грн. Актами обстеження земельної ділянки №НОМЕР_1, №НОМЕР_2 від 19.03.2008 року встановлено, що ОСОБА_3 самовільно зайняла та використовує дві земельні ділянки площею 0,2397 га та 0,3642 га, які знаходяться в АДРЕСА_1. За час самовільного користування земельними ділянками міській раді заподіяно 14996,27 грн. шкоди. Посилаючись на те, що відповідачами порушується право користування спірними земельними ділянками, просили зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні самовільно захопленою земельною ділянкою площею 0,8235 га по АДРЕСА_1 та повернути цю землю у міський земельний фонд. Зокрема, ділянку №НОМЕР_3 площею 0,5040 га, ділянку №НОМЕР_4 площею 0,0798 га., ділянку №НОМЕР_5 площею 0,2397 га. також просили зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 1,6532 га. по АДРЕСА_1 звільнити та повернути у міський земельний фонд зазначену земельну ділянку. А саме, ділянку №НОМЕР_6 площею 0,2504 га - штучна водойма, ділянку №НОМЕР_7 площею 1,4028 га - під штучною водоймою та для обслуговування сауни з кімнатою відпочинку і стягнути з ОСОБА_6 3955,80 грн. та з ОСОБА_3 14996,27 грн. заподіяної шкоди самовільним захопленням земельних ділянок.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 18 листопада 2013 року позов прокурора Надвірняняського району та Надвірняської міської ради задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 3955,8 грн. шкоди і з ОСОБА_3 14996,27 грн. в користь Надвірняської міської ради заподіяної шкоди самовільним захопленням земельних ділянок та ОСОБА_4 по 76 грн. 47 коп. з кожного судового збору в дохід держави.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Надвірнянської міської ради ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позову з ухваленням нового про задоволення позову в повному обсязі, вказуючи на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив помилкове рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що відповідачі самовільно захопили спірні земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності міста Надвірна, оскільки відповідно ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди спірних земельних ділянок укладений 13.05.2004 року між ОСОБА_3 і Надвірнянською міською радою, у зв'язку з переходом права власності на господарські будівлі за договором дарування від 29.12.2010 року до ОСОБА_4 припинений. Тому використовуючи ці землі на власний розсуд, відповідачі порушують право територіальної громади на користування цими землями.

Рішення суду в частині стягнення ОСОБА_6 3955,80 грн. та з ОСОБА_3 14996,27 грн. заподіяної шкоди самовільним захопленням земельних ділянок не оскаржується.

У судовому засіданні представник Надвірнянської міської ради апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити цю скаргу.

Представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим і просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно договору оренди земельної ділянки від 30.05.2004 року, укладеного між Надвірнянською міською радою та ОСОБА_3 остання на законних підставах користується земельною ділянкою несільськогосподарського призначення розміром 2,1306 га (дві цілих одна тисяча триста шість десятитисячних гектара) по АДРЕСА_1 у тому числі: ділянки №НОМЕР_3- 0,2280 га дзеркало води, 0,6522 га інші невикористані землі; ділянка №НОМЕР_4 площею 0,2504 га - дзеркало води, оскільки строк дії зазначеного договору оренди, який укладений на десять років не закінчився а не розірваний у судовому порядку.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У пунктах "а", "б", "в", "г" і "к" статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на її території належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад міст; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно п.»а» ч.4 ст83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

За змістом ст.ст.13,14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 13 травня 2004 року орендодавець Надвірнянська міська рада та орендар ОСОБА_3 уклали договір оренди строком на 10 (десять) років згідно якого, орендар надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування штучних водосховищ та споруд сфери дозвілля(сауни з кімнатою відпочинку), яка знаходиться у АДРЕСА_1. Зокрема останній надана земельна ділянка несільськогосподарського призначення розміром 2,1306 га (дві цілих одна тисяча триста шість десятитисячних гектара) по АДРЕСА_1 у тому числі: ділянки №НОМЕР_3- 0,2280 га дзеркало води, 0,6522 га інші невикористані землі; ділянка №НОМЕР_4 площею 0,2504 га - дзеркало води. Строк дії зазначеного договору оренди, який укладений на десять років не закінчився та не розірваний у судовому порядку (а.с.т.2 ст.68).

У зв'язку з цим, суд обґрунтовано відхилив доводи позивача про закінчення договору оренди з підстав, передбачених ст.31 Закону України "Про оренду землі", оскільки згідно договору дарування від 29.12.2010 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 домоволодіння та земельну ділянку розміром 0, 1000 га (нуль цілих одна тисяча десятитисячних) по АДРЕСА_1, яка не входить у площу орендованої земельної ділянки (т.2, а.с.185).

Правильним також є висновок суду, яким відмовлено позивачу щодо повернення спірних земельних ділянок розміром 0,1000, 0,1000 га та 0, 2580 га, так як зазначені земельні ділянки знаходяться у власності ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а земельні ділянки розміром 0,1593 га та 0,3642 га знаходяться в законному користуванні відповідно ОСОБА_6 та ОСОБА_3. Зазначені обставини підтверджуються топографічним планом землекористування по АДРЕСА_1 і не заперечується представником позивача (т.1 а.с. 139).

Щодо спірних земельних ділянок розміром 0,0798 га та 0,5040 га, які містяться за приватною огорожею відповідачів, то відповідно п.4 ч.2 ст.16 ЦК України після зміни позовних вимог 13.07.2013 року (т.2 а.с .41) позивачем не зазначаються способи звільнення та повернення цієї землі в міський земельний фонд вказаних земельних ділянок, тобто способи відновлення становища, яке існувало до порушення і в силу ст.11 ЦПК України не можуть бути вказані такі способи судом.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Для всебічного і повного з'ясування обставин, роз'яснювання суду представнику позивача щодо обрання способу захисту порушеного права залишились поза його увагою.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування справедливого і по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.

Колегія суддів вважає оскаржуване рішення по суті правильним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Надіврнянської міської ради відхилити. Рішення Надвірнянського районного суду від 18 листопада 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий-суддя В.Д.Фединяк

Судді: В.А.Девляшевський О.Є Меленко