Справа № 2-173/08                                                         

Р І Ш Е Н Н Я

     І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11.04.2008 року 

                               Голопристанський районний суд Херсонської

                          області в складі: головуючого судді    

                          Матюшко О.І., при секретарі Захаріній Ю.М.,

                          з участю представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_5, відповідача                         ОСОБА_1, представника

                          відповідача, адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гола Пристань справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою, зобов'язання надати погодження меж земельних ділянок та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самовільного будівництва,     

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою, зобов'язання надати погодження меж земельних ділянок та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самовільного будівництва.

     У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги та пояснили, що 2.04.2007 року позивач придбала за договором купівлі продажу у гр.ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0, 0630 га,, розташовану на території садівничого кооперативу “Будівельник-3”, Великокардашинської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області. 23.04.2007 року позивач уклала договір з проектною організацією по виготовленню документації для отримання Державного акту про право приватної власності на землю. Однак, під час виконання робіт, було виявлено,що власник сусідньої земельної ділянки -ОСОБА_1 захопила частину земельної ділянки позивача, побудувавши свій гараж. Всього, було захоплено близько 3 кв.м. землі. Позивач стала пред'являти відповідачці претензії з приводу звільнення земельної ділянки.ОСОБА_1 у відповідь відмовилась підписувати акт узгодження меж суміжних земельних ділянок, внаслідок чого позивач до теперішнього часу не може отримати Державний акт на право приватної власності на землю. Враховуючи вищенаведене, позивач просить винести рішення, яким визначити порядок користування земельною ділянкою та зобов'язати  відповідача підписати акт узгодження зовнішніх меж землекористування. Крім того, в своїх доповненнях до позовних вимог, позивач просить винести рішення про знесення самовільної будівлі гаражу.

   ВідповідачОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали і пояснили, що сарай, який позивач називає гаражем, був збудований покійним чоловіком позивачки ще на початку

 90-х років минулого століття. Тодішній сусід ОСОБА_7 ніяких претензій з приводу зведення сараю не заявляв. Сарай був зведений на нічиїй землі перед земельною ділянкою відповідачки і нікому не заважав. Державний акт ОСОБА_7 отримав лише у 1998 році, тобто через дуже великий строк після закінчення будівництва сараю. Ні перед, ні після отримання Державного акту, межі земельних ділянок в натурі на місцевості не визначались і між власниками суміжних земельних ділянок не узгоджувались. Про те, що сарай ніби-то трохи виступає за межі земельної ділянки, яка накреслена на схемі до Державного акту про право приватної власності на землю, відповідач дізналась лише після появи нової сусідки - ОСОБА_2, яка відразу повела себе дуже агресивно, вимагаючи негайно знести сарай. Будь-які спроби домовитись з позивачкою, знайти компромісне рішення результатів не дали. Спірне питання обговорювалось на загальних зборах товариства. Позивачці пропонувалось навіть виділити додаткову площу, замість спірних 3 кв.м., однак, вона категорично відмовилась від цього. На теперішній час в тій же проектній організації, яка уклала договір з позивачкою, перебувають документи по виготовленню Державного акту на право власності на земелю відповідачки. Тобто,  проектна організація готова врахувати будь-які варіанти, але позивач не бажає вести ніяких переговорів. Відповідач та її представник вважають позовні вимоги з приводу визначення порядку користування земельною ділянкою та зобов'язання відповідачу підписати акт узгодження меж суміжних земельних ділянок не обґрунтованими, оскільки,ОСОБА_1 не порушує ніяким чином прав позивачки. Під час укладення угоди купівлі-продажу позивач знала про існування сараю. Тобто, таке становище її влаштовувало. Попередній власник землі ніяких претензій з цього приводу не пред'являв. Узгоджувати межі земельних ділянок відповідач у варіанті, запропонованому позивачем не може, так як на цьому варіанті не враховано наявність сараю. Крім того, сарай не є самовільним будівництвом, оскільки 28.08.2007 року нею отримано свідоцтво про право власності на домобудівлю. Ще до придбання позивачкою земельної ділянки, відповідач отримала в державному бюро технічної інвентаризації технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду. Актом державної комісії від 6.08.2007 року закінчене будівництво об'єкта було прийняте в експлуатацію.

    Заслухавши пояснення відповідача, представників сторін та пояснення свідка, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з таких підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що 2.04.2007 року ОСОБА_2 придбала у гр.ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0, 0630 га, розташовану на території садівничого кооперативу “Будівельник-3”, Великокардашинської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області. Право власності продавця на відчужувану земельну ділянку підтверджувалось Державним актом на право приватної власності на землю, виданим 11.05.1998 року. Опитаний в судовому засіданні в якості свідка гр.ОСОБА_7 пояснив, що межі земельної ділянки в натурі на місцевості ніколи не визначались і між суміжними землекористувачами не узгоджувались. Задовго до отримання Державного акту, покійний чоловік відповідачки збудував на нічийній землі сарай-гараж. Претензій з приводу його зведення свідок до чоловіка відповідачки не пред'являв. Сарай йому не заважав, хоча він і розумів, що на план-схемі до Державного акту наявність сараю не врахована.

Під час продажу земельної ділянки він попереджав позивачу про невідповідність план-схеми реальному станові речей. Однак, позивач погодилась придбати земельну ділянку на таких умовах. Щодо закінчення будівництва спірного сараю-гаражу,  свідок зазначив, що він дійсно будувався ще на початку 90-х років минулого століття.

Відповідно до п.”а” ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни можуть набувати права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правових угод.  Згідно з ч.2 ст.132 ЗК України, угода про перехід права власності на земельну ділянку повинна містити відомості про відсутність обмежень, щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. В п.3 угоди купівлі-продажу від 2.04.2007 року, укладеної між позивачкою та ОСОБА_7 зазначено, що  за відомостями сторін, земельна ділянка, яка є предметом договору, вільна від будь-яких майнових прав та претензій третіх осіб. Однак, в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 зазначив, що попереджав позивачку про наявність на відчужуваній земельній ділянці сараю відповідачки. Представники позивача з вказаного приводу нічого суду не пояснили, хоча визнали, що при укладанні договору позивач знала про відсутність узгодження меж земельних ділянок між сусідами, що є обов'язковою умовою для початку використання земельної ділянки, згідно з ч.3 ст.125 ЗК України.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не відповідає вимогам ст.132 ЗК України, та порушує принципи добросусідства, визначені ст.103 ЗК України. Оскільки, під час отримання Державного акту на право приватної власності на землю гр.ОСОБА_7, а також під час укладення договору купівлі-продажу, не було враховано факт наявності будівлі сараю відповідачки, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги, щодо зобов'язанняОСОБА_1 підписати акт узгодження меж земельних ділянок за варіантом, запропонованим позивачем. З вищезазначених підстав суд вважає необґрунтованими і позовні вимоги, щодо визначення судом порядку користування земельною ділянкою в межах конфігурації по Державному акту на право власності на землю від 11.05.1998 року.

Щодо позовних вимог про знесення самовільно збудованого сараю, судом встановлено, що вказана будівля не є самовільно збудованою, оскільки, ще до придбання позивачкою земельної ділянки, 1.02.2007 року громадянціОСОБА_1 Херсонським державним бюро технічної інвентаризації був виданий технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду, розташований по АДРЕСА_1.  Актом державної приймальної комісії від 6.08.2007 року, житловий будинок та господарські споруди (включаючи спірний сарай) були прийняті в експлуатацію. 28.08.2007 року відповідач отримала свідоцтво серії САВ №204029 про право власності на домобудівлю.               

Керуючись ст.ст.15, 30, 62, 75, 174, 202, 202-1, 203, 209 ЦПК України, п.”а” ч.1 ст.81, ст.103, ч.3 ст.125, ч.2 ст.132 Земельного кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

      В задоволенні позову  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою,зобов'язання надати погодження меж земельних ділянок та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самовільного будівництва - в і д м о в и т и.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі до районного суду протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя :