Єдиний унікальний номер 267/6243/13-ц Номер провадження 22-ц/775/985/2014

Головуючий у суді 1-ої інстанції Наумова О.С.

Доповідач - Жарова Ю.І.

Категорія 24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.,

суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,

при секретарі Внуковій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 12 грудня 2013 по справі за позовом Комунального підприємства «Житловик-2» до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про стягнення суми боргу зі сплати житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області позов Комунального підприємства «Житловик-2» до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про стягнення суми боргу зі сплати житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житловик-2» заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території у будинку, розташованому за адресою : АДРЕСА_1, в сумі 4 658,98 грн. за період з 01.07.2008 року по 31.07.2013 року. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із апеляційної скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог КП «Житловик-2» відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом було неповно з'ясовано та недоведено обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було враховано те, що між позивачем та відповідачем відсутня домовленість щодо надання житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Також апелянт зазначає, що висновок суду щодо існування між позивачем та відповідачем фактичних договірних відносин - невірний. Акти, які були надані суду позивачем в якості доказів щодо надання послуг позивачем, складені з порушеннями, тому є безпідставними. Крім того, суд не застосував строк позовної давності за клопотанням відповідача.

Відповідач по праві, в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору підтримала апеляційну скаргу, просила рішення суду першої інстанції - скасувати.

Вислухавши суддю-доповідача, відповідача, 3-ю особу, представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи було встановлено, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26.07.2001р., зареєстрованого в БТІ м. Макіївки 25.07.2001р. відповідач - ОСОБА_2 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43-44).

Дана квартира знаходиться на балансі КП «Житловик-2», що підтверджується довідкою КП «Житловик-2» (а.с. 6).

Згідно довідки-розрахунку КП «Житловик-2» (а.с. 24) за даною квартирою, власником якої є ОСОБА_2, рахується борг зі сплати житлово- комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 4 658,98 грн. за період з 01.07.2008р. по 31.07.2013р. За спірний період відповідачем жодного разу не сплачувалася вартість послуг КП «Житловик-2», що не заперечувалося ним під час розгляду справи, та обґрунтовувалося ним як відсутність обов'язку сплачувати за дані послуги.

Відповідач надсилав на адресу керівника КП «Житловик-2» претензію від 14.03.2013р. щодо неналежного виконання послуг (обслуговування димовентканалів. прибирання території, освітлення), на яку отримав відповідь від 04.06.2013р. № 227 з роз'ясненнями про порядок, підстави затвердження тарифів та вартості послуг.

За заявою КП «Житловик-2», поданою до суду супровідним листом від 18.07.2011р. (а.с. 8) був виданий судовий наказ від 04.08.2011р. про стягнення заборгованості у період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р. в сумі 2 683,20 грн. і який був скасований ухвалою суду від 10.10.2012р. (а.с. 15).

Акти виконаних робіт по будинку АДРЕСА_1 за період з липня 2008 року по січень 2012 року містять перелік послуг, наданих КП «Житловик - 2» за вказаною адресою (а.с. 79-114).

Рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради № 1514/6 від 28.12.2011р. «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та при будинкових територій КП «Житловик-2» (а.с. 174 - 177) встановлені тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій КП «Житловик-2» згідно із додатком до цього рішення; відстеження результативності цього рішення здійснюється управлінням міського житлово-комунального господарства міської ради; результати відстежень, в п'яти денний термін після їх здійснення, оприлюднюються на офіційному сайті Макіївської міської ради, її виконавчих органів, міського голови та надаються в управління економіки Макіївської міської ради.

Відповідно до даного рішення інформація щодо тарифів опубліковується на сайті Макіївської міської ради та в газеті «Макіївський робітник».

Згідно із ст.. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором.

Відповідно до п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, тоді як на споживача покладається обов'язок своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Згідно із ст.. 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін; плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами; строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін; наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, тоді як на споживача покладається обов'язок своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

З матеріалів справи встановлено, що письмовий договір про надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачами не укладався.

Загальними умовами виконання зобов'язання, що встановлені статтею 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України: за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовими зобов'язаннями, у якому серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно - правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Згідно з частиною 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідно до розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги, наданого позивачем, відповідач має заборгованість за надані послуги за період з 01 липня 2008р. по 31 липня 2013 р., яка складає 4658 грн. 98 коп.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стягненню з відповідачів підлягає заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 4658 грн. 98 коп., оскільки зазначена сума нарахована відповідно до діючих тарифів за дані послуги і розмір заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунками.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, належним чином перевіривши докази, дійшов вірного висновку щодо зобов'язання відповідача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором та задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг по утриманню будинку та прибудинкової території в сумі 4658 грн. 98 коп. за період з 01.07.2008р. по 31.07.2013р.

Довід апеляційної скарги про те, що відсутність письмового договору про надання послуг між позивачем та відповідачами виключає його обов'язок сплачувати ці послуги, є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Мешкаючи в багатоквартирному будинку, в який позивач надає житлово-комунальні послуги, користуючись цими послугами на протязі тривалого проміжку часу відповідач своїми діями підтвердили наявність між ним та позивачем фактичних договірних правовідносин, внаслідок яких у відповідача виникли щомісячні обов'язки по сплаті фактично отриманих послуг.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги», на який посилається відповідач, дійсно передбачає укладання між споживачем та виконавцем письмового договору на надання житлово-комунальних послуг на основі типового договору. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Проте відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Ні ЦК України, ні ЖК України, ні Законом України «Про житлово-комунальні послуги» такі випадки не передбачені, а тому відсутність письмового договору між позивачем та відповідачем не позбавляє відповідача обов'язку сплатити фактично отриманих ним житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Довід апеляційної скарги, що акти, які були надані суду позивачем в якості доказів щодо надання житлово-комунальних послуг, складені з порушеннями, тому є безпідставними, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги). Це може бути акт виконаних робіт.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово- комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо. Аналогічне положення міститься в пп. 2 п. 13 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р. № 529.

Таким чином, споживач у будь-який час має право звернутися до виконавця послуг щодо одержання інформації про відповідні послуги.

Разом із тим, законодавством не передбачено необхідності щомісячно складати акт приймання-передачі наданих послуг. Відтак, законом не передбачено обов'язок і підписувати дані акти жильцями будинку, тому суд не приймає доводи відповідача, що відсутність підписів повноважних осіб на актах виконаних робіт є підставою вважати такі акти не складеними, а послуги не наданими.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності є таким, що не відповідає дійсності, оскільки період, за який нарахована заборгованість становить з 01.07.2008 р. по 31.07.2013 р., 04.08.2011 року Гірницьким районним судом м. Макіївки Донецької області був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 2 683 грн. 20 коп., який скасовано ухвалою Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 жовтня 2012 року. Позовна заява подана до суду 20.08.2013 року.

Згідно із ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної даності, до нового строку не зараховується (ст. 264 ЦК України).

Відповідно до положень ст.. 95, 96 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.. 96 ЦПК України. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Судовий наказ може бути видано, зокрема у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позивачем не пропущено загальний строк позовної давності звернення до суду за захистом свого порушеного права.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог в повному обсязі.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення про скасування оскаржуваного рішення. Рішення суду є законним і обґрунтованим.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 12 грудня 2013 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: