Єдиний унікальний номер 251/6884/13-ц Номер провадження 22-ц/775/727/2014

Головуючий у суді 1-ої інстанції Хомченко Л.І.

Доповідач - Жарова Ю.І.

Категорія 24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.,

суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,

при секретарі Внуковій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого, на підставі довіреності, діє ОСОБА_3 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 грудня 2013 по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» про визнання недійсними правовідносин щодо надання житлово-комунальних послуг, про перерахунок вартості послуг, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 грудня 2013 позов Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання - задоволено, у зустрічному позові ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» про визнання недійсними правовідносин щодо надання житлово-комунальних послуг, про перерахунок вартості послуг - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» заборгованість за надані послуги з теплопостачання 1953 грн. 36 коп., 3% річних в розмірі 21 грн. 03 коп., інфляційні нарахування 0,92 гривень. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2, в інтересах якого, на підставі довіреності, діє ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду із апеляційної скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в позовних вимогах ПАТ «Горлівськтепломережа» відмовити, визнати недійсними правовідносини в галузі житлово-комунальних послуг з теплопостачання між ОСОБА_2 та ПАТ «Горлівськтепломережа», зобов'язати ПАТ «Горлівськтепломережа» зробити перерахунок по ОСОБА_2, без подальшого нарахування абонентної плати за вартість послуг користування централізованим опаленням до укладення договору про надання житлово-комунальних послуг з теплопостачання, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом було неповно з'ясовано та недоведено обставини, що мають значення для справи

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд, в порушення норм процесуального права відмовив у задоволенні клопотання про заміну неналежного відповідача - ОСОБА_2, належним відповідачем - КП «Східний»; не надав належної оцінки доказам щодо відсутності заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем у зв'язку з ненаданням послуг з боку ПАТ «Горлівсьтепломережа».

ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджено направленням на його адресу рекомендованих листів та телефонограм та зазначено під час розгляду справи його представником ОСОБА_3

Представник ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, ОСОБА_3, в судовому засіданні просив рішення суду скасувати, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, визнати недійсними правовідносини в сфері житлово-комунальних послуг з теплопостачання та тепло забезпечення між ПАТ «Горлівськтепломережа» та ОСОБА_2, зобов'язати ПАТ «Горлівсьтепломережа» здійснити перерахунок без подальшого нарахування абонентної плати за вартість послуг користування централізованим опаленням до укладення договору щодо надання житлово-комунальних послуг з теплопостачання.

Представник ПАТ «Горлівськтепломережа» в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність ОСОБА_2 оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, представника ПАТ «Горлівськтепломережа», дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи було встановлено наступне:

Згідно із договором купівлі-продажу від 28.02.1994 р. квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 30-31). Вказаний факт також підтверджується технічним паспортом на квартиру (а.с. 32).

Згідно із довідкою КП «Східний» від 06.08.2013 р. ОСОБА_2 разом із дружиною та дочкою мешкає за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 44).

Розрахунок заборгованості у ОСОБА_2 за послуги з теплопостачання за період часу з травня 2012 року по квітень 2013 року складає 1953,36 гривень, 3% річних становить 21,03 гривень, інфляційні 0,92 гривень.

Як вбачається з актів, складених КП «Східний» 18.03.2009р., 14.12.2011р., 08.04.2013р., власником квартири №51 ОСОБА_2, самовільно встановлено електричне опалення. Документи на відключення квартири від системи центрального опалення, узгоджене з Горлівською міською радою - відсутні (а.с. 33-35).

Згідно із актами про включення опалення від 16.10.2011р., 15.10.2012р., опалення на території вул. 40 Років України, буд. 60 було включено 16.10.2011р., 15.10.2012р. відповідно (а.с. 53).

24.09.2012 року ПАТ «Горлівськтепломережа», що є виробником, транспортувальником та постачальником теплової енергії та КП «Східний», що є виконавцем послуг з централізованого опалення було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №673 від 24.09.2012р. (а.с. 62-66).

Договором доручення №673/11 від 24.09.2012р. КП «Східний» (довіритель) доручає, а ПАТ «Горлівськтепломережа» (повірений) приймає на себе зобов'язання здійснювати (у виконання договору купівлі-продажу теплової енергії №673 від 24.09.2012р.) від імені та за рахунок довірителя - вести бухгалтерський та аналітичний облік по лицевим рахункам споживачів теплової енергії довірителя, який включає облік оплати, заборгованості споживачів, облік пільг та субсидій (а.с. 67-68).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором.

Відповідно до п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, тоді як на споживача покладається обов'язок своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З матеріалів справи встановлено, що письмовий договір про надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачем не укладався, тому плату за ці послуги відповідач зобов'язаний був вносити щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Загальними умовами виконання зобов'язання, що встановлені статтею 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України: за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовими зобов'язаннями, у якому серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно - правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з теплопостачання, наданого позивачем, відповідач має заборгованість за надані послуги за період з травня 2012 року по квітень 2013 року, яка складає 1953,36 гривень.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стягненню з відповідачів підлягає заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 1953 грн. 36 коп., оскільки зазначена сума нарахована відповідно до діючих тарифів за дану послугу і розмір заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунками.

Згідно з частиною 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини 1 ст. 901, частини 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання послуг з централізованого опалення, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій наданий позивачем, судова колегія визначила його вірність та вважає, що згідно із наданим розрахунком до стягнення з відповідача підлягає сума інфляційних в розмірі 0,92 грн. та 3% річних в сумі 21 грн. 03 коп.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості за наступною формулою:

ІІс = (ІІ1:100) х (ІІ2:100) х (ІІ3:100) х … (ІІZ:100), де

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення,

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Індекс інфляції за вказаний період становив - 0,992.

Розрахунок 3 % річних здійснюється за формулою:

Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

З урахуванням приведеного вище розрахунку, апеляційний суд вважає, що до стягнення з відповідачів підлягає інфляційне збільшення заборгованості в розмірі 0,92 грн. та 3% річних в розмірі 21 грн. 03 коп.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог ПАТ «Горлівськтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення вартості наданих послуг з централізованого опалення за період з травня 2012р. по квітень 2013 року в сумі 1953 грн. 36 коп., 3% річних в сумі 21 грн. 03 коп., інфляційних в розмірі 0,92 грн., вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Горлівськтепломережа», ОСОБА_2 просив суд визнати недійсними правовідношення в сфері житлово-комунальних послуг по тепло забезпеченню та теплопостачанню між ПАТ «Горлівськтепломережа» та ОСОБА_2; відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Горлівськтепломережа» про стягнення з ОСОБА_2 вартості послуг з централізованого опалення за період з травня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 1953 грн. 36 коп., 3% річних в сумі 21 грн. 03 коп, інфляційних в сумі 0,92 грн. та судового збору; зобов'язати ПАТ «Горлівськтепломережа» здійснити перерахунок по ОСОБА_2 без подальшого нарахування абонентної плати за вартість послуг користування централізованим опаленням до укладення договору на надання житлово-комунальних послуг з теплопостачання та тепло забезпечення приватизованої квартири АДРЕСА_1

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що з 2009 року він відключив належну йому квартиру від мереж центрального опалення шляхом демонтажу радіаторів центрального опалення та перестав користуватися послугами з надання теплової енергії.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку що вимоги ОСОБА_2 не підлягають до задоволення, враховуючи наступне:

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Відповідно до пунктів 25 - 26 цих Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядок відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 «Про затвердження Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758), який з 14 грудня 2007 року діє із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169.

«Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Зазначений порядок відключення квартири від централізованого опалення відповідачем не дотримано. Відповідне рішення міжвідомчої комісії щодо відключення квартири від мережі централізованого опалення, проект індивідуального теплопостачання відповідачем суду не надано, як не надано і акта про відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, складеного за участю представника виконавця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, тобто за участю позивача, та затвердженого міжвідомчою комісією.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові по справі № 6-9цс11від 16 травня 2011 року, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Відповідно до ст. 3607 ЦПК України це судове рішення є обов'язковим для всіх судів України і суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи зазначене, підстави для ненарахування відповідачу плати за послуги теплопостачання в період з травня 2012 року по квітень 2013 року у позивача відсутні.

Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, належним чином перевіривши докази, дійшов вірного висновку щодо зобов'язання відповідача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором, оскільки самовільне відключення від мереж централізованого опалення, яке мало місце з боку відповідача, не є підставою для звільнення від обов'язку по оплаті наданих позивачем послуг.

Довід апеляційної скарги про те, що відповідачу було відмовлено в клопотанні про заміну неналежного відповідача за первісним позовом ПАТ «Горлівськтепломережа» до ОСОБА_2, є необґрунтованими. Оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до третьої особи, яка має відповідати за позов або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача, відповідного клопотання від позивача за первісним позовом (ПАТ «Горлівськтепломережа») до суду не надходило.

Довід апеляційної скарги про те, що відсутність письмового договору про надання послуг між позивачем та відповідачем виключає його обов'язок сплачувати ці послуги, є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Мешкаючи в багатоквартирному будинку, в який позивач надає теплову енергію, користуючись цими послугами на протязі тривалого проміжку часу відповідач своїми діями підтвердив наявність між ним та позивачем фактичних договірних правовідносин, внаслідок яких у відповідача виникли щомісячні обов'язки по сплаті фактично отриманих послуг.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги», на який посилається відповідач, дійсно передбачає укладання між споживачем та виконавцем письмового договору на надання житлово-комунальних послуг на основі типового договору. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Проте відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Ні ЦК України, ні ЖК України, ні Законом України «Про житлово-комунальні послуги» такі випадки не передбачені, а тому відсутність письмового договору між позивачем та відповідачем не позбавляє відповідача обов'язку сплатити фактично отримані ним послуги з централізованого опалення квартири.

Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення про скасування оскаржуваного рішення. Рішення суду є законним і обґрунтованим.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого, на підставі довіреності, діє ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 грудня 2013 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: