УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня 19 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Ященка В.А.
суддів Сахнюка В.Г. Онашенко В.Г.
з участю прокурора Матвієнка Є. Г.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Шосткинського міськрайонного суду від 20 жовтня 2006 року, яким,
ОСОБА_1, раніше не засуджувався,
засуджений за ст.121 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі.
Як зазначено у вироку, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що в ніч на 30 липня 2006 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння знаходився у будинку ОСОБА_2 в АДРЕСА_1де посварився з ОСОБА_2., вийшов з ним з будинку і на грунті неприязних стосунків побив ОСОБА_2 руками по голові та в область грудної клітини заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження від яких ОСОБА_2. помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію у якій вказує, що він щиросердно кається у вчиненому злочині та жалкує з приводу події, що сталась. Окрім цього, ОСОБА_1 висловлює припущення, що потерпілий помер не від того, що він його побив, а міг отримати травми падаючи тому що був п'яний, або ж його могли побити інші особи. Посилаючись на це, ОСОБА_1 просить з урахуванням того, що
Справа № 11-906 Головуючий у першій інстанції: Калантаєнко П.С.
Категорія": ст.121 ч.2 ККУ Доповідач: Ященко В.А.
він раніше не засуджувався, має позитивні характеристики, що потерпілі просили суворо його не карати, переглянути вирок суду та пом'якшити йому покарання.
Вислухавши доповідь судді, думку засудженого який просив задовольнити його апеляцію та пом'якшити йому покарання, прокурора, який вважав, що вирок суду необхідно залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені у апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину при обставинах викладених у вироку ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які були детально проаналізовані судом та наведені у вироку.
Так, сам ОСОБА_1, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні підтвердив, що дійсно в ніч на 30 липня 2006 року він посварився з ОСОБА_2., а потім побив його при цьому удари наносив руками в голову та груди.
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що дійсно в ніч на 30 липня 2006 року у його присутності ОСОБА_1 бив ОСОБА_2 рукою у обличчя.
Потерпіла ОСОБА_2. також пояснила що ОСОБА_1 у її присутності посварився з її чоловіком - ОСОБА_2., а потім вони вийшли з будинку на вулицю, коли вона вийшла вслід то побачила, що ОСОБА_3 відтягує ОСОБА_1 від ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вона прогнала від будинку. ОСОБА_2. був побитий і їй пояснив, що ОСОБА_1 бив його по голові та тулубу і вона бачила у нього, тілесні ушкодження на голові та в області грудини. 2 серпня 2006 року її чоловіку стало погано його відвезли до лікарні де він помер.
Під час відтворення обстановки та обставин події сам ОСОБА_1 на місці розповів та показав, як він бив ОСОБА_2
За висновками судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_2 настала від заподіяних йому тяжких тілесних ушкоджень, при цьому зазначено що механізм утворення виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень може відповідати механізму який продемонстрував сам ОСОБА_1.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину при обставинах викладених у вироку і вірно кваліфікував його дії за ст. 121 ч.2 КК України.
Що стосується доводів засудженого відносно того, що потерпілого могли побити інші особи, або ж він отримав ці тілесні ушкодження падаючи тому, що перебував у стані алкогольного сп'яніння, то їх неможливо визнати обгрунтованими. Допитані, по справі свідки, потерпілі і сам засуджений підтвердили, що після побиття у ОСОБА_2 були видимі тілесні ушкодження на обличчі та на грудній клітині. Будь яких даних, що ОСОБА_2. міг отримати тілесні ушкодження при обетавинах на які посилається засуджений, в ході досудового та судового слідства отримано не було і можливості по добуванню нових доказів, стосовно цих обставин, вичерпані.
Покарання засудженому призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України, при цьому судом першої інстанції в повному обсязі були враховані всі ті пом'якшуючі покарання засудженого обставини на які він посилається у своїй апеляції, а зважаючи на обставини при яких було вчинено злочин, а також тяжкість наслідків, які настали від злочинних дій, колегія приходить до висновку, що покарання призначене ОСОБА_1 є справедливим і передбачених законом підстав для задоволення апеляції засудженого, зміни вироку суду та пом'якшення засудженому покарання, немає.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.362,365,366,377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Шосткинського міськрайонного суду від 20 жовтня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію - без задоволення.