Справа № 407/5141/13-к
Провадження № 11кп/782/277/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Судова колегія з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого Барабашева В.Я.
суддів: Белаха А.В., Павленко Т.І.
при секретарі Глусенко А.С.
за участю прокурора Дербенець К.В.
потерпілого ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянула у судовому засіданні 25 березня 2014 р. в м. Луганську апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 27 грудня 2013 року у кримінальному провадженні № 12013030420000712 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Єсаулівка Антрацитівського району Луганської області, не працюючого, раніше судимого: 14.01.2013 р. Антрацитівським міськрайонним судом Луганської області за ст. 289 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком на 2 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
яким його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, приєднано частково у вигляді 6 місяців позбавлення волі не відбуте покарання за вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 14.01.2013 р. та остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 обраний тримання під вартою. Термін покарання обчислюється з 07.08.2013 р.
Питання про речові докази вирішено згідно ст. 100 КПК України.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він в ніч з 03 на 04 серпня 2013 р. спільно зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 та своїми знайомими ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які знаходилися у нього в гостях у будинку за адресою: АДРЕСА_1, вживали спиртні напої. Приблизно о 04 год. ранку до них приєднався ОСОБА_1, який приїхав на своєму автомобілі ВАЗ 21063, д/н НОМЕР_1, який він залишив біля подвір'я. Приблизно о 05 год. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ліг спати. В цей час, обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, скориставшись тим,що ОСОБА_1 спить, без дозволу останнього, діючи повторно, незаконно заволодів його автомобілем ВАЗ 21063, д/н НОМЕР_1, після чого з місця пригоди зник, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 12 230 гр.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що потерпілий ОСОБА_1 не пам'ятає всіх обставин через алкогольне сп'яніння та суд не взяв це до уваги. В основу вироку покладені показання свідка ОСОБА_7, який через особисту неприязнь, оговорив його. Показання свідків мають протиріччя, вважає, що в його діях відсутній склад злочину, так як він не брав незаконно транспортний засіб ОСОБА_1, досудовим слідством допущена неповнота слідства, а судом не була надана належна оцінка зібраним доказам, просив вирок суду скасувати, справу повернути прокурору для додаткового розслідування.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив скасувати вирок суду і призначити новий судовий розгляд, змінити йому запобіжний захід, потерпілого ОСОБА_1, який підтвердив, що не дозволяв ОСОБА_2 самому брати його автомобіль, але вважав, що ОСОБА_2 призначено надто суворе покарання, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В суді 1-ї інстанції обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєні вищезазначеного злочину не визнав та пояснив, що у ніч з 03 на 04 серпня 2013 р. потерпілий приїхав до нього додому де вони вживали спиртні напої. Він під ранок звернувся до потерпілого з проханням взяти машину і попросив поїхати з ним. ОСОБА_1 йому сказав, щоб він їхав куди бажає. ОСОБА_2, отримавши дозвіл потерпілого, поїхав. По дорозі лопнуло колесо і машину занесло, що призвело до зіткнення з деревом. Визнає себе винним лише в тому, що була ушкодження машина. ОСОБА_1 раніше давав йому машину.
Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2, його вина підтверджується:
- показаннями потерпілого ОСОБА_1, що 03 серпня 2013 р. він приїхав до ОСОБА_2 і вони двічі їздили за горілкою. Один раз він сам був за кермом, а другий раз він дозволив ОСОБА_2 сісти за кермо, але сам був поруч. Після цього машину поставили і він сказав, щоб ніхто її не чіпав. Вранці його розбудили і він дізнався, що його машину розбив ОСОБА_2;
- показаннями свідка ОСОБА_5, що ОСОБА_1 на своїй машині приїхав до ОСОБА_2, вони всі разом вживали спиртні напої. Потім ОСОБА_2 почав будити ОСОБА_1, вона почула, що потерпілий сказав: «Ні, не можна». Потім ОСОБА_2 та його співмешканка поїхали на машині, куди вона не знає. Вже вранці ОСОБА_2 подзвонив ОСОБА_4 і сказав, що розбив машину, просив його забрати. Вона чула, що потерпілий відмовив ОСОБА_2 взяти машину. ОСОБА_1 дозволяв ОСОБА_2 керувати машиною, але коли він сам був у машині. Щоб потерпілий дозволяв ОСОБА_2 брати його машину, вона не чула;
- показаннями свідка ОСОБА_4, що на початку серпня 2013 р. до ОСОБА_2 приїхав у гості ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. Потім вони разом їздили за горілкою. ОСОБА_1 попросив ОСОБА_2 пересісти за кермо, але сам був у машині. Коли вона вранці прокинулася, ОСОБА_2 вдома не було, а ОСОБА_1 спав п'яний. Вона подзвонила ОСОБА_2 і дізналася, що ОСОБА_1 дав йому машину, але він не впорався з керуванням і розбив машину, яку вона побачила розбиту пізніше у дворі;
- показаннями свідка ОСОБА_7, що він, ОСОБА_2, та ОСОБА_1, який приїхав до ОСОБА_2 на своєму автомобілі, вживали спиртні напої. Потім ОСОБА_2 з ОСОБА_1 їздили за горілкою. ОСОБА_1 дозволив ОСОБА_2 сісти за кермо, але він був поруч у автомобілі. Потім ОСОБА_2 сказав, що поїде за сином, але всі йому казали, щоб він не брав чужу машину. Як сказав сам ОСОБА_2, ОСОБА_1 дозволив йому взяти машину. Вони намагалися розбудити ОСОБА_1, але той був дуже п'яний і він просто не міг дати дозволу у такому стані. Вранці він дізнався, що ОСОБА_2 розбив машину ОСОБА_1;
- показаннями свідка ОСОБА_6, що в той день він разом з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вживали спиртні напої. Потім до них приїхав ОСОБА_1, але він це погано пам'ятає, оскільки був у стані сильного алкогольного сп'яніння. Вранці він побачив, що машина ОСОБА_1 розбита.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується висновком експерта № 3643/ЕМ від 23.09.2013 р. (а.с. 90-95), що сума матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_1 - власнику автомобіля ВАЗ - 21063 д/н НОМЕР_1 складає 12230 гр.
З урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, судова колегія вважає, що суд правильно установив фактичні обставини по справі, дав належну правову оцінку доказам та правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ст. 289 ч.2 КК України. Суд обґрунтовано розцінив ствердження обвинуваченого ОСОБА_2, що він не скоював даного злочину, як спробу уникнути покарання за вчинене кримінальне правопорушення. Прийняте по справі рішення суд мотивував належним чином.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_2, що він керував автомобілем ВАЗ - 21063 д/н НОМЕР_1 з дозволу його власника - ОСОБА_1 є необґрунтованими, та спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_5 Підстав та обставин, за якими потерпілий та свідки могли обмовити обвинуваченого ОСОБА_2, з матеріалів кримінального провадження, не вбачається. Діючий КПК України не передбачає повернення справи прокурору на додаткове розслідування.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначено у відповідності до ст.ст. 65, 71 КК України та відповідає ступені тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особі обвинуваченого. При призначенні покарання судом враховано, що ОСОБА_2 раніше судимий, скоїв тяжкий злочин в період іспитового строку, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває. Судом не встановлені обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 згідно ст. 67 КК України судом обґрунтовано визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законний та обґрунтований вирок, не виявлено. В ході судового розгляду судом в достатній мірі досліджені обставини, які можуть мати істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення. Суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, пов'язаного з позбавленням волі, так як тільки в умовах ізоляції від суспільства можливе виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів. Підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 не вбачається.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 27 грудня 2013 року у кримінальному провадженні № 12013030420000712 стосовно ОСОБА_2 - залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий:
Судді: