Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2014 року місто Севастополь 11 год. 51 хв. Справа №827/1718/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Водяхіна С.А.,

секретар - Прокопенко О.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 23 грудня 1997 року;

представника відповідача - Севастопольської міської Ради - в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради, за участю прокуратури у м. Севастополі, про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Севастопольської міської ради про скасування рішення Севастопольської міської Ради від 11 грудня 2012 року № 4884 «Про відмову у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,065 га, що розташована по вул. Амет-Хана Султана»; визнання незаконними документів, що надані Севастопольською міською Радою, на підставі яких були прийняти рішення від 15 листопада 2011 року №№ 1818, 1819, 1820, 1821, як такі, що винесені з порушенням законодавства.

07 серпня 2013 року позивачем було надано заяву про доповнення позовних вимог, відповідно до якої він також просить визнати дії посадових осіб Севастопольської міської державної адміністрації та Севастопольської міської Ради в особі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 06 червня 2011 року, 14 червня 2011 року, 20 жовтня 2011 року та 15 листопада 2011 року незаконними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 07 серпня 2013 року було зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 2а-214/12/2770.

Ухвалою суду від 14 лютого 2014 року поновлено провадження у справі № 827/1718/13-а.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог статті 116, 118, 121, 124 Земельного кодексу України, оскільки при прийняті оскаржуваного рішення відповідачем не було враховано, що рішення Севастопольської міської Ради від 15 листопада 2011 року №№ 1818, 1819, 1820, 1821 про надання згоди ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі вул. Амет-Хана Султана оскаржуються у судовому порядку та, крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06 лютого 2012 року у справі № 2а-280/12/2770 було забезпечено позов шляхом зупинення дії рішень Севастопольської міської Ради від 15 листопада 2011 року №№ 1818, 1819, 1820, 1821.

Позивач у ході судового розгляду справи підтримав заявлений позов у частині позовних вимог про скасування рішення Севастопольської міської Ради від 11 грудня 2012 року № 4884 «Про відмову у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,065 га, що розташована по вул. Амет-Хана Султана». На інших позовних вимогах щодо визнання незаконними документів, які надані Севастопольською міською Радою, на підставі яких були прийняти рішення від 15 листопада 2011 року №№ 1818, 1819, 1820, 1821, як такі, що винесені з порушенням законодавства, та про визнання дій посадових осіб Севастопольської міської державної адміністрації та Севастопольської міської Ради в особі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 06 червня 2011 року, 14 червня 2011 року, 20 жовтня 2011 року та 15 листопада 2011 року незаконними, не наполягав.

Представник відповідача під час участі у минулих судових засіданнях позовні вимоги не визнав, вважає, що Севастопольська міська Рада діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Севастопольської міської державної адміністрації із заявою з проханням підготовити матеріали для надання йому згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,10 га, що розташована за адресою: Камишове шоссе, м. Севастополь для будівництва індивідуального житлового будинку.

05 травня 2011 року Севастопольською міською державною адміністрацією на адресу позивача було надано відповідь, у якій зазначено, що звернення ОСОБА_1 прийнято до розгляду Управлінням містобудівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, за результатами розгляду по суті позивач буде проінформований додатково.

Листом від 20 травня 2011 року Севастопольська міська державна адміністрація повідомила позивача, що відповідно до пункту 3.1 Порядку розгляду питань щодо придбання та реалізації фізичними та юридичними особами прав на землю в м. Севастополі, позивачу необхідно доповнити надані матеріали містобудівною документацією в М 1:500.

21 червня 2011 року позивачем до Севастопольської міської державної адміністрації було направлено заяву з проханням підготовити матеріали для надання йому згоди на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,06 га., за адресою: Камишове шосе, м. Севастополь для індивідуального дачного будівництва.

19 липня 2011 року Севастопольською міською державною адміністрацією на адресу позивача надіслано лист, у якому зазначено, що звернення ОСОБА_1 прийнято до розгляду Управлінням містобудівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації та за результатами розгляду по суті позивач буде проінформований додатково.

У листі Севастопольської міської державної адміністрації від 22 серпня 2011 року зазначено, що у відповідності до затвердженого Генерального плану м. Севастополя, території садових товариств в межах міської смуги переводяться в житлову малоповерхову забудову, у тому числі присадибну. У зв'язку з чим, позивачу необхідно привести у відповідність містобудівну документацію, уточнити цільове призначення земельної ділянки, яку бажає оформити позивач.

09 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Севастопольської міської Ради із заявою щодо підготування матеріалів для надання згоди на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,06 га., що розташована за адресою: Камишове шосе, м. Севастополь для індивідуального дачного будівництва.

Листом Севастопольської міської ради від 30 грудня 2011 року матеріали стосовно земельної ділянки, яку бажає оформити позивач, у зв'язку з наявністю недоліків повернути позивачеві для усунення зауважень.

13 січня 2012 року позивач повторно звернувся до Севастопольської міської державної адміністрації з проханням підготовити матеріали для надання йому згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,06 га., за адресою: Камишове шосе, м. Севастополь для індивідуального дачного будівництва.

Листом Севастопольської міської державної адміністрації від 14 лютого 2012 року на адресу позивача направлено містобудівний висновок Управлінням містобудівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 10 грудня 2012 року за № 04-01/449.

17 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Севастопольської міської Ради зі заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га, що розташована по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва.

Рішенням Севастопольської міської Ради від 11 грудня 2012 року № 4884 відмовлено громадянину України ОСОБА_1 у наданні згоди на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,06 га, що розташована по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва.

Рішення мотивовано тим, що у відношенні земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1, прийнято рішення міської Ради від 15 листопада 2011 року № 1820 «Про надання згоди гр. ОСОБА_8 на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовної площею 0,12 га для ведення садівництва в районі вул. Амет-Хана Султана» та від 15 листопада 2011 року № 1821 «Про надання згоди гр. ОСОБА_9 на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва в районі вул. Амет-Хана Султана».

Згідно зі статями 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. До розмежування земель державної та комунальної власності Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим здійснює розпорядження землями за межами населених пунктів відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Надання та зміна цільового призначення земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах населених пунктів (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) здійснюється за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення (далі Земельний Кодекс України), до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, у тому числі: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частинами шостою, сьомою, восьмою, дев'ятою та десятою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до статті 198 Земельного кодексу України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що земельна ділянка може бути надана особі у власність або у користування лише із земель державної або комунальної форм власності після вилучення її з користування інших осіб.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України в постанові від 06 листопада 2012 року у справі за позовом дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва до Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

До того ж, пунктом 1 Рішення Севастопольської міської Ради від 10 квітня 2007 року №1788 «Про заходи по забезпеченню дотримання містобудівного законодавства при передачі земельних ділянок юридичним особам та громадянам» вирішено, що передача земельних ділянок здійснюється на вільних від забудови територіях.

У ході судового розгляду справи встановлено, що рішеннями Севастопольської міської Ради від 15 листопада 2011 року № 1818, № 1819, № 1820, № 1821 ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_13 відповідно надано дозволи на розробку проекту землеустрою з відведення земельних ділянок орієнтованою площею 0,10 га кожна, для ведення садівництва в районі вул. Амет-Хана Султана в м. Севастополі.

Позивачем було оскаржено у судовому порядку зазначені рішення Севастопольської міської Ради, а також дії посадових осіб Севастопольської міської державної адміністрації при розгляді заяв ОСОБА_1 від 07 квітня 2011 року, 21 червня 2011 року, 09 грудня 2011 року та 13 січня 2012 року.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі № 2а-214/12/2770 за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольської міської Ради, тре особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправними дії посадових осіб Севастопольської міської державної адміністрації при розгляді заяв ОСОБА_1 від 07 квітня 2011 року, 21 червня 2011 року, 09 грудня 2011 року та 13 січня 2012 року; зобов'язано Севастопольську міську Раду розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 згоди на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,06 га, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе; скасувати рішення Севастопольської міської Ради УІ скликання від 15 листопада 2011 року №№ 1818, 1819, 1820, 1821 про надання згоди ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на розробку проекту землеустрою з відведення земельних ділянок, що розташовані в районі вулиці Амет-Хана Султана.

Також зазначеним рішенням суду встановлено, що на момент передачі у власність земельних ділянок третім особам - ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ці земельні ділянки не були вільними та на них знаходяться споруди. У свою чергу, ОСОБА_1 тривалий час користується земельною ділянкою, на яку накладаються земельні ділянці, що передані у власність ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та він мав законні сподівання і очікування й надалі нею користуватися.

Згідно з частиною першою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, зазначене свідчить, що вказаною земельною ділянкою позивач користується відкрито та добросовісно. При цьому, при вирішенні питання щодо передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, відповідач не врахував, що дана земельна ділянка не є вільною від забудови та користування третіх осіб.

Відповідно до статті 119 Земельного кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Вказане свідчить, що органом місцевого самоврядування в порушення порядку та способу прийняття рішення, безпідставно було відмовлено ОСОБА_1 у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не довів суду та не надав беззаперечних доказів, які підтверджують правомірність прийнятого ним рішення від 11 грудня 2012 року № 4884 «Про відмову у наданні згоди гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га, що розташована по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 11 грудня 2012 року № 4884 «Про відмову у наданні згоди гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га, що розташована по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складено 11 березня 2014 року.

Суддя (підпис) С.А. Водяхін

З оригіналом згідно

Суддя С.А. Водяхін