Єдиний унікальний номер 227/208/14-ц Номер провадження 22-ц/775/2670/2014

Головуючий у суді 1 інстанції - Любчик В.М.

Доповідач - Жарова Ю.І.

Категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.,

суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,

при секретарі Саєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2014 року позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 12000 гривень. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

З вказаним рішенням не погодився відповідач по справі, Державне підприємство «Добропіллявугілля», в зв'язку з чим звернувся до апеляційного суду Донецької області із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що рішення суду ґрунтується на недоведених та неповно з'ясованих обставинах, а розмір стягнутої суми є надмірним, просив: рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2014 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що у позовній заяві не зазначено якими доказами підтверджується встановлення моральної шкоди, а висновок МСЕК не містить свідчень про те, що крім стійкої втрати працездатності МСЕК встановила позивачеві ще і наявність моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я. Судом при ухваленні рішення не було з'ясовано чим саме підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або витрат немайнового характеру за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого при цьому виходить.

Сторони в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, шляхом направлення на їх адреси рекомендованих листів та телефонограм (а.с.38-40).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Добропіллявугілля» не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював прохідником, має стаж роботи у шкідливих умовах 20 років 2 місяці, з них 11 років 2 місяці за професією прохідник.

За час роботи на вугільному підприємстві отримав професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології другої стадії, яке відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії комунального лікувально-профілактичного закладу №11 від 09 січня 2008 року є професійним захворюванням, у зв'язку з чим підприємством було видано акт № 3 розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 16 січня 2008 року (а.с.16-17).

Відповідно довідки МСЕК № 115200 від 05 лютого 2008 року позивачу вперше встановлено 40 % втрати працездатності, третя група інвалідності (а.с.6).

09 грудня 2007 року ОСОБА_2 звільнено у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній на роботі за станом здоров'я, з виплатою допомоги у розмірі одномісячного середнього заробітку, та 3-х місячної допомоги у зв'язку з виходом на пенсію. Даний факт підтверджується копією трудової книжки (а.с. 4). Ушкодженням здоров'я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно з правилами ст.237№ КЗпП України.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Згідно з вимогами ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування працівникові моральної шкоди покладено на власника або уповноважений ним орган у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак положення ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка передбачала відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва була зупинена на 2006 рік згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-1V, на 2007 рік - згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» змінено Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині виплати моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, згідно з правилами ст.237№ КЗпП України повинен відшкодовувати роботодавець, тобто Державного підприємства «Добропіллявугілля».

Доводи скарги про те, що позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди, безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов'язковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги, що судом необґрунтовано визначено суму відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки із рішення суду вбачається, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно досліджені всі обставини по справі, ступень втрати працездатності, звільнення останнього з роботи за станом здоров'я та враховані всі надані сторонами докази і їм дана належна оцінка і суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача. Визначена судом сума відшкодування моральної шкоди є справедливою та такою, що відповідає обставинам справи.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є довідка МСЕК № 115200 від 05 лютого 2008 року, акт №3 розслідування хронічного професійного захворювання від 16.01.2008 року.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди в зв'язку із професійним захворюванням та наявності у позивача права на відшкодування моральної шкоди внаслідок отриманого професійного захворювання відповідають обставинам справи та вимогам закону, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір підлягає вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись статтею 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля» - відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2014 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: