Єдиний унікальний номер 237/2252/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2309/2014
Головуючий у суді 1-ої інстанції Ступін І.М.
Доповідач - Жарова Ю.І.
Категорія 46
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Никифоряка Л.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Внуковій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 27 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 27 січня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів - задоволено частково.
Встановлено, що громадянин ОСОБА_2 є батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 29 серпня 2011 року. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач по справі, ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 27 січня 2014 року змінити в частині стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з ? до 1/6 частки, стягнення проводити, починаючи з дня набуття законної сили рішення суду в даній справі, і до досягнення дитиною повноліття, внести до актового запису про народження №180 від 29.11.2010 року складеного виконкомом Курахівської міської ради Марийського району Донецької області зміни, а саме: змінити по-батькові дитини з «ОСОБА_4» на «ОСОБА_4», вказавши в графі «батько» - ОСОБА_2 громадянин України, прізвище дитини залишите «ОСОБА_4».
В обґрунтування доводів скарги апелянт послався на те, що судом не було враховано розбіжностей в поясненнях, щодо стосунків між позивачкою та відповідачем. Також не було враховано той факт, що позивачкою були внесені відомості про батька дитини на власний розсуд, що свідчить про те, що позивачка не вважала відповідача батьком своєї дитини. Апелянт зазначає, що суд не прийняв до уваги майновий стан відповідача, а також, що він має дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за їх сумісною дитиною. Вважає, що аліменти з нього повинні стягуватися з дня ухвалення рішення, а також не погоджується із встановленням прізвища дитини.
В судовому засіданні позивачка та її представник заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили її відхилити.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідача оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача, представників позивача та відповідача, вислухавши пояснення позивача, відповідачки, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без зміни з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка із відповідачем лише зустрічалася, без оформлення їх відносин офіційно. Внаслідок зазначених зустрічей вона завагітніла та народила сина, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Під час реєстрації народження сина та при отриманні свідоцтва про народження позивачем було зазначено у графі «батько» - ОСОБА_5.
Під час розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про призначення по справі судово-генотипоскопічної експертизи з метою з'ясування хто є батьком дитини.
Але проведення призначеної експертизи виявилося не можливим, оскільки відповідач не з'явився до медичної установи без зазначення причин своєї неявки.
Відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Так, судом встановлено, що при розгляді зазначеної справи при призначенні судово-генотипоскопічної експертизи відповідач ОСОБА_2 жодного разу до медичної установи не з'являвся, що підтверджується повідомленнями медичної установи (а.с.30,44, 89, 101, 162).
Відповідач не надав належних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо того, що він не є батьком дитини, яку потрібно матеріально забезпечувати та підтримувати.
Відповідачу при призначенні судово-генотипоскопічної експертизи була надана можливість довести суду, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 не є його сином, тим більше, що позивач була погоджена сплатити вартість проведення призначеної експертизи, а тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині встановлення факту, що ОСОБА_2 є рідним батьком ОСОБА_4.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року, «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», п.9, відповідно до ст.. 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість, вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Обов'язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч. 2 1ст. 51 Конституції України і в ст. 180 Сімейного кодексу України, яка говорить, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.
Відповідно до вимог ст.181 СК України за рішенням суду гроші на утримання дитини присуджуються в частині від доходу його матері, батька і (або) у твердій грошові сумі.
Згідно зі ст.ст. 182, 183 СК України частина заробітку (доходу) батька, що буде стягуватися, як аліменти, визначається судом. При цьому розмір аліментів на одну дитину при будь-яких обставинах не може бути менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_2 від обов'язку утримання дитини судом не встановлено. Домовленості між батьками щодо способу утримання дитини не досягнуто.
Оцінивши надані по справі докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не виконує у відношенні свого малолітнього сина передбачені сімейним законодавством батьківські обов'язки з його утримання, чим порушує право дитини на достатній рівень життя.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
При визначенні розміру аліментів, як вбачається з вимог ст. 182 СК України, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Вказаний розмір аліментів визначений з врахуванням матеріального стану відповідача, його доходів та можливості надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, відповідає положенням ст. 182 СК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Довід апеляційної скарги щодо залишення дитині прізвища матері «Шишлакова», замість прізвища батька «Антикуз» не може бути прийнятим до уваги судовою колегією, оскільки відповідно до ст.. 145 СК України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.
Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їх згодою.
Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини (ч. 5 ст. 148 СК України).
Відповідач до суду із відповідними позовними вимогами не звертався.
Довід апеляційної скарги в частині зміни розміру аліментів також не може бути прийнятий до уваги апеляційним судом, оскільки відповідно до ст.. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цьього кодексу (ч. 1 ст. 60 ЦПК України.
Відповідач заперечуючи проти розміру аліментів, всупереч вищезазначеним вимогам закону, не надав суду будь-яких належних доказів в обґрунтування своїх заперечень.
Доводи апеляційної скарги в своїй більшості стосуються оцінки доказів.
Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.
Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.
За вказаних обставин доводи позивача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачем не надано.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
У відповідності з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 303,307, 308, 314,315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 27 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання чинності.
Судді: