Єдиний унікальний номер 2-1731/11 Номер провадження 22-ц/775/1506/2014

Головуючий в 1 інстанції Петруня Н.В.

Доповідач Жарова Ю.І.

Категорія 45

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Бугрим Л.М.,

суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,

при секретарі Маханько В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2012 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - Відділу земельних ресурсів у м. Костянтинівка Донецької області, про усунення перешкод права власності на землю, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Костянтинівського районного суду м. Донецька від 23 січня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - Відділу земельних ресурсів у м. Костянтинівка Донецької області, про усунення перешкод права власності на землю - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач по справі, ОСОБА_1, звернулась до апеляційного суду із апеляційної скаргою, в якій просила скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом було порушено порядок ведення судового процесу. Також апелянт зазначає, що суд дав неналежну оцінку документам по справі, відхилив клопотання позивачки, щодо присутності в судовому засіданні працівників БТІ, водоканалу, а також третьої особи. Апелянт вказує на те, що судом не прийнято до уваги та не вирішено питання щодо очищення водопровідних колодязів.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 не надано доказів у підтвердження порушення з боку ОСОБА_2 її законних прав та інтересів, її прав на землю та правил добросусідства в частині розташування вбиральні, що була побудована 1970 році та не є порушенням у сфері містобудування; порушення паркану на межі їх домоволодінь; складання побутового сміття на території домоволодіння позивачки та відходів у вигляді кісток плодів та собачих фекалій на межі; впливу дерев, які знаходяться на території земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2, але виростуть та заважатимуть позивачці (деревце вишні); а також засипання будівельним сміттям колодязя холодної води, який розташований не на території земельної ділянки позивачки ОСОБА_1

Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, рішення суду першої інстанції просила скасувати на ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів (а.с. 173).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність представника 3-ї особи, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено, що згідно витягу про реєстрацію права власності а нерухоме майно (а.с. 4) ОСОБА_1 належить на праві власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 15 вересня 2004 року будинок АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці за тією самою адресою (а.с. 5-6). На території ділянки розташовані: жилий будинок, літня кухня-гараж, льох, водопровід, замощення, огорожа.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 липня 2006 року (а. с. 74) ОСОБА_2 належить жилий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці за тією самою адресою (а.с.69). На території ділянки розташовані: житловий будинок, літня кухня, сіні до літньої кухні, сарай, вбиральня, водопровід, огорожа. Як вбачається з висновку про технічний стан будинку, господарських будівель та споруд №16 від 30 жовтня 2009 року (а.с.81) з метою оформлення права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на ім'я ОСОБА_2, розташований за адресою: АДРЕСА_2, встановлено: житловий будинок, цегла, рік побудови 1964р.; літня кухня, дерев'яна, глиняна, рік побудови 1959р.; сіни до літньої кухні, дерев'яні, рік побудови 1959р.; сарай дерев'яний, рік побудови 1979р.; вбиральня дерев'яна, рік побудови 1970р.; водопровід металевий, 1970 року; огорожа дерев'яна, 1970 року; самочинно вбудовано сіни «а» у 2009 році.

Згідно протоколу засідання комісії по земельних спорах та витягу з даного протоколу (а.с.10-11) на засіданні комісії по земельних спорах Костянтинівської міської ради розглянуто питання за заявою ОСОБА_1, яка мешкає по АДРЕСА_1, з приводу встановлення меж між земельними ділянками заявниці та її сусідки ОСОБА_2 Виїздом на місці комісією встановлено, що межі земельних ділянок за документами БТІ відповідають та не порушені, надано рекомендацію оформити документи шляхом її приватизації.

Відповідно до акту від 14 липня 2011 року та листа №7/5-09-4197 від 18 липня 2011 року і а.с. 11, 12), інспекцією Держархбудконтролю в Донецькій області проведено позапланову перевірку за зверненням ОСОБА_1 стосовно порушень при забудові земельної ділянки по АДРЕСА_2, якою було встановлено порушення при розміщенні тимчасових побутових споруд побутового призначення, а саме вбиральні і душової, однак це не є капітальною забудовою земельної ділянки і тому не являється порушенням в сфері містобудування.

Згідно до акту від 20 січня 2012 року (а.с.80) інспекцією Держархбудконтролю в Донецькій області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності державних будівельних норм стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_2, з господарськими спорудами та будівлями належить ОСОБА_2 Документ на земельну ділянку у ОСОБА_2 відсутній, тому визначити межі між сусідніми ділянками АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2, неможливо.

Відповідно до акту від 21 листопада 2011 року, заяви про визначення кадастрового номеру від 21 листопада 2011 року та листа начальника Костянтинівського міського виробничого відділу Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» від 6 грудня 2011 року №186 (а.с.35-36, 47), технічна документація із землеустрою щодо складення документів на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 передано відділу регулювання земельних відносин для сесії міської ради.

Як вбачається з висновку від 2 жовтня 2010 року (а.с.21) дільничним інспектором Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області проведено перевірку заяви ОСОБА_1 з питання засипання будівельним сміттям ОСОБА_2 водопровідного колодязя, розташованого по АДРЕСА_1, та АДРЕСА_3, в ході якої з'ясовано, що ОСОБА_2 дійсно виносила будівельне сміття зі свого подвір'я та засипала вибоїни на проїзній частині, а також хотіла засипати водопровідний колодязь, щоб у нього ніхто не впав. З ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду та винесено офіційне попередження про недопущення протиправних дій у побуті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Згідно із ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 не було порушено, оскільки позивачем не було надано суду першої інстанції правовстановлюючих документів, які б підтверджували її право власності на земельну ділянку, якою вона користується відповідно до технічного паспорту БТІ, в розумінні вимог ст..ст. 125, 125 ЗК України, оскільки на час розгляду справи у суді першої інстанції право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку знаходилося в стадії оформлення.

Згідно із вимогами ч. 1 ст.. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Судова колегія також вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок щодо ненадання ОСОБА_1 доказів в підтвердження наявності порушень з боку ОСОБА_2 її прав на землю та правил добросусідства в частині розташування вбиральні, яка згідно із висновком про технічний стан будинку, господарських будівель та споруд №16 від 30.10.2009р. Костантинівського міського бюро технічної інвентаризації, побудована в 1970 році.

Також судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявності порушень з боку ОСОБА_2 її законних прав та законних інтересів шляхом складання побутового сміття на території домоволодіння позивачки, впливу дерев, які знаходяться на території земельної ділянки відповідача, а також засипання будівельним сміттям колодязя, який розташований за межами земельних ділянок позивача та відповідача.

Згідно із ст.. 105 ЗК України, у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог в повному обсязі.

Довід апеляційної скарги, що розміщення вбиральні не відповідає нормам ДБН 360-92**, а саме розміщення вбиральні на відстані 9 м. від житлового будинку (допускається не менше 15 м.) судовою колегією до уваги не приймається. Оскільки на момент забудови вказаної вбиральні, власниками земельних ділянок та розташованих на них будинків, спадкоємцями яких є сторони у справі, були інші особи. Даних про наявність спору щодо забудови вказаних земельних ділянок та розміщення на них вищезазначених споруд суду не надано. Вбиральня була введена в експлуатацію у 1970 році, самочинним будівництвом не є, що свідчить, що на момент її забудови будь яких порушень норм діючого на той час законодавства не було. Крім того, норми ДБН 360-92 ** введені в дію у 1992 році, тобто на момент збудови вказаної вбиральні вищезазначені норми не діяли, тому посилання на них є помилковим, а доказів наявності порушень вимог законодавства, яке діяло на час забудови земельної ділянки позивачем суду не надано.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення про скасування оскаржуваного рішення. Рішення суду є законним і обґрунтованим.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: