Єдиний унікальний номер 244/3988/13-ц Номер провадження 22-ц/775/901/2014
Головуючий у 1 інстанції - Варнавська Л.О.
Доповідач: Жарова Ю.І.
Категорія 24
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Никифоряка Л.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Внуковій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 07 листопада 2013 року по справі за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 07 листопада 2013 року позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 1384 грн. 06 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із апеляційної скаргою, в якій просила скасувати рішення суду, посилаючись на те, що заборгованість виникла не з її вини, борг, пред'явлений до стягнення є боргом попереднього власника квартири.
Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Позивач, ОКП "Донецьктеплокомуненерго" до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджено направленням на його адресу рекомендованого листа (а.с. 59).
Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність позивача оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи було встановлено наступне:
Згідно особистого рахунку споживача послуг теплопостачання, відкритого за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 мається заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 1384 грн. 06 коп. станом на 01.05.2013 р.
Згідно договору №17 про розстрочення заборгованості та своєчасну оплату поточних платежів за послуги з теплопостачання від 17.10.2012 року ОСОБА_1 зобов'язувалась погашати заборгованість шляхом щомісячного перерахування на поточний рахунок суми боргу в розмірі 204 грн.89 коп., а також нарахування за поточні платежі, але умови договору виконувалися відповідачем не належним чином.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором.
Відповідно до п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
З матеріалів справи встановлено, що письмовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води, водовідведення між позивачем та відповідачем не укладався, тому плату за ці послуги відповідач зобов'язаний був вносити щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з розрахунком ОКП «Теплокомуненерго» за період з лютого 2006 року по березень 2013 року у ОСОБА_1 склалася заборгованість з оплати послуг за спожиту теплову енергію в розмірі 1696 грн. 29 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, належним чином перевіривши докази, дійшов вірного висновку щодо зобов'язання відповідача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором, оскільки .
Довід апеляційної скарги в частині того, що заборгованість пред'явлена позивачем до стягнення є боргом попереднього власника квартири, оскільки виникла до її придбання позивачем, не може бути прийнятим до уваги судовою колегією, оскільки згідно із договором №17 про розстрочення заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за послуги з теплопостачання від 17 жовтня 2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем, ОСОБА_1 визнала суму заборгованості перед позивачем в розмірі 2458 грн. 68 коп., яка виникла станом на 01.10.2012 року та зобов'язалася її погасити протягом року з 01.10.2012 року по 01.10.2013 року. Також, як зазначила відповідач у судовому засіданні, нею частково було погашено вказану заборгованість, в результаті чого заборгованість перед позивачем на момент звернення до суду із позовом склала 1384 грн. 06 коп. Тобто відповідач своїми фактичними діями визнала заборгованість в розмірі 2458 грн. 68 коп., яка виникла станом на 01.10.2012 року.
Висновок суду першої інстанції під час ухвалення рішення що оскаржується, в той частині, що оскільки між сторонами не виникли взаємні грошові зобов'язання у розумінні ст.. 625 ЦК України, що спеціальним законодавством не передбачена відповідальність споживача по оплаті заборгованості з теплопостачання з врахуванням індексу інфляції та річних у разі несвоєчасної оплати послуг, що між сторонами не укладався договір у письмовій формі, який би передбачав дану відповідальність; що відповідальність споживача у вигляді оплати пені не встановлена у теперішній час, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат від інфляційних процесів, річних не можуть бути задоволені - є помилковим.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з частиною 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини 1 ст. 901, частини 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання послуг з централізованого опалення, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 20 червня 2012 року № 6-68цс12, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та яка відповідно до ст. 3607 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України і суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із цим рішенням Верховного Суду України.
Оскільки відмова у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних та 3% річних не була доводом апеляційної скарги, а відповідно до вимог ст.. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. З огляду на те, що позивач рішення суду першої інстанції не оскаржував, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не підлягає зміні або скасуванню в цій частині.
Рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має.
Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення про скасування оскаржуваного рішення. Рішення суду є законним і обґрунтованим.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 07 листопада 2013 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: