Єдиний унікальний номер 243/8863/13-ц Номер провадження 22-ц/775/409/2014
Головуючий у суді 1-ої інстанції Ільяшевич О.В.
Доповідач - Жарова Ю.І.
Категорія 27
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Никифоряка Л.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Внуковій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2013 року по справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В :
Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволені частково.
В позові Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 56798 грн. 06 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду позивач Публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» звернувся до апеляційного суду із апеляційної скаргою, в якій просив, змінити рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_3 є незаконним, необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, таким, що винесено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано той факт, що порука є акцесорним зобов'язанням, залежним від долі основного, підставного припинення поруки є припинення основного зобов'язання, яке тягне автоматичне припинення поруки. Також, апелянт звертає увагу на те, що твердження суду щодо строку позовної давності, є необґрунтованим та не відповідає чинному законодавству, оскільки, сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності стосовно порушеного права або законного інтересу, відповідно договору поруки до 5 років. Також, судом не досліджено положення договору поруки та невірно витлумачено норми закону щодо умов припинення поруки.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи без участи представника банку.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджено направленням на їх адресу рекомендованих листів та телефонограм .
Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність позивача оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що 04 квітня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №59061-CRED. За вказаним договором ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 13000 грн. терміном до 26 вересня 2008 року (а.с. 4-7).
Згідно із вимогами вказаного договору, ОСОБА_2 зобов'язалася здійснювати погашення кредиту у порядок та строки згідно із графіком погашення кредиту та процентів (додаток №1).
Всупереч вимог кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання перед банком не виконала, згідно із розрахунком заборгованості, станом на 04 серпня 2013 року, у неї утворилася заборгованість в сумі 56798 грн. 06 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 12451 грн. 72 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 44346 грн. 34 коп. Розрахунок заборгованості відповідачем ОСОБА_2 не спростований.
Відповідно до вимог ст.. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.. 530 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст.. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі. Що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.. 1049 ЦК України).
04 квітня 2007 року, в забезпечення виконання за кредитним договором №59061-CRED між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки (а.с. 8).
Згідно із вимогами п. 2 та п. 4 вказаного договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники.
Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно із ст.. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
У Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, відповідно до частини четвертої ст.. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно із ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі належного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Саме така позиція щодо справ цієї категорії викладена в постанові Верховного Суду України від 18 липня 2012 року № 78цс12.
Оскільки з договору поруки від 04 квітня 2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_3., вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
За таких обставин у Банка виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 26 вересня 2008 року (строк повного погашення кредиту за кредитним договором №59061 сred від 04.04.2007р.), протягом наступних 6 місяців.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог банку в частині стягнення в відповідача ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором №59061 сred від 04.04.2007р. в розмірі 56798 грн. 06 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 12451 грн. 72 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 44346 грн. 34 коп. та відмови у задоволенні позову щодо стягнення вказаної суми з відповідача ОСОБА_3
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Довід апеляційної скарги в тій частині, що у п. 12 Договору поруки сторони у письмовій формі домовилися про збільшення строку позовної давності стосовно захисту свого порушеного права або законного інтересу за договором поруки до 5 років, в зв'язку з чим твердження суду щодо пропуску 6-ти місячного строку не відповідає нормам чинного законодавства та умовам договору і суперечить ст.. 259 ЦК України, до уваги судовою колегією не приймається, оскільки:
Відповідно до вимог ст.. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. (ч. 1 ст. 259 ЦК України).
Однак, строк дії договору - не є строком в межах якого особа може звернутися до суду за відновленням свого порушеного праві.
Порука - є строковим зобов'язанням, тобто обмежена строком, з яким пов'язане існування (виникнення або припинення) самого права. На відміну від позовної давності, що передбачає строк, протягом якого можна захищати порушене або оспорюване суб'єктивне цивільне право, преклюзивний строк - це час, закінчення якого тягне за собою втрату самого права на власність, на користування чи на володіння.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення про скасування оскаржуваного рішення. Рішення суду є законним і обґрунтованим.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.
Заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: