Єдиний унікальний номер 234/5776/13-ц Номер провадження 22-ц/775/137/2014

Головуючий в 1 інстанції: Чернобай А.О.

Доповідач: Жарова Ю.І.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.,

суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,

при секретарі Внуковій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», за участю третьої особи ОСОБА_3 про дострокове розірвання кредитного договору, договору поруки та іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року в позовних вимогах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», за участю третьої особи ОСОБА_3 про дострокове розірвання кредитного договору, договору поруки та іпотеки - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до апеляційного суду із апеляційної скаргою, в якій просили скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянти посилаються на те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було прийнято до уваги важливих фактів та доказів, що містяться в матеріалах справи, а саме те, що договір був лише змінений (переукладений) з валюти на гривню з укладанням договору майнового поручительства, а дата закінчення виконання кредитного договору співпадає з датою укладання кредитного договору, отже, фактично позивач кошти за кредитним договором не отримав, та як слідство позивачка ОСОБА_2 не могла стати майновим поручителем за не отримані кошти. Також судом не було прийнято до уваги те, що працівники банку приховали інформацію від позивачки, щодо вже наявної кредитної заборгованості у позивача ОСОБА_1 Також апелянти зазначають, що не надання кредитних коштів банком, є істотним порушенням кредитного договору, внаслідок чого були порушені їх права.

Позивачі до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджено направленням на їх адресу рекомендованих листів (а.с. 134, 135).

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджено направленням на її адресу рекомендованих листів та телефонограм (а.с. 134).

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність позивачів та третьої особи оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи було встановлено, що 29.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14М- 11, яким передбачені усі істотні умови договору. Згідно п. А.2 договору сума кредиту складає 539644,43 грн., 508223,61 грн. цільовий кредит, з обліком 4771,08 грн. на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п.п. 2.1.6, 2.2.10 договору, 5% + 1000 грн. на сплату судових витрат (а.с. 5-8). Відповідно до п. 7.2 кредитного договору договір може бути змінений або розірваний по ініціативі однієї із сторін в передбаченому законом та договором порядку.

04.07.2011 року позивач ОСОБА_1 підписав заявку на видачу кредиту (а.с. 103)

Згідно розпорядження по банку від 04.07.2011 року та квитанції № 3 про видачу готівки від 04.07.2011 року з підписом отримувача ОСОБА_1 позивачу ОСОБА_1 було видано кредит у розмірі 508223,61 грн. (а.с. 59 - 60).

Квитанція № 3 від 04.07.2011 року, яка містить підпис позивача ОСОБА_1 свідчить про отримання ним коштів у розмірі 508223,61 грн. за договором 14М-11 від 29.07.2011р.

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору № 14М-11 вбачається, що позивач ОСОБА_1 після отримання кредиту за період з липня 2011 року по березень 2013 року спочатку повністю, а з березня 2012 року - частково, виконує свої зобов'язання за кредитним договором та сплачує заборгованість, (а.с. 61 - 62, 104 - 106).

29.06.2011 року між позивачем ОСОБА_2 та ПриватБанком було укладено договір поруки, предметом якого є надання поруки Поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків за кредитним договором № 14М-11 від 29.06.2011 року. (а.с. 88-91).

30.06.2011 року між ОСОБА_2 та ПриватБанком було укладено договір іпотеки з майновим поручителем, предметом якого є надання Іпотекодавцем в іпотеку приміщення підприємства громадського харчування, вбудованого в жилий будинок загальною площею 120,2 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед Іпотекодержателем. (а.с. 92 - 101). За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору від 29.06.2011 року № 14М-11.

Враховуючи те, що Кредитний договір було укладено у відповідності до норм діючого законодавства, а інших умов зміни, припинення або розірвання договору в ньому не передбачено, згоди сторін щодо таких умов не досягнуто, то зміна, припинення або розірвання договору повинно відбуватися у відповідності до норм цивільного законодавства, а саме: положень ст. 651 ЦК України.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено сторонами, Кредитний договір було укладено на споживчі цілі, грошові кошти, згідно підписаної позивачем ОСОБА_1 квитанції, банком було надано ОСОБА_1, тобто умови кредитного договору зі сторони Банку були виконані у повному обсязі, а позивачами суду не надано належних та допустимих доказів щодо істотного порушення ПриватБанком умов кредитного договору.

Також в судовому засіданні встановлено, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, та надав позивачу ОСОБА_1 кредит на умовах, встановлених договором, крім того ОСОБА_1 з липня 2011 року по березень 2013 року спочатку повністю, а з березня 2012 року - частково, виконував свої зобов'язання за кредитним договором та сплачував заборгованість.

Відповідно до вимог ст.. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ст.. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів, банк свої зобов'язання за кредитним договором № 14М-11 від 29.06.2011р. виконав у повному обсязі та надав позивачу грошові кошти обумовлені договором кредиту, у строки та у сумі встановленій договором кредиту, а позивач прийняв вказану суму в розмірі 508223 грн. 61 коп., що підтверджено квитанцією - заявою на видачу готівки №3 від 04.07.11р., в якій зазначено зміст операції: видача кредитів готівкою згідно договору №14М-11, суму 508223 грн. 61 коп., та яка містить власний підпис позивача - ОСОБА_1 та підпис касира (а.с. 60).

Крім того з розрахунку заборгованості по кредитному договору №14М-11 вбачається, що позивач ОСОБА_1, після отримання кредиту, у період з липня 2011 року по березень 2013 року, спочатку повністю, а з березня 2012 року - частково, виконує свої зобов'язання за кредитним договором та сплачує заборгованість.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором в частині надання суми кредиту та прийняття такого виконання позивачем та часткового виконання останнім своїх зобов'язань за цим кредитним договором, а тому вимоги про розірвання кредитного договору, договору поруки та іпотеки є такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, належним чином перевіривши докази, дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у розірванні кредитного договору, договору поруки та іпотеки у зв'язку з необґрунтованістю таких вимог.

Довід апеляційної скарги в частині того, що договір був лише змінений (переукладений) з валюти на гривню з укладанням договору майнового поручительства, а дата закінчення виконання кредитного договору співпадає з датою укладання кредитного договору, отже, фактично позивач кошти за кредитним договором не отримав, та як слідство позивачка ОСОБА_2 не могла стати майновим поручителем за не отримані кошти, судовою колегією до уваги не приймається, оскільки, всупереч вимог ст.. 60 ЦПК України, позивачі, вказані факти належними та допустимими доказами не довели, та не спростували факт отримання позивачем грошових коштів саме за договором поруки №14М-11.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог в повному обсязі.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення про скасування оскаржуваного рішення. Рішення суду є законним і обґрунтованим.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: