22-ц/775/11619/2013

0531/10149/12

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.,

суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,

при секретарі Внуковій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 01 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 01 лютого 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення - задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, посвідченим 19.01.2011 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованим в реєстрі за № 155, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 54,7 кв.м. житловою площею 39,4 кв.м, що належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 804ф/02-2011, укладеним 19.01.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ОСОБА_1, в розмірі 216682 (двісті шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 46 коп., що складається: 59888,89 грн. - поточна заборгованість за кредитом, 94111,11 - прострочена заборгованість за кредитом, 3534,42 грн. - заборгованість за поточними відсотками, 43861,85 - заборгованість за простроченими відсотками, 10051,30 грн. - пеня за прострочену заборгованість за кредитом, 5234,89 - пеня за прострочену заборгованість за відсотками, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду відповідачі по справі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до апеляційного суду із апеляційної скаргою в якій просили скасувати заочне рішення суду та постановити нове, яким зменшити розмір пені (неустойки) та відмовити в зверненні стягнення на предмет іпотеки і виселенні, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не виявлено усіх фактичних даних, що мають значення для справи, оскільки оскаржуване рішення було прийнято судом заочно, без участі відповідачів, які не мали змоги надати свої заперечення. Крім того, є невмотивованим та передчасним рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також апелянтами зазначено, що позивачем по справі ПАТ «Банк Камбіо», на порушення вимог Закону не було надано відповідачам письмової вимоги про усунення порушень з виплати кредиту, а у випадках коли письмова вимога банком не направлялася, позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним. Крім того, як зазначається апелянтами, в рішенні суду повинна бути вказана початкова ціна предмету іпотеки, тобто спірної квартири, однак відповідач не надав суду відповідну довідку про дійсну ціну спірної квартири, в зв'язку з чим суд в рішенні не послався на початкову ціну, а тільки вказав, що ціна повинна бути на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Судом не враховано, що ціна спірної квартири вдвічі вища ніж заборгованість за кредитним договором, яка виникла у зв'язку зі збігом тяжких обставин.

Відповідача ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідача ОСОБА_2 оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідачів, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що 19.01.2011 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 804ф/02-2011 (а.с. 4-7), згідно умов якого Банк надав Позичальнику, ОСОБА_1, у тимчасове користування грошові кошти в сумі 154000 грн. зі сплатою 28% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 17.01.2014 року. Погашення кредиту та відсотків за користування кредитом здійснюється Позичальником щомісячно згідно із графіком.

В забезпечення зобов'язань між Банком та відповідачами було укладено іпотечний договір, предметом якого є належна останнім трикімнатна квартира АДРЕСА_1. Предмет іпотеки оцінений сторонами в 328250 грн.

Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, перерахувавши на особовий рахунок Позичальника грошові кошти в розмірі 154000,00 грн. Проте, згідно виписки за особовим рахунком Позичальник належним чином зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків не виконував, що призвело до утворення заборгованості.

Відповідно до п. 3.2.3 кредитного договору Банк має право достроково витребувати повернення кредиту та проведення повного розрахунку з Банком у випадку наявності у позичальника простроченої заборгованості за кредитом та процентами, порушення позичальником будь-яких умов договору.

Згідно розрахунку, який перевірений судом та визнаний правильним, заборгованість Позичальника за кредитним договором станом на 05.12.2012 року складає 216682,46 (двісті шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 89 копійки, де 59888,89 грн. - поточна заборгованість за кредитом, 94111,11 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 3534,42 грн. - заборгованість за поточними відсотками. 43861,85 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. 10051,30 грн. - пеня за прострочену заборгованість за кредитом, 5234,89 грн. - пеня за прострочену заборгованість за відсотками. Судом встановлено, що 13.10.2012 року відповідачами отримано вимогу Банку № 213/8 від 10.10.2012 року про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, а також вимогу № 213/9 від 10.10.2012 року про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, які на теперішній час залишаються без задоволення.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ст.. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Як передбачено ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги, що випливають з кредитного договору, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, відшкодування збитків, відшкодування витрат, понесених під час звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст.. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому Законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підстав рішення суду.

Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша ст.. 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).

Відповідно до п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5 при розгляді позову іпотеко держателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною ч. ст.. 9, ст.. 109 ЖК України, ст.. 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотеко держателя одночасно із рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотеко держателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як передбачено ст.. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

10.10.2012 року ПАТ «Банк Камбіо», як іпотекодержатель, звернувся до відповідачів з вимогою, в якій просив відповідачів та всіх осіб, які проживають та зареєстровані у квартирі, добровільно звільнити квартиру, яка є предметом іпотеки та розташована за адресою: АДРЕСА_1, в 30-ти денний строк з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 22-23).

Вказана вимога направлена відповідачам рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 13.10.2013 року (а.с.24).

Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5 суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення ст.. 11 Закону України « Про іпотеку».

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, належним чином перевіривши докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог частково, оскільки вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів ґрунтуються на законі, доведені в судовому засіданні, позивачем дотримано досудовий порядок, передбачений чинним законодавством.

Посилання відповідача на те, що судом повинно бути зменшено розмір пені, яка підлягає до стягнення, не може бути прийняте до уваги, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Як вбачається із матеріалів справи та доданого розрахунку заборгованості, сума заборгованості становить 216682 (двісті шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 46 коп., що складається: 59888,89 грн. - поточна заборгованість за кредитом, 94111,11 - прострочена заборгованість за кредитом, 3534,42 грн. - заборгованість за поточними відсотками, 43861,85 - заборгованість за простроченими відсотками, 10051,30 грн. - пеня за прострочену заборгованість за кредитом, 5234,89 - пеня за прострочену заборгованість за відсотками, тобто неможна вважати, що розмір пені перевищує розмір збитків, як це передбачено законом.

Посилання відповідачів на те, що ПАТ «Банк Камбіо» письмової вимоги про усунення порушень з виплати кредиту відповідачам не надсилав, а тому позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, спростовується матеріалами справи, а саме на а.с. 22-24 міститься вимога від 10.10.2012 року з якою ПАТ «Банк Камбіо», як іпотеко держатель, звернувся до відповідачів та в якій просив відповідачів та всіх осіб, які проживають та зареєстровані у квартирі, добровільно звільнити квартиру, яка є предметом іпотеки та розташована за адресою: АДРЕСА_1, в 30-ти денний строк з моменту отримання цієї вимоги.

Вказана вимога направлена відповідачам рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 13.10.2013 року (а.с.24).

Посилання позивача на те, що в рішенні суду повинна бути вказана початкова ціна предмету іпотеки, тобто спірної квартири, також не може бути прийнятий до уваги апеляційним судом, оскільки, згідно із п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5 резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст.. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, в ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотеко держателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Довід апеляційної скарги що ціна спірної квартири значно перевищує розмір заборгованості також не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається з договору іпотеки, вартість об'єкта нерухомості на момент укладання договору, визначена за згодою сторін, становить 328250 грн.

Доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення про скасування оскаржуваного рішення. Рішення суду є законним і обґрунтованим.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 01 лютого 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: