22-ц/775/12003/2013
252/5870/13-ц
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Никифоряка Л.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Внуковій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої злочином , -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 листопада 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої злочином - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином, 20 000 грн., вирішено питання щодо судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскаржили його в апеляційному порядку.
Доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 наведено, що судом першої інстанції було виконано не всі вимоги цивільного судочинства, тому рішення повинно бути скасоване, а цивільна справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд, в якому повинні бути залучені треті особи, допитані ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, також вирішено питання щодо солідарного відшкодування шкоди. Апелянт зазначає, що вивчаючи матеріали справи та слухаючи судове слідство, ним було зроблено неупереджене категоричне судження, що ОСОБА_2 не мав ні фактичних ні реальних можливостей, виходячи з його матеріального та технічного становища, самостійно доклавши зусиль вивезти металеві конструкції та цього він не прагнув, а справжніми винуватцями злочину є - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з яких і потрібно стягнути вартість матеріальної шкоди.
Доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просив рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд для вирішення питання про залучення в якості третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4, працівників Микитівського РВ ГМУ ГУМВД України в Донецькій області, а також допитати самого потерпілого ОСОБА_1 Також апелянт зазначає, що суд не прийняв до уваги те, що при розгляді кримінальної справи предметом розгляду не було встановлення кількості майна, якісної характеристики та вивчення документів на підтвердження вартості майна, апелянтом було визнано провину у правопорушенні, однак матеріали кримінальної справи не містять відомостей та підтверджень наявності у ОСОБА_1 майна на суму саме 20 000 гривень. В цивільному провадженні позивачем не було надано ніяких доказів та підтверджень про наявність в нього переліченого в позові майна.
Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджено направленням на їх адреси рекомендованих листів (а.с. 50, 51).
Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що вироком Микитівського районного суду м. Горлівки від 07.06.2012 р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, яким спричинена матеріальна шкода ОСОБА_1 в розмірі 20 000 грн. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20.11.2012 року вирок Микитівського районного суду м. Горлівки від 07.06.2012 р. стосовно ОСОБА_2 змінено на підставі ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_2 звільнено від покарання, призначеного за ст. 356 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. В іншій частині вирок залишено без змін. Тобто обставини спричинення ОСОБА_1 діями ОСОБА_2 матеріальної шкоди та її розмір - 20 000 грн. встановлено чинним вироком суду, що за ч. 4 ст. 61 ЦПК України є преюдиціальним актом.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК. На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).
Оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третя статті 61 ЦПК), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.
Під судовим рішенням, зазначеним у частині третій статті 61 ЦПК, мається на увазі будь-яке судове рішення, яким справа вирішується по суті, яке ухвалює суд у порядку цивільного судочинства (рішення, в тому числі й заочне, або ухвала, а також судовий наказ.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, належним чином перевіривши докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки вироком Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 07 липня встановлено, що внаслідок навмисних протиправних дій ОСОБА_2 була спричинена матеріальна шкода ОСОБА_1 на суму 20000 грн.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині того, що до участі у справі повинні бути залучені треті особи, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та вирішено питання щодо солідарного відшкодування шкоди, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст.. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Позов ОСОБА_1 заявлено про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином в розмірі 20000 грн. саме з ОСОБА_2, вимог щодо солідарного відшкодування шкоди з вищезазначених осіб позивач не заявляв, крім того, вироком суду винним визнаний саме ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 що при розгляді кримінальної справи предметом розгляду не було встановлення кількості майна, якісної характеристики та вивчення документів на підтвердження вартості майна, апелянтом було визнано провину у правопорушенні, апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки вироком по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 356 КК України, від 07.06.2012 р. встановлено, вартість та перелік майна, належного ОСОБА_1, яке ОСОБА_2 своїми незаконними діями привласнив та перепродав. Згідно із ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення про скасування оскаржуваного рішення. Рішення суду є законним і обґрунтованим.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 листопада 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: