Справа № 1316/3025/12 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський М.О.

Провадження № 22-ц/783/303/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

Категорія:79

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючий суддя: Шумська Н.Л.

судді: Струс Л.Б., Шандра М.М.

секретар: Бадівська О.О.

особи, які беруть участь у справі: ОСОБА_2, представник ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 серпня 2013 року у справі за позовом за клопотанням Головного управління юстиції у Львівській області в інтересах ОСОБА_4 про надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення іноземного суду про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 аліменти,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 серпня 2013 року клопотання Головного управління юстиції у Львівській області в інтересах ОСОБА_4 про надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення іноземного суду про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 аліменти задоволено; надано дозвіл на примусове виконання в Україні рішення Районного суду у Пьотркові Трибунальському (Республіка Польща) від 21.04.2011 року у справі №ІІІ RC 253/09 про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 30.04.2009 року по 350 злотих щомісячно; стягнуті аліменти перерахувати ОСОБА_4 ОСОБА_8 на рахунок: НОМЕР_1, ОСОБА_9 Bank Polski Spolka Akcyjna Oddzial nr 1 w Tuszynie, ulica Parkowa 3, 95-080 Tuszyn; стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 229, 40 грн.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2. В апеляційній скарзі покликається на її незаконність, вказує що оскаржувана ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та при винесенні ухвали суд не врахував доказів, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що згідно з положеннями Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цільних і кримінальних справах, ратифікованого Постановою Верховної Ради України №3941-ХІІ від 04.02.1994 року, до клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання в Україні рішень Республіки Польща повинен бути поданий документ, який підтверджує, що сторона, відносно якої ухвалене рішення і яка не брала участі у розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином. Однак, до клопотання Головного управління юстиції у Львівській області додане лише повідомлення про виклик ОСОБА_2 у судове засідання, а чи був ОСОБА_2 повідомлений про судове засідання 21.04.2011 року в матеріалах справи нема. Крім того, до клопотання повинна бути долучена повна копія рішення, але у даному клопотанні знаходиться лише витяг з вироку. Також у рішенні не зазначено чітко до якого періоду ОСОБА_2 має сплачувати аліменти, що порушує його права. Крім того, в акті цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції 15.06.2004 року за №336953 в графі батько записано ОСОБА_2 - громадянин Польщі, а апелянт ОСОБА_2 - Громадянин України. Просить ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 серпня 2013 року скасувати та постановити нову, якою клопотання залишити без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду та відсутність підстав для її скасування.

Судом першої інстанції встановлено, що вироком Районного суду у Пьотркові Трибунальському (Республіка Польща) від 21.04.2011 року у справі ІІІ RC 253/09, визнано ОСОБА_2 батьком малолітнього ОСОБА_7 та присуджено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів в сумі 350 злотих щомісячно починаючи з 30.04.2009 року. Даний вирок набрав законної сили 10 серпня 2011 року

Відповідно до ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражі) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою, або за принципом взаємності.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» суди повинні з'ясовувати наявність міжнародних договорів про взаємне надання правової допомоги між Україною і державою, про визнання й виконання рішення суду чи арбітражу якої надійшло клопотання. У даний час є чинним, зокрема двосторонній договір України про правову допомогу та правові відносини в цивільних і кримінальних справах з Республікою Польща (підписано 24 травня 1993 р., ратифіковано Україною 4 лютого 1994 р.). Під цивільними в цьому Договорі розуміються також сімейні і трудові справи.

Згідно з даним Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах Договірні Сторони визнають і виконують на своїй території рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони, а саме: рішення судів з цивільних справ; рішення судів з кримінальних справ в частині, що

стосується відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Положення пункту 1 застосовуються також до мирових угод з цивільних справ майнового характеру затверджених судом. Визнання і виконання рішення належить до компетенції суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане. При розгляді справи суд обмежується перевіркою виконання умов, передбачених статтями 50 і 51.

Відповідно до ст. 391 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Згідно з ч.1 ст. 392 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Постановляючи ухвалу про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Районного суду у Пьотркові Трибунальському Республіки Польща від 21 квітня 2011 року про стягнення суд виходив з того, що умови, передбачені в ст. 50 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах дотримані, а підстави, передбачені ст. 396 ЦПК України, для відмови у задоволенні клопотання про визнання та примусове виконання на території України вироку у Пьотркові Трибунальському (Республіка Польща) від 21.04.2011 року відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Доводи апелянта щодо порушення вимог положень Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, до клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання в Україні рішень Республіки Польща не поданий документ, який підтверджує, що сторона, відносно якої ухвалене рішення і яка не брала участі у розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином, зокрема в матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_2 на судове засідання 21.04.2011 року, колегія суддів не бере до уваги, оскільки як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 було вручено повідомлення про виклик до суду на 12.10.2010 року 03 вересня (а.с. 26), 16.04.2010 року ОСОБА_2 було вручено копію позову, а також надано місячний строк для повідомлення суду про адресу представника у Польщі, оскільки ОСОБА_2 проживає за кордоном, однак дану інформацію апелянт не надав, а також 02.07.2011 року отримав копію вироку (а.с.28). Відтак суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 знав про розгляд справи щодо батьківства та стягнення аліментів та заявником надано всі необхідні документи для примусового виконання рішення іноземного суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не ставлять під сумнів висновків суду першої інстанції про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому на підставі ст. 312 ЦПК України колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а ухвалу залишає без змін.

Керуючись ст.303, п.1ч.2ст.307, п.1 ч.1 ст.312, п.4 ч.1ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 серпня 2013 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення й може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Н.Л. Шумська

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра