ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року м. ЛуцькСправа № 803/386/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Паська О.В.,

представника відповідача Зуєва А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (далі - позивач, товариство, ТзОВ «Волинь-зерно-продукт») звернулося в суд з адміністративним позовом до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, інспекція, Ківерцівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000022200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 14 січня 2014 року по 23 січня 2014 року працівниками Ківерцівської ОДПІ проводилася позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «АФ Приват Агро» за період з 01 грудня 2012 року по 30 вересня 2013 року та з ПП «Приват Агро» за період з 01 лютого 2012 року по 31 жовтня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 29 січня 2014 року №160/2201/31496816, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000022200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 160 131,00 грн, в тому числі за основним платежем 106 754,00 грн та за штрафними санкціями 53 377,00 грн.

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладений висновок податкового органу про нереальність (нікчемність) господарських операцій з контрагентами ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро», який мотивований тим, що в товаротранспортних накладних проставлені лише підписи, але відсутні прізвища та посади відповідальних осіб, які відпускали та приймали товар, що не дає змогу ідентифікувати їх. Також в ТТН не вказано точної адреси навантаження та розвантаження, а зазначено лише назви населених пунктів, що не дає можливості прослідкувати точний рух товару. Крім того, при проведенні перевірки в одній з ТТН було встановлено невідповідність у назві вантажовідправника та проставленої печатки.

Позивач вважає висновки податкового органу помилковими, оскільки сторони договорів в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами. Контрагенти підприємства на момент проведення господарських операцій були не припинені та зареєстрованими платниками ПДВ, тобто володіють необхідною податковою правосуб'єктністю.

Щодо невідповідності найменування вантажовідправника та печатки у ТТН №12/12-48 ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» вказує, що листом від 14 грудня 2012 року ПП «АФ Приват Агро» повідомило про помилкове зазначення у цій ТТН найменування ПП «Приват Агро» та просило вважати це технічною помилкою. На підставі вищевикладеного підприємство просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000022200.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити. Додатково надав суду докази наявності у ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» складських приміщень та цехів за адресою м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10, куди безпосередньо поставлявся товар від ПП «АФ Приват Агро» та ПП «Приват Агро» (т.1 а.с.116-120). На підтвердження відображення товару в бухгалтерському обліку підприємства надав суду відповідні оборотно-сальдові відомості (т.1 а.с.216 - т.2 а.с.28). Також на підтвердження подальшої реалізації готової продукції надав видаткові накладні, податкові накладні, товаротранспорті накладні, довіреності на отримання ТМЦ (т.2 а.с.29 - т.2 а.с.76). Пояснив, що контрагенти поставляли давальницьку сировину, яка вироблялася в різних містах України (а не за місцем реєстрації постачальників - м. Дніпропетровськ) і саме тому в товаротранспортних накладних місця завантаження відрізняються.

Щодо встановленої під час судового засідання розбіжності у кількості поставленого шроту соняшника від ПП «Приват Агро» (60 тонн) пояснив, що помилково не надав відповідні первинні документи при зверненні до суду та надав їх під час судового засідання (т.2 а.с.77-83). Крім того, спростував доводи представника інспекції про те, що оплата за поставлену сировину підприємством не проведено у повному обсязі, оскільки перевірка проводилася інспекцією вибірково по місяцям, в той час як відносини між підприємствами відбувалися протягом всього періоду з лютого 2012 року по вересень 2013 року і розрахунку між сторонами проведені у повному обсязі.

Представник відповідача, Ківерцівської ОДПІ, в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у поданих письмових запереченнях від 17 березня 2014 року (т.1 а.с.155-156) зміст яких зводиться до того, що товаротранспортні накладні позивача складені з порушенням законодавства, оскільки в них не розшифровані підписи посадових осіб, що їх складали, а також відсутня точна адреса навантаження та розвантаження товару. На думку представника інспекції, про нереальність господарських операцій свідчать отримані Ківерцівською ОДПІ акти ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 28 серпня 2013 року №651/04-63-22-03/36640515, ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 21 серпня 2013 року №309/202-02/38432303, від 18 грудня 2013 року №1494/22-02/38432303 (т.1 а.с.157-208).

Додатково звертав увагу суду на той факт, що контрагенти позивача зареєстровані в м. Дніпропетровську, в той час як шрот соняшника поставлявся з інших міст України та не мають складських приміщень на зберігання товару, якість шроту та макухи не підтверджена жодними документами, відсутні довіреності на отримання товару. Крім того, в акті перевірки були зафіксовані факти наявності кредиторської заборгованості за поставлений товар станом на 01 жовтня 2012 року та 01 листопада 2012 року (т.1 а.с.21-22). На підставі вищевикладеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 14 січня 2014 року по 23 січня 2014 року працівниками Ківерцівської ОДПІ проводилася позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «АФ Приват Агро» за період з 01 грудня 2012 року по 30 вересня 2013 року та з ПП «Приват Агро» за період з 01 лютого 2012 року по 31 жовтня 2012 року, за результатами якої складений акт від 29 січня 2014 року №160/2201/31496816 (т.1 а.с.11-36).

Відповідно до висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 106 754,00 грн. Також встановлено порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 323 770,00 грн (ст.25 акту, т.1 а.с.35).

Вказані висновки мотивовані тим, що в товаротранспортних накладних проставлені лише підписи, але відсутні прізвища та посади відповідальних осіб, які відпускали та приймали товар, що не дає змоги ідентифікувати їх. Також в ТТН не вказано точної адреси навантаження та розвантаження, а зазначено лише назви населених пунктів, що не дає можливості прослідкувати точний рух товару. Крім того, при проведенні перевірки було встановлено невідповідність у назві вантажовідправника та проставленої печатки в одній ТТН (найменування - ПП «Приват Агро», а печатка ПП «АФ Приват Агро») (ст.17 акту, т.1 а.с.27).

Позивач з такими висновками податкового органу не погодився та подав на адресу контролюючого органу письмові заперечення від 04 лютого 2014 року №110 (т.1 а.с.7-10).

За результатами перевірки та на підставі акту від 29 січня 2014 року №160/2201/31496816 Ківерцівською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000022200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 160 131,00 грн, в тому числі за основним платежем 106 754,00 грн та за штрафними санкціями 53 377,00 грн (т.1 а.с.37).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Луцької ОДПІ від 13 лютого 2014 року №0000022200 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» 27 червня 2001 року зареєстроване як юридична особа Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області. Основними видами діяльності товариства згідно КВЕД-2010 є 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний)», 01.61 «Допоміжна діяльність у рослинництві», 10.61 «Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості», 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», 52.10 «Складське господарство», 71.12 «Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах», 41.20 «Будівництво житлових і нежитлових будівель». Вказані обставини підтверджуються довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 11 квітня 2013 року серія АА №859354 (т.1 а.с.103).

Актом перевірки від 29 січня 2014 року №160/2201/31496816 підтверджується, що позивач з 11 липня 2001 року зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 11 липня 2001 року №02399100 (т.1 а.с.12).

Крім того, підприємству на праві приватної власності за адресою м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10 належать: приміщення зерноскладу, склад розсипання комбікормів, приміщення цеху ОКЦ-30, приміщення цеху стартерних комбікормів. Зазначені обставини підтверджені відповідними витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 103 (т.1 а.с.116-120, 216-218).

Щодо господарських операцій між ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» та ПП «АФ Приват Агро» суд зазначає наступне.

Як слідує з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне підприємства «АФ Приват Агро» (ідентифікаційний код 38432303) з 08 серпня 2013 року перебуває в стані припинення юридичної особи за рішенням засновників (т.1 а.с.151-152).

Матеріалами справи підтверджується, що між ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» (покупець) та ПП «АФ Приват Агро» (продавець, постачальник) 04 грудня 2012 року у м. Дніпропетровську укладений договір поставки №04/12-04. За умовами цього договору постачальник зобов'язувався систематично поставляти покупцю визначений товар, а покупець зобов'язувався приймати замовлений товар та оплачувати його (п.1.1). Кількість товару, вартість та виняткові умови поставки викладаються в додатку до кожної окремої поставки та є невід'ємною складовою цього договору (п.1.2) (т.1 а.с.38-39).

На виконання вказаного договору між сторонами були укладені додатки №2 від 11 грудня 2012 року, №23/1 від 12 вересня 2013 року, №23/2 від 12 вересня 2013 року, №24/1 від 16 вересня 2013 року, №24/2 від 16 вересня 2013 року, №6 від 08 лютого 2013 року, №7 від 08 лютого 2013 року, №8 від 18 лютого 2013 року, №9 від 22 лютого 2013 року, №18 від 07 травня 2013 року, №19/1 від 16 травня 2013 року, №19/2 від 16 травня 2013 року, №20/1 від 22 травня 2013 року, №20/2 від 22 травня 2013 року, №21/1 від 24 травня 2013 року, №21/2 від 24 травня 2013 року. В усіх з перерахованих додатків сторони договору домовилися про поставку шрота соняшника на умовах СРТ, тобто до складу покупця, який розташований за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10 (т.1 а.с.46-61).

Фактичне постачання даного товару підтверджується складеними між сторонами видатковими накладним №45 від 14 січня 2013 року, №83 від 21 січня 2013 року, №124 від 25 січня 2013 року, №193 від 08 лютого 2013 року, №194 від 08 лютого 2013 року, №242 від 18 лютого 2013 року, №267 від 22 лютого 2013 року, №857 від 07 травня 2013 року, №903 від 16 травня 2013 року, №1063 від 16 травня 2013 року, №969 від 22 травня 2013 року, №1124 від 22 травня 2013 року, №1011 від 24 травня 2013 року, №1125 від 24 травня 2013 року, №1335 від 12 вересня 2013 року, №1336 від 12 вересня 2013 року, №1337 від 16 вересня 2013 року, №1338 від 16 вересня 2013 року, №17 від 06 грудня 2012 року, №60 від 13 грудня 2012 року (т.1 а.с.85-102, т.2 а.с.77-78).

Перевезення товару підтверджується товаротранспортними накладними від 06 лютого 2013 року №6/02-15, від 04 лютого 2013 року №04/02-10, від 16 лютого 2013 року №16/02-65, від 20 лютого 2013 року №20/02-78, від 06 травня 2013 року №6/03-28, від 15 травня 2013 року №15/05-62, від 21 травня 2013 року №21/05-135, від 23 травня 2013 року №23/05-145, від 11 вересня 2013 року №11/091, від 14 вересня 2013 року №14/091, від 04 грудня 2012 року №04/12-01, від 12 грудня 2012 року №12/12-48, від 23 січня 2013 року №23/01-01, від 19 січня 2013 року №19/1-79, від 11 січня 2013 року №11/1-47, від 20 серпня 2012 року №947, від 01 жовтня 2012 року №039308 (т.1 а.с.62-76, т.2 а.с.79-80).

Оскільки поставка товару відбувалася на умовах Інкотермс СРТ, тобто до складу покупця, а факт прийому-передачі товару фіксувався у видаткових накладних за підписом директора ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», який на підставі частини п'ятої статті 65 Господарського кодексу України має право без доручення діяти від імені підприємства, тому, на думку суду, не було необхідності виписувати окремі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей по кожній поставці. Крім того, отриманий шрот соняшника був оприбутковий позивачем на бухгалтерський рахунок 201 «Сировина й матеріали» і дати оприбуткування повністю співпадають з дослідженими у судовому засіданні первинними документами (т.1 а.с.219 - т.2 а.с.28). Вищевикладені обставини, на переконання суду, повністю спростовують доводи представника інспекції про відсутність у підприємства доказів отримання товару саме від ПП «АФ Приват Агро».

Розрахунок за поставлену продукцію проведений у повному обсязі та підтверджується платіжним дорученням №13 від 07 грудня 2012 року, а також відповідними банківськими виписками підприємства (т.1 а.с.113, 115).

Для відображення проведених операцій в податковому обліку та для формування податкового кредиту ПП «АФ Приват Агро» виписало позивачу податкові накладні від 11 січня 2013 року №38, від 14 січня 2013 року №53, від 21 січня 2013 року №102, від 25 січня 2013 року №146, від 05 лютого 2013 року №22, від 06 лютого 2013 року №37, від 08 лютого 2013 року №48, від 14 лютого 2013 року №93, від 18 лютого 2013 року №104, від 22 лютого 2013 року №128, від 28 лютого 2013 року №171, від 07 травня 2013 року №13, від 16 травня 2013 року №218, від 16 травня 2013 року №61, від 22 травня 2013 року №297, від 22 травня 2013 року №123, від 24 травня 2013 року №298, від 24 травня 2013 року №162, від 12 вересня 2013 року №1, від 12 вересня 2013 року №2, від 16 вересня 2013 року №4, від 16 вересня 2013 року №3, від 05 грудня 2012 року №19, від 06 грудня 2012 року №22, від 13 грудня 2012 року №65 (т.1 а.с.128-149, т.2 а.с.81-83).

Як встановлено судом та не заперечуються сторонами у судовому засіданні на підставі вищезазначеної господарської операції ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» сформувало податковий кредит та валові витрати підприємства.

Щодо господарських операцій між ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» та ПП «Приват Агро» суд зазначає наступне.

Як слідує з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне підприємство «Приват Агро» (ідентифікаційний код 36640515) 17 червня 2013 року припинено як юридичну особу у зв'язку з визнанням її банкрутом на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04 червня 2013 року №904/616/13-г (т.1 а.с.153-154).

Однак, господарські операції з Приватним підприємством «Приват Агро» відбувалися у період з лютого по жовтень 2012 року, тобто коли воно було діючою юридичною особою, а відтак мало необхідну податкову правосуб'єктність.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» (покупець) та ПП «Приват Агро» (продавець, постачальник) 05 жовтня 2011 року у м. Дніпропетровську укладений договір поставки №05/101. За умовами цього договору постачальник зобов'язувався систематично поставляти покупцю визначений товар, а покупець зобов'язувався приймати замовлений товар та оплачувати його (п.1.1). Кількість товару, вартість та виняткові умови поставки викладаються в додатку до кожної окремої поставки та є невід'ємною складовою цього договору (п.1.2) (т.1 а.с.40-41).

На виконання вказаного договору між сторонами були укладені додатки №6 від 06 лютого 2012 року, №7 від 13 лютого 2012 року, №8 від 16 серпня 2012 року, в яких сторони договору погодили поставку шрота соняшника на умовах СРТ, тобто до складу покупця, який розташований за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10 (т.1 а.с.42-44).

Фактичне постачання даного товару підтверджується складеними між сторонами видатковими накладними від 03 жовтня 2012 року №16, від 16 жовтня 2012 року №81, від 09 лютого 2012 року №ПА-0000076, від 16 лютого 2012 року №ПА-0000100, від 21 серпня 2012 року №ПА-0000952 (т.1 а.с.79-83).

Оскільки поставка товару відбувалася на умовах Інкотермс СРТ, тобто до складу покупця, а факт прийому-передачі товару фіксувався у видаткових накладних за підписом директора ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», який на підставі частини п'ятої статті 65 Господарського кодексу України має право без доручення діяти від імені підприємства, тому, на думку суду, не було необхідності виписувати окремі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей по кожній поставці. Крім того, отриманий шрот соняшника був оприбутковий позивачем на бухгалтерський рахунок 201 «Сировина й матеріали» і дати оприбуткування повністю співпадають з дослідженими у судовому засіданні первинними документами (т.1 а.с.219 - т.2 а.с.28). Вищевикладені обставини, на переконання суду, повністю спростовують доводи представника інспекції про відсутність у підприємства доказів отримання товару саме від ПП «Приват Агро».

Перевезення товару підтверджується товаротранспортними накладними від 08 лютого 2012 року №0627502, від 12 лютого 2012 року №849395 (т.1 а.с.77-78).

Розрахунок за поставлену продукцію проведений у повному обсязі та підтверджується відповідною банківською випискою підприємства (т.1 а.с.114).

Для відображення проведених операцій в податковому обліку та для формування податкового кредиту ПП «Приват Агро» виписало позивачу податкові накладні від 09 лютого 2012 року №45, від 16 лютого 2012 року №97, від 20 серпня 2012 року №165, від 21 серпня 2012 року №176, від 22 серпня 2012 року №80, від 03 жовтня 2012 року №12, від 16 жовтня 2012 року №75 (т.1 а.с.121-127).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у судовому засіданні на підставі вищезазначеної господарської операції ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» сформувало податковий кредит та валові витрати підприємства.

Керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, оцінюючи реальність вищезазначених господарських операцій суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суд з'ясовує рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Проаналізувавши подані позивачем первинні документи по господарським операціям з ПП «Приват Агро», ПП «АФ Приват Агро» (договори, видаткові накладні, податкові накладні, товаротранспортні накладні) суд дійшов висновку, що вказані операції мають реальний характер, оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведений факт перевезення товарів, наявність податкової правосуб'єктності у позивача та його контрагентів, господарської мети при придбанні сировини.

В судовому засіданні було з'ясовано і ця обставина не заперечувалася представниками сторін, що сировина, яка поставлялася позивачу (шрот соняшника) не підлягає обов'язковій сертифікації, а тому в підприємства обґрунтовано відсутні первинні документи, які підтверджують якість продукції.

Також статутна діяльність позивача та види господарської діяльності згідно КВЕД, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідають змісту та суті господарських операцій, які були проведені з ПП «Приват Агро», ПП «АФ Приват Агро» - закупівля сировини, її зберігання та використання для виготовлення готової продукції (т.1 а.с.103-104). Факт наявності у підприємства складських та виробничих приміщень для переробки шроту соняшникового за адресою м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10 підтверджується відповідними витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно оборотно-сальодивими відомостями про оприбуткування на склад (т.1 а.с.116-120, т.1 а.с.219 - т.2 а.с.28). Подальша реалізація позивачем готової продукції підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними, товаротранспортними накладними, довіреностями на отримання ТМЦ (т.2 а.с.29 - т.2 а.с.76). Факт відображення отриманої сировини в бухгалтерському обліку підприємства підтверджується оборотно-сальдовими відомостями (т.1 а.с.216 - т.2 а.с.28). Зазначені обставини в їх сукупності дозволяють суду дійти висновку про наявність у позивача необхідної податкової правосуб'єктності для здійснення господарської операції, а також про наявність зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податків.

Суд не приймає до уваги посилання представника інспекції на те, що у товаротранспортних накладних відсутня повна адреса навантаження та розвантаження (зазначені лише населені пункти), а також не зазначено розшифрування підписів посадових осіб, оскільки сама по собі відсутність цих реквізитів не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Крім того, суд вважає обґрунтованими та приймає до уваги усні пояснення представника позивача, що ПП «Приват Агро» та ПП «АФ Приват Агро» поставляло давальницьку сировину з різних регіонів України і тому в товаротранспортних накладних пункти навантаження відрізняються від місця реєстрації цих юридичних осіб - м. Дніпропетровськ.

Суд вважає допустимим, що у товаротранспортній накладній від 12 грудня 2012 року №12/12-48 (т.1 а.с.73) в найменуванні вантажовідправника зроблена описка, а саме замість ПП «АФ Приват Агро» зазначено ПП «Приват Агро». Факт технічної помилки при заповненні цієї ТТН підтверджується листом ПП «АФ Приват Агро» від 14 грудня 2012 року №14/12-121 (т.1 а.с.45).

Щодо посилання Ківерцівської ОДПІ на акти ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 28 серпня 2013 року №651/04-63-22-03/36640515, ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 21 серпня 2013 року №309/202-02/38432303, від 18 грудня 2013 року №1494/22-02/38432303, то суд зазначає, що в цих актах безпосередньо господарські операції з ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» та відповідні первинні документи не досліджувалися.

Крім того, у вищенаведених актах не спростована наявність у ПП «Приват Агро» та ПП «АФ Приват Агро» складських та виробничих приміщень, а також персоналу для здійснення господарських операцій. Зокрема на сторінці 3 акту ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 21 серпня 2013 року №309/202-02/38432303 зазначено, що на Приватному підприємстві «АФ Приват Агро» працює 9 чоловік. Інформація про наявні складські та виробничі приміщення до звірки надана не була, а отже не можливо достовірно стверджувати, що такі основні засоби відсутні (т.1 а.с.158). Також обидва контрагента як на час перевірок, так і на час проведення господарських операцій були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, про що вказують податкові органи в актах перевірок (т.1 а.с.157, 177). Зазначені обставини, на думку суду, спростовують доводи представника Ківерцівської ОДПІ про відсутність у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності для здійснення господарських операцій з поставки сировини - шрота соняшника.

Щодо доводів представника відповідача про наявність у підприємства кредиторської заборгованості за поставлений товар, то суд зазначає, що в акті перевірки податковою інспекцією була здійснена вибіркова перевірка розрахунків з контрагентами. Зокрема на сторінці 8 акту (т.1 а.с.18) вказано, що заборгованість із ПП «Приват-Агро» станом на 01 грудня 2012 року відсутня, в той час як на сторінці 12 акту вказано, що заборгованість по розрахунках з ПП «Приват Агро» станом на 01 листопада 2012 року становить 67 803,30 грн (т.1 а.с.22). Факт проведення повних розрахунків за весь період господарських операцій між ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» та ПП «Приват Агро», ПП «АФ Приват Агро» підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (т.1 а.с.114-115).

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, та його представник у судовому засіданні не довели суду обґрунтованість та правомірність податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000022200. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000022200 на предмет відповідності частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що воно винесене не на підставі, що передбачено Конституцією та Податковим кодексом України, без повного дослідження всіх обставин реальності господарських операцій, а також необґрунтовано.

Оскільки Ківерцівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області, суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000022200, тому суд дійшов висновку, що зазначені в акті перевірки від 29 січня 2014 року №160/2201/31496816 висновки є необґрунтованими та безпідставними, а податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню. За таких обставин позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як слідує з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» згідно платіжного доручення від 21 лютого 2014 року №50 сплатило судовий збір у розмірі 3 202,62 грн, в той час як при поданні даного позову за правилами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» необхідно було сплачувати 10 % від цієї суми, тобто 320,26 грн.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, тому на користь ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» з Державного бюджету України слід стягнути судовий збір у розмірі 320,26 грн.

Суд роз'ясняє позивачу, що решта суми судового збору (2 882,36 грн) вважається надмірно сплаченою та може бути повернута підприємству лише за його письмовою заявою в порядку визначеному статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 13 лютого 2014 року №0000022200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (43000, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 31496816) судовий збір у розмірі 320,26 грн (триста двадцять гривень двадцять шість копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 27 березня 2014 року.