КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2014 р. Справа№ 911/4673/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача-1 не з'явився,

від відповідача-2 не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2014

у справі №911/4673/13 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп",

2. Фермерського господарства "Г.О.Р."

про стягнення 229343,59 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПК Трейдсервісгруп" (далі - відповідач-1) та Фермерського господарства "Г.О.Р." (далі - відповідач-2) про стягнення 229343,59 грн (згідно заяви від 06.02.2014 №06-1/02 про уточнення позовних вимог), з яких 324,28 грн інфляційних втрат, 16886,92 грн пені та 212132,39 грн процентів за користування чужими грошовими коштами задоволено частково.

Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 16859,99 грн пені, 140,00 грн витрат на публікацію оголошення про виклик представника відповідача-2 у судове засідання та 337,20 грн судового збору.

Стягнуто солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 324,28 грн інфляційних втрат та 6,49 грн судового збору.

У задоволенні вимог про стягнення 212132,39 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 20000,00 грн витрат на послуги адвоката судом відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2014 скасувати в частині відмови у стягненні 212132,39 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 20000,00 грн витрат на послуги адвоката, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції невірно застосовано ст.536, ч.3 ст. 692, ст.694 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та необґрунтовано відмовлено у стягненні 20000,00 грн витрат на послуги адвоката.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 26.03.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказом належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення йому 13.03.2014 поштового відправлення (ухвали від 11.03.2014). Відповідачу-2 кореспонденція не вручена з огляду на те, що він "за зазначеною адресою не проживає" (згідно повідомлення відділення зв'язку).

25.03.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю представника бути присутнім у судовому засіданні.

У судове засідання 26.03.2014 представники сторін не з'явились.

Враховуючи, що сторони повідомлялись про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги позивача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін, звертаючи увагу на право, а не обов'язок суду відкласти розгляд справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з метою дотримання ст.102 ГПК України, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частин 1, 4 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2011 між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" та ФГ "Г.О.Р." укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК270411/6 (далі - договір №ТК270411/6), відповідно до якого постачальник (ТОВ "Корпорація "Агросинтез") зобов'язується поставити у власність покупця (відповідач-2) насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (п.1.1 договору №ТК270411/6).

У зв'язку з несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №ТК270411/6, ТОВ „Корпорація "Агросинтез" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ФГ "Г.О.Р." 40574,82 грн, з яких 18520,11 грн основного боргу, 811,53 грн пені за період з 02.08.2011 по 14.12.2011, 11688,07 грн штрафу за порушення відповідачем строків оплати по договору №ТК270411/6, 9555,11 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2012 у справі №5017/62/2012 позов ТОВ „Корпорація "Агросинтез" задоволено частково. Стягнуто з ФГ "Г.О.Р." на користь ТОВ „Корпорація "Агросинтез" 18240,00 грн основного боргу, 280,11 грн процентів за користування товарним кредитом, 811,53 грн пені, 11688,07 грн штрафу, 9384,00 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 1602,71 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Докази виконання відповідачем-2 рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2012 у справі №5017/62/2012 в матеріалах справи відсутні.

27.04.2011 між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" та ФГ "Г.О.Р." укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК270411/7 (далі - договір №ТК270411/7), відповідно до якого постачальник (ТОВ "Корпорація "Агросинтез") зобов'язується поставити у власність покупця (відповідач-2) насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (п.1.1 договору).

У зв'язку з несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №ТК270411/7, ТОВ „Корпорація "Агросинтез" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ФГ "Г.О.Р." 79047,57 грн, з яких 35806,47 грн основного боргу, 1621,00 грн пені за період з 02.08.2011 по 14.12.2011, 22533,88 грн штрафу за порушення відповідачем строків оплати по договору №ТК270411/7, 19086,22 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2012 у справі №5017/100/2012 позов ТОВ „Корпорація "Агросинтез" задоволено частково. Стягнуто з ФГ "Г.О.Р." на користь ТОВ „Корпорація "Агросинтез" 35806,47 грн основного боргу, 1621,00 грн пені, 2533,88 грн штрафу, 19086,22 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 1580,95 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Докази виконання відповідачем-2 рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2012 у справі №5017/100/2012 в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, сума боргу відповідача-2 перед ТОВ „Корпорація "Агросинтез" згідно рішень Господарського суду Одеської області від 14.03.2012 у справах №5017/62/2012 та №5017/100/2012 становить 54046,47 грн (35806,47 грн + 18420,00 грн).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

15.11.2012 між ТОВ „Корпорація "Агросинтез" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) укладено угоди №15-11/12-116 та №15-11/12-117 про заміну кредитора у зобов'язанні (далі - угоди про заміну кредитора у зобов'язанні в редакції додаткових угод від 14.08.2013 №2), відповідно до яких первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ФГ "Г.О.Р." (боржник) зобов'язання:

- щодо сплати суми пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту від 27.04.2011 №ТК270411/7, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту від 27.04.2011 №ТК270411/7 (п.1.1 угоди №15-11/12-116);

Відповідно до п.п.1,2, 2.1 за угодою №15-11/12-116 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, за весь період існування основної заборгованості згідно договору поставки на умовах товарного кредиту від 27.04.2011 №ТК270411/7.

Вартість зобов'язання, що відступається за вказаною угодою становить 92605,85 грн, з яких 537,10 грн інфляційних втрат, 7028,38 грн пені за період з 04.01.2012 по 22.04.2013, 85040,37 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на 35806,47 грн основного боргу (п. 2.3 угоди №15-11/12-116 в редакції додаткової угоди від 22.04.2013 №1).

Угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою (п.6.1 угоди №15-11/12-116).

- Щодо сплати суми пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту від 27.04.2011 №ТК270411/6, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту від 27.04.2011 №ТК270411/6 (п.1.1 угоди №15-11/12-117);

Відповідно до п.п.1,2, 2.1 за угодою №15-11/12-117 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, за весь період існування основної заборгованості згідно договору поставки на умовах товарного кредиту від 27.04.2011 №ТК270411/6.

Вартість зобов'язання, що відступається за вказаною угодою становить 47119,18 грн, з яких 218,88 грн інфляційних втрат, 3580,30 грн пені за період з 04.01.2012 по 22.04.2013, 43320,00 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на суму 18240,00 грн основного боргу (п. 2.3 угоди №15-11/12-116 в редакції додаткової угоди від 22.04.2013 №1).

Угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою (п.6.1 угоди №15-11/12-117).

Додатковими угодами від 14.08.2013 №2 ТОВ "Корпорація "Агросинтез" та позивач доповнили угоди №15-11/12-116 та №15-11/12-117 пунктом 2.4, відповідно до якого з моменту укладення угод про заміну кредитора у зобов'язанні новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договорів поставки на умовах товарного кредиту від 27.04.2011 №ТК270411/6 та № ТК270411/7 по відношенню до боржника щодо нарахування пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договорів поставки на умовах товарного кредиту від 27.04.2011 №ТК270411/6 та № ТК270411/7.

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор передав новому документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (згідно актів прийому-передачі від 15.11.2012), а також направив боржнику письмові повідомлення від 15.11.2012 про заміну кредитора у зобов'язанні.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

У статті 554 ЦК України зазначено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за угодами №15-11/12-116 та №15-11/12-117 про заміну кредитора у зобов'язанні, 11.03.2013 між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор) та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) укладено договір поруки №11-03-2013-88 (далі - договір поруки), відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ФГ "Г.О.Р." щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та угоди, передбаченими ст.2 цього договору (п.1.1 договору поруки).

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми інфляційних втрат в сумі 810,02 грн (п.3.1 договору поруки).

У пункті 4.1 договору поруки зазначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою від 15.03.2013 №15-88/03, в якій просив виконати обов'язки відповідно до договору поруки (одержана 18.03.2013).

У відповідь на вимогу відповідач-1 надіслав позивачу лист від 18.03.2013 №88, в якому повідомив про неможливість виконання зобов'язання за договором поруки в зв'язку з скрутним фінансовим становищем, однак гарантував виконати його в строк до 31.08.2013.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

В зв'язку з тим, що відповідачі не сплатили йому заборгованість згідно угод №15-11/12-116 та №15-11/12-117 та договору поруки, позивач (новий кредитор) просить стягнути (згідно заяви від 06.02.2014 №06-1/02 про уточнення позовних вимог) з відповідача-2:

16886,92 грн пені за період з 15.12.2011 (оскільки нарахування пені, інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами у Господарському суді Одеської області було заявлено до 14.12.2011) по 06.02.2014 на суму боргу 54046,47 грн,

212132,39 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 15.12.2011 по 06.02.2014 на суму боргу 54046,47 грн;

а також стягнути з відповідачів - 1,2 солідарно 324,28 грн інфляційних втрат з жовтня 2011 року по грудень 2013 року на суму боргу 54046,47 грн та 20000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Керуючись п.2.4 додаткових угод від 14.08.2013 №2 до угод №15-11/12-116 та №15-11/12-117 позивач збільшив період нарахування санкцій та визначив його з 15.12.2011 по 06.02.2014.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Згідно п.8.2.3 договорів №ТК270411/6 та №ТК270411/7 за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за договорами здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає 3 роки (п.8.6 договорів №ТК270411/6 та №ТК270411/7).

Як вже було зазначено вище, позивач просить стягнути 16886,92 грн пені за період з 15.12.2011 по 06.02.2014 та 324,28 грн інфляційних втрат з жовтня 2011 року по грудень 2013 року (стягнути солідарно з відповідачів на підставі договору поруки), розрахованих на суму боргу 54046,47 грн.

Перевіривши розрахунки пені та інфляційних втрат, та здійснивши власний перерахунок пені, суд першої інстанції стягнув солідарно з відповідачів 324,28 грн інфляційних втрат та з відповідача-2 - 16859,99 грн пені, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Позивачем також заявлено про стягнення з ФГ "Г.О.Р." 212132,39 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 15.12.2011 по 06.02.2014, нарахованих на суму боргу 54046,47 грн.

Місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні вказаної вимоги з огляду на те, що нараховані позивачем проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі п.8.5 договорів поставки на умовах товарного кредиту за своєю правовою природою підпадають під визначення пені. Оскільки, вимогу про стягнення суми пені з боржника вже задоволено, то відповідач-2 не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Дослідивши умови договорів поставки на умовах товарного кредиту та здійснивши аналіз ст.536, ч.3 ст.692, ст.694 ЦК України, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У частині 3 ст.692 ЦК України зазначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч.5 ст.694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, у тому числі процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит, оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 №01-06/767/2013).

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами. Якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення зазначених процентів. Застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (п.п.2.7, 6.1, 6.2 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 №14).

У пунктах 8.5 договорів поставки на умовах товарного кредиту визначено, що згідно ст.536, ч.3 ст.692, ст.694 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП=(СПП*0,5*Д):100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Отже, по суті сторони домовились про конкретний розмір процентів за користування чужими грошовими коштами - 0,5% за день, що не суперечить принципу свободи договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вважає, що нараховані позивачем проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі п.8.5 договорів поставки на умовах товарного кредиту за своєю правовою природою підпадають під визначення пені.

Перевіривши розрахунок позивача процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 15.12.2011 по 06.02.2014 в сумі 212132,39 грн, колегія суддів вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в цій частині.

Слід вказати, що при дослідження постанови Верховного Суду України від 24.12.2013 у справі №3-37гс13 (на правовий висновок з якої посилається суд першої інстанції), колегією суддів встановлено, що обставини у вказаній справі та даній справі не аналогічні. У постанові Верховного Суду України йдеться про сплату процентів за користування чужими грошовими коштами у зв'язку з наявністю факту невиконання грошового зобов'язання, а не за неправомірне, безпідставне та понадстрокове користування грошовими коштами продавця за договором поставки на умовах товарного кредиту.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами (постанова Верховного Суду України від 01.10.2002 у справі №30/63).

На підтвердження понесених витрат позивач надав:

договір від 01.11.2013 №01-3/11-13 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), укладений з адвокатом ОСОБА_2,

акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.12.2013,

платіжні доручення від 07.06.2012 №47 на суму 1500,00 грн та №48 на суму 3000,00 грн, від 05.07.2012 №62 на суму 4000,00 грн, 06.07.2012 №72 на суму 5000,00 грн, від 16.07.2012 №78 на суму 7000,00 грн, згідно яких ТОВ "Ніко-Тайс" перерахувало ОСОБА_2 20500,00 грн, в якості оплати за послуги адвоката згідно договорів від 01.06.2012 №01-06-2012 та №02-06-2012, від 05.07.2012 №05-07/8-1, №05-07/14-1, від 16.07.2012 №16-07/12-6.

ОСОБА_2 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом та посвідченням адвоката.

Дослідивши умови договору від 01.11.2013 №01-3/11-13 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), колегія суддів встановила, що правова допомога вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги (п.1.2 договору від 01.11.2013 №01-3/11-13).

Сторони погодили, що розмір оплати послуг ОСОБА_2 (гонорар) за договором від 01.11.2013 №01-3/11-13 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) становить 20000,00 грн (п.3.1).

01.05.2013 між ТОВ "Ніко-Тайс" та адвокатом ОСОБА_2 укладено додаткові угоди №1 до договорів від 01.06.2012 №01-06-2012 та №02-06-2012, від 05.07.2012 №05-07/8-1, №05-07/14-1, від 16.07.2012 №16-07/12-6, відповідно до яких ТОВ "Ніко-Тайс" втратило інтерес у подальшому здійсненні ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань по договорах від 01.06.2012, від 05.07.2012, від 16.07.2012 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), тому ОСОБА_2 зобов'язаний був у визначені строки повернути ТОВ "Ніко-Тайс" 20500,00 грн, сплачених згідно вказаних вище платіжних доручень.

В зв'язку з укладенням договору від 01.11.2013 №01-3/11-13 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) ТОВ "Ніко-Тайс" надіслало ОСОБА_2 лист від 12.11.2013 №12-2/11 про зарахування коштів, де повідомило, що зараховує як оплату за послуги надані адвокатом згідно договору від 01.11.2013 №01-3/11-13 грошові суми, які ОСОБА_2 зобов'язався повернути на підставі зазначених вище додаткових угод.

Однак, з вказаних вище платіжних доручень вбачається, що послуги надані адвокатом оплачені за надання правової допомоги на підставі інших договорів, а лист-зарахування не свідчить, що ТОВ "Ніко-Тайс" оплатив послуги адвоката саме по договору від 01.11.2013 №01-3/11-13, та не може бути належним доказом про понесення позивачем 20000,00 грн витрат на послуги адвоката.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідачів 20000,00 грн витрат на послуги адвоката.

Місцевим господарським судом правомірно покладено на відповідача-2 140,00 грн судових витрат, понесених позивачем в зв'язку з розміщенням оголошення у газеті "Одесские известия" від 25.01.2014 №7(4572) про слухання справи №911/4673/13 у Господарському суді Київської області. На підтвердження понесених витрат в сумі 140,00 грн позивачем надано рахунок від 22.01.2014 №77.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2014 підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні 212132,39 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Керуючись ст.ст. 99-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2014 у справі №911/4673/13 скасувати в частині відмови у стягненні 212132,39 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Г.О.Р." (66400, Одеська обл., м. Ананьїв, вул. Аносова, буд.45, кв.4, код 34108879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд.38, кв.23, код 38039872)

16859 (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн 99 коп. пені,

212132 (двісті дванадцять тисяч сто тридцять дві) грн 39 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами,

140 (сто сорок) грн 00 коп. витрат на розміщення оголошення у газеті,

4579 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн 84 коп. судового збору за подання позовної заяви,

2121 (дві тисячі сто двадцять одну) грн 32 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська,22, код 38267861) та з Фермерського господарства "Г.О.Р." (66400, Одеська обл., м. Ананьїв, вул. Аносова, буд.45, кв.4, код 34108879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд.38, кв.23, код 38039872)

324 (триста двадцять чотири) грн 28 коп. інфляційних втрат,

6 (шість) грн 49 коп. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити."

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

4. Матеріали справи №911/4673/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.О. Кондес

Л.М. Ропій