Єдиний унікальний номер 259/9631/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2735/2014

Головуючий в 1 інстанції: Якубенко О.Б.

Доповідач: Жарова Ю.І.

Категорія: 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.,

суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,

при секретарі Саєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

10.10.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 23811 грн. 93 коп. В обґрунтування якої зазначив, що 24.01.2006р. згідно із укладеним між сторонами договором б/н, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої зобов'язання за договором позивач не виконав, в результаті чого в нього утворилася заборгованість на загальну суму 23811 грн. 93 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача та вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2014 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач по справі, ПАТ КБ «ПриватБанк», подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2014 року скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом було неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів скарги апелянт звертає увагу на те, що твердження суду щодо пропуску строку позовної давності, є необґрунтованим та не відповідає чинному законодавству, оскільки сторони в письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності, стосовно виконання умов договору до - встановивши строк дії договору, що рівний строку дії картрахунку, що не заборонено статтею 259 ЦК України.

В судовому засідання представник відповідача з доводами апеляційної скарги не погодився, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції закасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду слід скасувати з ухваленням нового з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 24 січня 2006 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір (договір оформлено у вигляді заяви позивача), відповідно до якого банк видав відповідачеві грошовий кредит у сумі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Строк дії картки встановлений в три роки. В заяві вказано, що відповідач ознайомлений та згоден з Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачеві кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Відповідно до п. 6.5 Умов надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 6.6 Умов надання банківських послуг - у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 8.6 Умов надання банківських послу - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого станом на 19.09.2013р. його заборгованість перед позивачем складає 23811,93грн.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до ст.. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.. 627 ЦК України).

Згідно із ст.. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із пункту 6.5 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом та відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, факт отримання кредиту та використання кредитної картки ним не оспорювалися.

Із пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Тобто пролонгація договору полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено (якщо інше не передбачено договором), зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції помилково вважав, що строк кредитного договору закінчився, відтак безпідставно застосував при вирішенні цього спору строки позовної давності.

Згідно Заяви позичальника ОСОБА_1 від 24 січня 2006 року він ознайомився та згоден із Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною картою і Тарифами банку.

Позивачем вимоги укладеного між сторонами договору та Умов до нього були виконані в повному обсязі, шляхом надання відповідачу кредит в розмірі 5000 грн., що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

Відповідач свої зобов'язання, передбачені договором та умовами до нього не виконав, що також не заперечувалося сторонами під час судового розгляду справи.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість Позичальника ОСОБА_1 за договором, укладеним між сторонами 24 січня 2006 року станом на 19 вересня 2013 року складає 23811 грн., з яких 3032 грн. 43 коп. - заборгованість за кредитом, 19169 грн. 41 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи, відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1110 грн. 09 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, позивач обґрунтовано, звернувся до суду з вимогами про повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та стягнення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст.. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 8.6 Умов надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла в наслідок невиконання укладеного між сторонами договору доведені та обґрунтовані належними доказами.

За таких обставин рішення суду як таке, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 23811 грн. 93 коп., яка складається: 3032 грн. 43 коп. - заборгованість за кредитом; 19169 грн. 41 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1110 грн. 09 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачу - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Виходячи з того, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідачем документально підтверджені, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у розмірі 359 грн. 92 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 06 лютого 2014 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість в розмірі 23811 грн. 93 коп., яка складається: 3032 грн. 43 коп. - заборгованість за кредитом; 19169 грн. 41 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1110 грн. 09 коп. - штраф (процентна складова), судові витрати в розмірі 359 грн. 92 коп.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання чинності.

Судді: