Єдиний унікальний номер 243/11817/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2414/2014
Головуючий у суді 1-ої інстанції Мінаєв І.М.
Доповідач - Жарова Ю.І.
Категорія 51
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Никифоряка Л.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Внуковій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Держгірпромнагляду, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, про визнання незаконним акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, зобов'язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
12 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернулась із позовними вимогами до Територіального управління Держгірпромнагляду, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, про визнання незаконним акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 12 лютого 2013 року із її чоловіком, ОСОБА_6, під час виконання ним своїх посадових обов'язків, на його робочому місці стався нещасний випадок в результаті якого він помер. Актом б/н за формою Н-5, затвердженим 02.04.2013р., нещасний випадок, що стався із її чоловіком, визнано таким, що не пов'язано із виробництвом. З висновками акту позивач не погодилася, тому звернулася до Федерації професійних спілок України, яка подавала клопотання до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, але 01.11.2013 року їй було відмовлено у проведенні спеціального розслідування, тому вона звернулась із відповідним позовом до суду.
Ухвалою від 14 січня 2014 року суд замінив відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області належним відповідачем - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Територіального управління Держгірпромнагляду, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, про визнання незаконним акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач по справі ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог, посилаючись на порушення судом основних засад судочинства, рівності та змагальності сторін, неповне з'ясування обставин справи.
В обґрунтування доводів скарги апелянт послався на те, що судом було необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про витребування документів. Також апелянт зазначає, що було порушено її право на допит експерта та призначення експертизи, що спричинило не повне з'ясування обставин, які мають значення для справи.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити.
Відповідач по справі - Територіальне управління Держгірпромнагляду у Донецькій області, до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заперечення проти апеляційної скарги в яких просив розглядати справу без участі його представника.
Відповідач по справі ФОП ОСОБА_4, до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів та телефонограми №1/3158 (а.с. 129, 131).
Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідачів, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що з боку відповідачів не було встановлено будь-яких порушень прав та законних інтересів позивача. Нещасний випадок, внаслідок якого ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, розслідувано компетентною комісією з дотриманням Порядку проведення розслідування, а тому підстави для визнання акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 02.04.2013 року б/н незаконним та зобов'язання територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області провести повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, та визнати смерть чоловіка позивача страховим випадком - відсутні.
Проте апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 04 травня 2011 року ОСОБА_6 був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів до ФОП ОСОБА_4 за трудовим договором № 05371101216, зареєстрованому в Слов'янському міському центрі зайнятості населення, що підтверджено копією трудової книжки НОМЕР_3 ( а. с. 14).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований у виконавчому комітеті Слов'янської міської ради Донецької області 24.10.2000 року, основний вид діяльності - пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення КВЕД 49.31, клас ризику 33, має Ліцензію НОМЕР_4 на перевезення пасажирів автобусами ( а. с. 37-38).
06.08.2003р. під № 0557600756 ФОП ОСОБА_4 зареєстрований у Слов'янському відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області як фізична особа, яка використовує найману працю ( а. с. 39).
З досліджених в судовому засіданні матеріалів спеціального розслідування нещасного випадку, що мав місце 12.02.2013р. з водієм ОСОБА_6 вбачається наступне.
Автобус Рута 23, 2D на підставі свідоцтва від 18.05.2012р. про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_2, виданого ВРЕР м. Слов'янська при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області належить ОСОБА_4.
12 лютого 2013 року водій ОСОБА_6 прийшов на роботу близько 05 години 00 хвилин на територію виробничої бази ФОП ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1, пройшов медогляд у медсестри. Медоглядом протипоказань до роботи не виявлено, скарг на здоров'я з боку ОСОБА_6 не було, про що він розписався в «Журналі щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв» в графі «Підпис водія про відсутність скарг». Артеріальний тиск ОСОБА_6 був 140/90, частота пульсу 80 ударів на хвилин відповідає допустимій нормі. Це підтверджено матеріалами спеціального розслідував пояснювальними записками медсестри ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_9, механіка ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_15 ( а. с. 55-57).
Після обстеження стану здоров'я ОСОБА_6 та технічного стану транспортного засобу ОСОБА_6 виїхав на лінію згідно розкладу руху автобусів на маршруті Краматорськ-Луганськ. На протязі усього робочого часу скарг на своє самопочуття ОСОБА_6 не висловлював.
В 19.05 автобус під керуванням ОСОБА_6 прибув на автовокзал м. Слов'янська, де були висаджені останні пасажири, тому за розкладом в м. Краматорськ він не поїхав, а о 19.10 приїхав на ремонтну базу ФОП ОСОБА_4 до слюсаря з ремонту автомобілів ОСОБА_11, який провів на протязі 10 хвилин ремонт електропроводки, після чого повинен був поїхати в гараж, але цього не зробив та самовільно о 19.20 приїхав на майданчик відстою автобусу автостанцію м. Слов'янська, що підтверджено матеріалами спеціального розслідування та пояснювальними записками ОСОБА_4, ОСОБА_11, не заперечувалося сторонами по справі ( а. с. 58).
Окрім того, з протоколу огляду місця від 15.02.2013р., де стався нещасний випадок з ОСОБА_6, вбачається, що під час пригоди автобус був припаркований біля тротуару примикає до цегляного паркану, який є огорожею автостанції. Згідно розкладу та графіку руху автобуса по рейсу Краматорськ-Луганськ ОСОБА_6 не повинен був заїжджати на це місце. Нещасний випадок стався з ОСОБА_6 на задньому сидінні автобуса ( а. с. 102).
О 19.42 з мобільного телефону ОСОБА_6 невідома жінка повідомила дружину ОСОБА_6 про нещасний випадок та викликала швидку допомогу. О 19.45 лікар швидкої допомоги констатував біологічну смерть ОСОБА_6, який «знаходився на задньому сидінні автобуса зі спущеними штанами та трусами», що зафіксовано та підтверджено картою виїзду швидкої медичної допомоги № 929 від 12.02.2013р. ( а. с. 54).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, про що виконкомом Черкаської селищної ради Слов'янського району зроблено актовий запис про смерть № 17 від 13.02.2013 року та видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_5 ( а. с. 15).
Наказом № 230 від 13.02.2013р. територіального управління Держгірпромнагляду Донецькій області була утворена комісія та розпочате спеціальне розслідування нещасного випадку, який стався 12.02.2013р. на ФОП ОСОБА_4 з водієм ОСОБА_6
Відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1232 (Далі Порядок) комісією отримано пояснення працівників підприємства, досліджено відповідну документацію (медичну, відділу кадрів, служби охорони праці), а також висновок Слов'янського відділення СМЕ № 166 від 04.03.2013 року, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_6 став гострий трансмуральний інфаркт міокарда з розривом передньої стінки лівого шлуночка ( а. с. 60-62). Доводи позивача щодо не дослідження первинної медичної документації до уваги не приймаються, в акті від 02.04.2013 року відображено про проходження ОСОБА_6 попереднього медогляду 29.03.2011р., строк для проходження періодичного медогляду на час нещасного випадку не настав, комісією досліджено відповідну документацію (медичну, відділу кадрів, служби охорони праці).
Згідно акту спеціального розслідування, причиною настання нещасного випадку визнано психофізіологічну: незадовільний стан здоров'я, згідно висновку Слов'янського відділення бюро СМЕ № 166 від 04.03.2013р. встановлено, що причиною смерті ОСОБА_6 з'явилося захворювання, яке він мав - гострий трансмуральний інфаркт міокарда з розривом передньої стінки лівого шлуночка.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний організувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнським об'єднанням профспілок. Встановлення та дослідження обставин, пов'язаних з нещасним випадком на виробництві, віднесено до компетенції утвореної комісії з розслідування нещасного випадку.
Крім того, відповідно до частин 3,4 ст. 22 зазначеного Закону, в разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене в судовому порядку.
На підставі матеріалів спеціального розслідування та відповідно до п. 16 Порядку комісією нещасний випадок не визнано пов'язаним з виробництвом та складено акт за формою Н-5 від 02.04.2013 року.
Статтею 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, якщо впливу небезпечного виробничого фактора немає, то випадок не може бути пов'язаним із виробництвом.
Згідно із Постановою КМ, якою затверджено Порядок від 30.11.2011р. №1232 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», п. 54, у разі надходження від роботодавця, робочого органу Фонду, представника профспілки, потерпілого або члена його сім'ї чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, скарги або їх незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку керівник Держгірпромнагляду або його територіального органу з метою забезпечення об'єктивності проведення спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі, за результатами її роботи скасувати акти за формою Н-5 і Н-1, притягти до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держгірпромнагляду, які порушили вимоги цього Порядку.
Рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено лише у судовому порядку.
За результатами звернення ОСОБА_2 державною службою гірничного нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) 01.11.2013р. за вих. № 10829/0/5.2- 9.1-9/6/13 порушень законодавства з охорони праці, що призвели до смерті ОСОБА_6, не встановлено, підстав для призначення повторного спеціального розслідування даного нещасного випадку також не встановлено ( а. с. 12).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось позивачем у судовому засіданні, шлюб між позивачем по справі, ОСОБА_2, та ОСОБА_14 розірвано рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.11.2010р., рішення набрало законної сили 11.11.2010р.
В підтвердження вказаного факту позивач надала суду для огляду паспорт із відміткою відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Слов'янську про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 33 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Згідно із ч. 7 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
За змістом ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'я створюється на підставі шлюбу. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позивач не мала підстав для звернення із відповідним позовом до суду, оскільки вона не є членом сім'ї загиблого, оскільки не перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6, не надала суду доказів її знаходження на утриманні у ОСОБА_6 доказів наявності в неї повноважень діяти в інтересах члена сім'ї потерпілого суду також не надано, тому судова колегія вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.
Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, тому рішення суду першої інстанції підлягає до скасування, а апеляційна скарга до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. 303,307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2014 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Територіального управління Держгірпромнагляду, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, про визнання незаконним акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання чинності.
Судді: