Єдиний унікальний номер 242/3061/13-ц Номер провадження 22-ц/775/278/2014
Головуючий у суді 1 інстанції - Ясинський О.В.
Доповідач - Жарова Ю.І.
Категорія 37
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Никифоряка Л.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Руденко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Селидівської територіальної громади про визнання права власності на спадкове майно за законом, -
В С Т А Н О В И В :
04 липня 2013 року, ОСОБА_2 звернулася до Селидівського міського суду із позовною заявою до Селидівської територіальної громади, за участю третьої особи Відділу Держемагенства в м. Селидове про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помеї її син, ОСОБА_3. Після його смерті залишилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями і спорудами, та земельної ділянки на якій вони розташовані. Вказаний будинок та земельна ділянка належали спадкодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому у нотаріальному порядку. Але за час життя ОСОБА_3 не встиг зареєструвати своє право власності на земельну ділянку та не отримав державний акт на землю. Позивач отримала свідоцтво про право власності на будинок та надвірні будівлі, але нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянко, тому вона звернулася до суду із позовом.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Селидівської територіальної громади про визнання права власності на спадкове майно за законом - відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що у спадкоємця першої черги, якою є позивач, у даному випадку немає підстав для отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки її син за життя державний акт на право власності на земельну ділянку не отримав, то відповідно у даному випадку позивач не є спадкоємцем, стосовно зазначеної земельної ділянки.
Не погодившись з рішенням суду позивач по справі, ОСОБА_2, звернулась до апеляційного суду із апеляційної скаргою, в якій просила скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом було неповно з'ясовано та досліджено обставини, що мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги те, що позивачка є єдиним спадкоємцем за законом, нею фактично була прийнята спадщина у вигляді будинку. У видачі свідоцтва про спадщину на земельну ділянку їй було відмовлено. Також апелянт зазначає, що судом було неправомірно відмовлено у задоволені позову, посилаючись на те, що спадкодавець не зареєстрував своє право власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку, але за життя спадкодавцем було отримано рішення місцевої ради про передачу у власність спірної земельної ділянки.
Представник позивача, яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.
Відповідач до судового засідання не з'явився, просив розглянути справу без участі представника відповідача.
3-я особа, направило до суду лист, в якому просила розгляд справи провести без участі представника відділу Держземагенства, вимоги ОСОБА_2 вважає законними та обґрунтованими.
Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність представників відповідача та 3-ї особи, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 30.03.2012 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
Згідно договору купівлі-продажу будинку і земельної ділянки від 22.12.2008 року. ОСОБА_3 придбав житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,2499 га (а.с.9).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.04.2013 року ОСОБА_2 прийняла у спадок будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, після смерті сина ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
Також суд прийшов до висновку, що земельна ділянка біля будинку за адресою АДРЕСА_1 не належить спадкодавцю ОСОБА_3, так як за життя спадкодавець не зареєстрував право власності на земельну ділянку, згідно постанови державного нотаріуса Першої Селидівської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 17.07.2013 року та відповіді відділу Держкомзему м. Селидове Донецької області від 05.12.2012 року №с/292/36.
Проте апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Ч. 1,3 ст. 1296 ЦК України, визначає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно із ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Суб'єктами права власності на землю є: городяни та юридичні особи - на землі приватної власності (ст.. 80 ЗК України).
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
Із матеріалів справи, зокрема відповіді Відділу Держкомзему у м. Селидове від 05.12.2012 року вбачається, що громадянин ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку відповідно до договору купівлі-продажу жилого будинку і земельної ділянки, зареєстрованому у реєстрі нотаріальних дій від 22.12.2008р за №2417. Земельна ділянка площею 0,2499 га, розташована по АДРЕСА_1. Виготовлення держаного акта на право власності на земельну ділянку здійснено після смерті набувача.
Згідно із постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, спадкоємцем ОСОБА_2 не надано нотаріусу відповідного документа на земельну ділянку на підтвердження права власності за померлим.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що неможливість отримання державного акту на землю, не може позбавляти спадкоємця його права на спадщину.
Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Та виходячи із змісту наведеної норми і відповідно до встановлених у даній справі обставин несправедливість процедури щодо реєстрації права власності на нерухоме майно не може обмежувати права власника, з огляду на що, ОСОБА_2 не може ефективно скористатися своїм правом власності, яке гарантує стаття 1 Протоколу N 1.
У той же час, у відповідності до дійсного змісту статті 386 ЦК України захисту підлягають не тільки права і законні інтереси власників майна, а й осіб які є потенційними власниками, які правомірно володіють майном на підставах передбачених законом виходячи зі змісту договору, тобто в яких із зверненням до суду лише виникне право власності.
За таких обставин рішення суду як таке, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 0,2499 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2013 року скасувати.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 0,2499 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: