Єдиний унікальний номер 269/1964/13-ц Номер провадження 22-ц/775/81/2014
Головуючий у 1 інстанції Мельник Ю.А.
Доповідач Жарова Ю.І.
Категорія 37
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Никифоряка Л.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Внуковій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від 08 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Макіївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно , -
В С Т А Н О В И В :
11.09.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Макіївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він звернувся до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини після смерті матері. Під час виготовлення документів на квартиру, а саме технічного паспорта, було встановлено загальну площу квартири, яка не співпадає із площею квартири, у свідоцтві про право власності на квартиру, з цієї підстави нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину. Тому він просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1, яка залишилася після смерті матері, ОСОБА_2
Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки від 08 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Макіївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивач ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із апеляційної скаргою, в якій просив визнати поважними причини щодо неподання доказу звернення до нотаріальної контори про отримання свідоцтва про право на спадщину та прийняття як доказ витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, вирішити питання щодо витребування у приватного нотаріуса ОСОБА_3 відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, скасувати рішення суду та ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом було неповно з'ясовано та недоведено обставини, що мають значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції вказано на не підтвердження належними доказами відсутності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а саме відсутності відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Та апелянт зазначає, що письмова відмова нотаріуса йому не надавалась. Крім того судом першої інстанції вказано на те, що спірна квартира, загальною площею 46,2 кв. м., в тому числі житловою площею 21,6 кв. м., що складається з тамбуру та коридору - не є спадковим майном, але, як зазначає апелянт, померла мати по день смерті була зареєстрована та проживала в спірній квартирі згідно свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 02.04.1999 року. Також апелянт зазначає, що спадщина на даний час прийнята, але розбіжність в технічній документації щодо фактичної площі квартири є перешкодою в оформленні права на спадщину.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив розглянути справу у відсутності представника Макіївської міської ради.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, рішення суду першої інстанції просив скасувати на ухвалити нове.
Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, позовні вимоги задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки не підлягають розгляду судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, крім того нерухоме майно, яке підлягає спадкуванню, квартира АДРЕСА_1,- загальною площею 46,2 кв. м. в тому числі житловою площею 21,6 кв. м., що складається з тамбуру та коридору - не є спадковим майном.
Проте апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, при розгляді справи встановлено, що спірне помешкання відповідно до наданих позивачем письмових документів розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно наданої копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1 віл 03.01.2013 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
Спірне помешкання належало ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 09.04,1999 року, що видане комісією по приватизації житлового фонду Ясинуватського відділу Донецької залізниці. В правовстановлюючому документі зазначено, що квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1. - загальна площа квартири 36.5 кв. м. Свідоцтво про право власності на квартиру зареєстровано у державного реєстратора 26.04.1999 року КП «БТІ м. Макіївки» (а.с.6).
Відповідно до журналу внутрішніх обмірів та підрахунків площ, приміщень та будівель літ «А-І» за адресою: АДРЕСА_1. - від 21.01.1999 року площа кухні (житловою приміщення №2) та кухні (житлового приміщення №4) складає 36.50 кв. м. (а.с.9).
При житті 19.11.2004 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого заповіла усе належне їй майно ОСОБА_1, копія заповіту долучена до матеріалів справи (а.с.4).
При огляді копії технічного паспорту, виготовленого ТОВ «Міське БТІ» 15.08.2013 року вбачається. що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, квартира розташована в житловому будинку «А-1». Загальна площа квартири складає 46.20 кв. м, в тому числі житлова 21.60 кв.м.. За виготовленим технічним паспортом квартира складається з двох кімнат, коридору та тамбуру (а.с.11-13).
Відповідно до складеного акту ТОВ «Міське БТІ» від 27.08.2013 року, при проведенні інвентаризації квартири АДРЕСА_1 встановлено, що за даними інвентаризації загальна площа квартир АДРЕСА_1 в житловому будинку «А-1» складає 46.20 кв. м., житлова - 21.60 кв. м. з урахуванням кімнат № 1,2. Раніше зазначені кімнати були місцями загального користування квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. Рекомендовано підтвердити фактичну площу квартири (а.с.14).
В поданій заяві позивачем ставиться питання про визнання права власності на майно: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. - в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2. яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
В підтвердження заявлених вимог позивачем надані письмові докази. Дослідивши письмові докази та проаналізувавши їх, суд робить висновок, що згідно правовстановлюючого документу: свідоцтва про право власності на квартиру від 09.04.1999 року, - покійній ОСОБА_2 належить квартира №4 за вказаною адресою загальною площею 36.5 кв. м., що складається з двох кімнат. Тамбур та коридор - ці кімнати за даними ТОВ «Міське БТІ» були кімнатами загального користування і до складу майна, що приватизувалось в 1999 році не увійшли, тобто покійна ОСОБА_2 не набула права власності на ці приміщення. Тому ці кімнати не є спадковим майном.
Згідно із відповіддю Приватного нотаріуса Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_3, нею була заведена спадкова справа на ім'я ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем якої є її син - ОСОБА_1, який звернувся в нотаріальну контору з проханням видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1, що належала померлій.
У відповідності з п. 4.15, 4.18 Глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
При цьому з поданих документів (свідоцтво про право власності на житло, технічний паспорт) вбачається невідповідність загальної та житлової площі вказаної квартири. Спадкоємцю було рекомендовано звернутися до суду для підтвердження фактичної площі квартири.
Згідно із ст.. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус, або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених цим Законом.
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у ст.. 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою ст.. 47 цього Закону.
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Відповідно до ст.. 47 Закону України «Про нотаріат», документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою юридичної особи, яка видала документ.
Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження.
Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.
Як вбачається з матеріалів справи, нотаріус відмовив позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із невідповідністю загальної та житлової площі вказаної квартири у свідоцтві про право власності на житло та технічному паспорті на квартиру.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008року № 7 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про визнання права на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині визнання права власності на спадкове майно, в розмірі зазначеному у свідоцтві про право власності на квартиру підлягають до задоволення.
Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та прийшов помилкового висновку, про відмови у задоволенні позову в цій частині, висновки суду суперечать вищевикладеним вимогам матеріального Закону, а доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
За таких обставин рішення суду щодо відмови у визнанні права власності, як таке, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від 08 жовтня 2013 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Макіївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 на квартиру, загальною площею 36,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: