Єдиний унікальний номер 219/5478/13-ц Номер провадження 22-ц/775/696/2014
Головуючий у суді 1-ої інстанції Худіна О.О.
Доповідач - Жарова Ю.І.
Категорія 37
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Никифоряка Л.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Внуковій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В :
20 червня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання за ним права власності на спадкове майно до відповідача ОСОБА_3. В обґрунтування позовних вимог, зазначив, що його мати - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті залишилась спадщина - жилий будинок з надвірними спорудами, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Будинок належав його матері на підставі свідоцтва про право власності від 30 вересня 1987 року. Він як спадкоємець за заповітом звернувся до нотаріальної контори з приводу оформлення своїх спадкових прав, однак нотаріус в усній формі дала роз'яснення, що вона не може видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки у правовстановлюючому документі на ім'я матері на будинок мається виправлення відносно власника майна. За згодою брата ОСОБА_3 з часу смерті матері він вступив у володіння будинком, та розпоряджався усім майном після її смерті. Спадщину після смерті матері ніхто крім нього не оформляв. З часу смерті матері позивач підтримує будинок у належному стані, здійснює заходи по його збереженню. В зв'язку з тим, що оформити свої спадкові права у нотаріуса позивач не має можливості, він змушений за захистом своїх прав звернутися до суду, та просив встановити факт прийняття ним спадщини після смерті його матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ним право власності на жилий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності - задоволено частково.
Встановлено факт прийняття ОСОБА_2 спадщини у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивач по справі, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із апеляційної скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом було неповно з'ясовано та досліджено обставини, що мають суттєве значення для справи в частині відмови у визнанні за позивачем права власності на спадщину.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 52).
Відповідач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, рішення суду першої інстанції просив скасувати на ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повному обсязі.
Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідача та третіх осіб оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду слід скасувати в частині відмови у визнанні права власності та задовольнити позовні вимоги в цій частині з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті матері, то вступивши в управління спадщиною, він фактично прийняв її, але офіційно право на спадщину не оформив. За наявності рішення суду про встановлення факту про прийняття спадщини позивач вправі звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Тому вимоги про визнання за ним права власності на житловий будинок в порядку спадкування, суд першої інстанції вважав передчасними і, заявляючи дані вимоги, позивачем порушується порядок про прийняття спадщини визначений законодавством.
Проте апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, при розгляді справи встановлено, що згідно до ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом на спадщину, що відкрилася після смерті його матері ОСОБА_4.
Даний факт підтверджується доданими до позовної заяви документами:
- свідоцтвом про народження позивача, в якому матір'ю вказана - ОСОБА_4 (а.с.12);
- свідоцтвом про смерть, згідно якого ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12);
- згідно копії Заповіту від 22.09.1998р. посвідченого секретарем Клинівської сільської ради ОСОБА_4 належний їй на праві приватної власності житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 заповіла своєму синові ОСОБА_2 (а.с. 13);
- згідно копії свідоцтва про право власності від 30.09.1987 року житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (а.с.8).
- згідно інформаційної довідки Другої Артемівської державної нотаріальної контори № 1379/01-16 від 27.06.2013 року після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в провадження вищевказаної контори спадкова справа не заведена.
Таким чином згідно до положень ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року ОСОБА_2 після смерті матері фактично прийняв спадщину у вигляді вищезазначеного будинку, що є підставою для задоволення його вимог про встановлення факту прийняття спадщини.
Оскільки ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті матері, то вступивши в управління спадщиною, він фактично прийняв її, але офіційно право на спадщину не оформив.
1 січня 2004 року набув чинності Цивільний Кодекс України 2003 року, статтями 1269, 1270 якого передбачено порядок та строки прийняття спадщини шляхом звернення з заявою до нотаріальної контори.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині встановлення факту прийняття ОСОБА_2 спадщини у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1, після смерті матері ОСОБА_4
Між тим, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_2.
Як вбачається з матеріалів справи свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок від 30 вересня 1987 року містить виправлення щодо власника житлового будинку.
Згідно із ст.. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус, або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених цим Законом.
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у ст.. 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою ст.. 47 цього Закону.
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Відповідно до ст.. 47 Закону України «Про нотаріат», документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою юридичної особи, яка видала документ.
Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження.
Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично прийняв спадщину у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1, після смерті матері ОСОБА_4 Тобто з моменту відкриття і прийняття спадщини йому належить спадкове майно. Однак право власності на усе майно в порядку спадкування, він нотаріально не оформив, відповідне свідоцтво йому не видано.
Виходячи з того, що встановлені в справі обставини свідчать про наявність перешкод у реалізації права власності потенційного власника, вимоги позивача про захист такого права узгоджуються з вимогами законодавства.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008року № 7 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про визнання права на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині визнання права власності на спадкове майно підлягають до задоволення.
Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та прийшов помилкового висновку, про відмови у задоволенні позову в цій частині, висновки суду суперечать вищевикладеним вимогам матеріального Закону, а доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
За таких обставин рішення суду в частині відмови у визнанні права власності, як таке, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового.
Керуючись ст. ст. 303,307,309, 314,316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2013 року в частині відмови в визнанні права власності скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання чинності.
Судді: